Медійники попереджають: новий законопроєкт може поставити під загрозу журналістські розслідування. Що кажуть у Раді?

Законопроєкт № 14057 зареєстрували 21 вересня. Серед ініціаторів — спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук.

У документі пропонується встановити, що інформація, яка порушує презумпцію невинуватості — тобто поки вину людини не доведено у суді, — є недостовірною. Людина, особисті права якої порушені внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Також документ зазначає, що людина, особисті права якої порушені внаслідок поширення стосовно неї інформації, має право на відповідь — незалежно від достовірності цієї інформації.

Окрім того, хоча оцінні судження не підлягають спростуванню та/або доведенню їхньої достовірності, за них можуть вимагати компенсацію — якщо такі судження «висловлено у формі, що принижує гідність, честь, репутацію».

Серед іншого, вводиться так зване право на забуття — людина може вимагати від операторів пошукових систем припинення видачі посилань інформації за її іменем. Ідеться про випадки, якщо така інформація є недостовірною, неактуальною, неповною, отримана, зберігається, обробляється неправомірно або втратила суспільний інтерес, а її подальше поширення завдає шкоди особистим правам такої людини.

Яка реакція?

«Інститут масової інформації» заявив, що цей документ може призвести до надмірного тиску на медіа з метою видалення контенту, зростання самоцензури й зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій.

Пункт про розширення права на спростування та права на відповідь у медіа також називають проблемним.

«Це, безсумнівно, знищить редакційний контроль, професійні стандарти журналістики й перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно і непрямо, але хто вважатиме, що згадка в медіа порушує його чи її „особисті права“. І цей будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом», — вважає Оксана Романюк, директорка ІМІ.

Розслідувачі Bihus.info вважають, що ці зміни призведуть до того, що на журналістів чекатимуть нескінченні суди, адже велика кількість справ або не отримують вироків, або чекають на них роками. Окрім того, журналісти показують те, що правоохоронці не встигають/не хочуть розслідувати, вважають у Bihus.info.

«Якби ми чекали вироку суду, перш ніж розповісти про корупційні схеми, ви б ніколи не дізналися ні про „оборонку“ Гладковського, […] ні про „яйця по 17“ — взагалі ні про що», — зазначають там.

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко заявив, що автори законопроєкту, прикриваючись суспільним інтересом, «можуть реально обмежити право суспільства на отримання правдивої інформації від журналістів і розслідувачів, право на критику та на забезпечення підзвітності чиновників».

Що кажуть у Раді?

Народний депутат Ярослав Юрчишини заявив, що відкликав свій підпис під законопроєктом, після критики журналістів та консультацій з медіаюристами.

Микола Княжицький, який також є серед підписантів, заявив, що документ ще будуть доопрацьовувати.

«Так, законопроєкт виписаний неідеально, тут немає про що сперечатися. Але жоден проєкт на стадії реєстрації не є досконалим. Для того й існує публічна процедура розгляду, де депутати, громадськість та експерти виправляють помилки. На цій стадії важливі не деталі, а закладений принцип, і він правильний: оновити Цивільний кодекс», — заявив він.

Сам Руслан Стефанчук опублікував велике роз’яснення, де заявив, що за низкою пунктів законопроєкт не вводить нових обов’язків для медіа, а «право на забуття» обумовлене євроінтеграційними зобов’язаннями України.

Він відкинув ризики для журналістів, але запропонував провести зустріч із медійниками та представниками громадянського суспільства, які спеціалізуються на питаннях медіаправа, «щоб обговорити всі аспекти цього законопроєкту та спільно знайти збалансовані й ефективні рішення».