Україна та Польща обмінялися списками місць для ексгумації жертв Волинської трагедії — Мінкульт

Про це заявив заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України Андрій Наджос у коментарі PAP на тлі оголошення від польської влади про перші рішення в питанні ексгумації польських жертв.

Наджос заявив про «дуже важливий перший крок». «Ми обмінялися запитами від польської сторони на виконання робіт на території України, і польська сторона отримала від нас запити на виконання наших робіт на території Польщі», — розповів посадовець. 

Наразі триває аналіз цих запитів та збір документів для ухвалення позитивних рішень.

Інший український чиновник, який побажав залишитися анонімним, сказав PAP, що Україна дала згоду на пошуки в місці, де у 2023 році виявили польські поховання. 

Хоча він і не назвав точне місце, журналісти пригадали, що у 2023 році тодішній прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький відвідав Пужники на Тернопільщині, де польські та українські фахівці знайшли масове поховання.

Водночас співрозмовник PAP сказав, що питання відновлення імен українців на надгробку на горі Монастир (у Польщі) «залишається відкритим».

Що передувало?

Ще торік на початку жовтня в Українському інституті національної пам’яті заявили, що у 2025 році планують провести пошуки жертв Волинської трагедії у Рівненській області. Зазначають, що зроблять це у відповідь на звернення польських громадян.

А в листопаді 2024 року міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський за результатами зустрічі зі своїм українським колегою Андрієм Сибігою заявив, що з боку Києва тепер немає жодних перешкод у питанні ексгумації жертв Волинської трагедії.

Уже наступного дня Інститут національної памʼяті Польщі заявив, що фахівці готові впродовж 24 годин вирушити в Україну, щоб розпочати пошуково-ексгумаційні роботи.

Волинська трагедія

У роки Другої світової війни в умовах німецької окупації на теренах України діяло одразу декілька партизанських рухів. Це, зокрема, були загони Української повстанської армії (УПА) та польської Армії Крайової. Вони переважно вели свою боротьбу на Волині.

Тоді ж обидві сторони проводили обопільні етнічні чистки, аргументуючи це помстою за репресії упродовж минулих років та вже нинішні вбивства. Згідно з даними Інституту історії України, це був один із кривавих епізодів українсько-польського конфлікту часів Другої світової війни.

Згідно з польськими підрахунками, під час цієї трагедії з польського боку загинули щонайменше 35 тисяч людей, із яких 18 тисяч були ідентифіковані, а з українського боку полягло до кількох тисяч людей. Водночас, за даними проєкту Українського католицького університету (УКУ), з українського боку загинули від 9 до 10 тисяч людей.