Нафтовий тиск: як Коломойський втрачає вплив в енергетиці

А вже найближчим часом можуть позбутися контролю над найбільшим виробником нафти в Україні — «Укрнафтою». Минулого тижня Лондонський арбітраж став на бік держави в особі Нафтогазу. Судді визнали незаконною акціонерну угоду, укладену в 2010 році. Тому міноритарії на чолі з Коломойським втратять право призначати керівництво Укрнафти. Цікаво, що саме приватні власники підприємства в червні 2015 року ініціювали цей арбітраж.

Що відбулося і як це вплине на звичайних українців — читайте в матеріалі Громадського.

Найбільший гравець галузі

До 2015 року бізнес-партнери так званої групи «Приват» на чолі з бізнесменом Ігорем Коломойським були чи не найбільшим гравцем нафтової галузі України. Вони контролювали майже всі ланки процесу: від видобутку та транспортування нафти до її переробки та продажу готових нафтопродуктів (бензину та дизельного пального). Але в деяких важливих ланках «приватівці» «сиділи» на державних активах, завдяки лояльному до них менеджменту.

Отже, що саме входило до їхньої сфери впливу?

По-перше, вже згадана компанія «Укрнафта», яка торік видобула 1,3 мільйони тон нафти з 1,4 мільйону загального національного видобутку. 50%+1 акцією підприємства володіє Нафтогаз України. Друга найбільша група акціонерів — саме «приватівці», у яких приблизно 42% акцій «Укрнафти». Але крім цього вони довгий час контролювали раду директорів компанії. Право на це вони отримали в січні 2010 року, коли була підписана акціонерна угода, яка передбачала, що саме міноритарії мають право призначати голову та членів правління.

Вже на початку 2011 року керівником «Укрнафти» став бельгієць Пітер Ванхєке, який разом із радою директорів ухвалював рішення не на користь держави. Лише 2015-го вдалось частково замінити менеджмент компанії.

Але для цього довелося змінити законодавство. В березні 2015 року Верховна рада України ухвалила закон, згідно якого кворум для проведення загальних зборів акціонерів в Україні зменшено з 60% до 50%+1 акція. Тобто Нафтогаз України отримав право скликати загальні збори та ініціювати зміни.

В липні того ж року збори відбулися. Новий голова правління британець Марк Роллінс став компромісною фігурою для державного та приватного акціонерів. За останні 2,5 роки компанія не розвивалася — видобуток нафти та газового конденсату зменшувався.

Можливо, лондонське рішення призведе до чергових кадрових змін та прогресу у видобутку нафти й у фінансових питаннях. Наразі ж «Укрнафта» винна державі понад 12 мільярдів гривень податків. Разом з тим компанія має кілька десятків контрактів з маловідомими споживачами нафти, гроші за яку не сплачено.

Чого ще позбувся «Приват»?

«Укрнафта» — не перший актив, контроль над яким втрачають Коломойський та партнери. Першим стала акціонерна компанія «Укртранснафта», що на 100% належить державі.

Вона керує магістральними нафтопроводами, які єднають ключові пункти нафтової промисловості України: від родовищ та морських терміналів до нафтопереробних заводів та прикордонних пунктів. З 2009 по 2015 роки керівником «Укртранснафти» був Олександр Лазорко, який вважається наближеним до Ігоря Коломойського. Саме під час його керівництва група «Приват» отримувала пільгові умови для транспортування та зберігання нафти в системі державних нафтопроводів. Але в 2015 році Лазорка звільнили. А в грудні 2015 року його оголосили в міжнародний розшук.

Позбувшись контролю над системою нафтопроводів, приватна частина нафтового бізнесу «Привату» стала менш ефективною. Що ж вона собою уявляє.

Компанія «Укрнафта» торік видобула 1,3 мільйони тон нафти з 1,4 мільйону загального національного видобутку Фото: Ukrnafta

Приватний нафтовий бізнес «Привату»

По-перше, це три нефтопереробні заводи. Щоправда, два з них мають застаріле обладнання та вже багато років не працюють — це західноукраїнські «Нафтохімік Прикарпаття» та «НПК-Галичина». Їхні потужності використовуються, як резервуари для нафти та нафтопродуктів. Зокрема, в них кілька років за рішенням проприватівського керівництва зберігалася нафта «Укртранснафти», державна компанія сплачувала за це досить великі кошти.

Контроль над третім заводом — «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ) — отримано в жорсткому протистоянні з російською «Тетнефтью». «Укртатнафта» є найбільшим в Україні підприємством з виробництва бензинів та дизпалива. Партнером «приватівців» у цьому заводі є харківський бізнесмен Олександр Ярославський та знову ж таки держава в особі Нафтогазу України, якому належить 43,5%. Більша частина акцій розподілена між багатьма фірмами, переважно з іноземною юрисдикцією. Зокрема минулого тижня з'явилась інформація, що 36,7% належать шістьом компаніям з Кіпру. Тому встановити, хто саме і яку частку контролює майже неможливо.

Крім того, Ігорю Коломойському з партнерами належав комплекс підприємств з перевалки нафти та скрапленого газу в Одеському морському торговельному порту. Частина з них залишилась у заставі ПриватБанку під час його націоналізації. А нафтовим терміналом «Сінтез Ойл» з березня 2017 року оперує державна нафтова компанія Азербайджану SOCAR.

Що це означає для звичайних людей

Не слід уважати, що суперечки великих не стосуються простих українців. Група «Приват» контролює приблизно 15% роздрібних продажів бензину та дизпального. Саме їй належить близько 1000 «народних» автозаправних комплексів «Авіас», «Сентоза», ANP та інших брендів. У деяких областях їхня частка перевищує 40%, тому іноді «приватівцям» вдавалося штучно створювати паніку на регіональних ринках світлих нафтопродуктів — вони на кілька днів закривали власні АЗС.

Донедавна цій мережі належали понад 500 АЗС державної Укрнафти. Але з 2015 року вона намагається самостійно керувати заправками. Хоча на сайті «Авіас» Укрнафта вказана паливним партнером системи.

Вже зараз роль Ігоря Коломойського та його бізнес-партнерів у нафтовій системі України значно менша ніж 3 — 4 роки тому. Якщо Нафтогаз наважиться на чергову зміну керівництва Укрнафти, то вплив може ще зменшиться. Але «приватівці» можуть ще довго заважати юридичними змінам та організаційними методами — вони це вміють та й ресурси все ще мають.