ЗЛАМ | цикл розслідувань «Слідами революції»

Протести, що тривали з листопада, загострилися взимку. Після того як влада ухвалила так звані «Закони 16 січня», протестна діяльність була фактично криміналізована. Суди продовжували заарештовувати людей за участь у мітингах, позбавляли водійських прав через їзду у колонах. Учасникам «Автомайдану» нищили автівки.

22 січня на Грушевського були вбиті перші мітингувальники. Найбільш кривавими стали події 18-19 лютого. Будинок профспілок, де жили мітингувальники, спалахнув під час штурму Майдану. Площа перетворилася на згарище. На цей момент було вбито 39 людей, поранено — понад 2 тисячі з обох боків...

20 лютого активісти Майдану та силовики, що блокували площу, зустріли знесилені. На світанку палала консерваторія.

«Все почалось з того, що почали палити консерваторію, потім вони почали по ній стріляти. Першим був поранений хлопець з майдану, тоді вже люди сказали «ну все, це буде або наш кінець, або їхній». Це можна було зробити, зброї тут було багато, але тільки мисливської», — розповідає Володимир Парасюк, — на той час активіст Майдану.

Мітингувальники на Майдані зранку 20-го лютого 2014 року screenshot з відео Громадське

Ранок Андрія Шевченка, тепер посла України в Канаді, а тоді — опозиційного народного депутата, почався з двінка командира спецпідрозділу «Беркут» Андрія Ткаченка, який сказав, що в його людей стріляють з консерваторії, і вже є поранені.

«Я подзвонив Парубієві, він дав найкращих хлопців, щоб перевірити, чи була зброя в консерваторії, але вони її не виявили. Паралельно дзвонив Ткаченко, казав, що в нього нові поранені, а потім — що в нього перший вбитий».

Про те, що далі відбуватиметься щось страшне, Андрій Шевченко зрозумів, коли Андрій Ткаченко повідомив: беркут відступає.

5:30 ранку. Саме в цей час, за словами слідчого ГПУ Олександра Юрчука, який займається епізодом Майдану про вбивства і поранення саме силовиків, з мисливської рушниці було поранено першого беркутівця. Стріляли з консерваторії в бік барикади, зведеної на розі. Там стояли спецпризначенці з Дніпропетровська.

«Перший загиблий в нас — це солдат внутрішніх військ. І другий буквально через 10 — 20 хвилин — теж з тим самим сектором обстрілу».

«Я не переставав молитися. Стою на сходах консерваторії, — піднімається хлопець, в нього позаду сумка, в якій носять тенісні ракетки. Знімає ту сумку, розщіпає, і я бачу там автомат. Думаю, просив 20, а там — один. Але я дякую Богу. Один — значить один».

Іван Бубенчик, львів’янин, тренер у дитячій школі риболовлі та спорту, розповідає, що був одним із тих, хто стріляв у силовиків.

«Щоб стоврити ефект сарафанного радіо треба вбити два — три командира. Я обрав для себе двох. А далі вже не треба вбивати було, далі я стріляв в ноги. Коли я вже дійшов до профспілок, — патрони в мене закінчились. Вже права сторона тікала, кидали все, що було, бо ніхто не хотів віддавати життя за того г***она Януковича».

Активіст Майдану, тренер у дитячій школі риболовлі та спорту Іван Бубенчик Фото: Громадське

До Бубенчика приходили з СБУ. В його історію вини не повірили. Зі свідченнями до Генпрокуратури, яку країна має зараз, майданівець теж не збирається.

«Мені важливіше, щоб мій народ почув, що Кличко, Яценюк, Парубій, Тягнибок кинули Майдан. Мені важливіше, щоб розуміли, що говорить не алкоголік і наркоман, а звичайна людина, патріот, який не належить до жодної з партій. Я для себе зрозумів, що я зробив, а народ має право прийняти для себе рішення. Я не вбачаю ніякого злочину в своїх діях».

Євген Лєрман з бригадою швидкої виїхав на масове поранення в районі вулиці Інститутської. Доїхати до місця, де потрібна була допомога, не змогли. Тіло старшого сержанта спецроти «Беркуту» Миколи Симисюка медикам принесли до швидкої.

«Під’їхала машина, вискочили ці беркутівці з криками «поможіть, чим зможете!». Він був в балаклаві чорній, високого зросту. Я побачив отвір вище брів від кульового поранення — глухий, без вихідного отвору, кругла куля і такий валік з невеликим нахилом. Він помер ще до мене. Дзвонив батько цього беркутівця, коли його вже оглядали. Я не наважився сказати, що він мертвий, нехай краще думає, що живий, просто зайнятий і тому не відповідає».

Симисюк був останнім того дня вбитим силовиком. Всього 20 лютого загинули двоє беркутівців, один з патрульно-постової служби і один службовець внутрішніх військ.

Сергій Михайлович — молодший лейтенант патрульно-постової служби міліції, Київ, 25 років. Убитий з мисливської гвинтівки пострілом в голову.

Володимир Зубок — старший сержант полку міліції особливого призначення «Беркут», Чернігів, 29 років. Убитий пострілом в серце з мисливської сайги.

Сергій Спічак — прапорщик Внутрішніх військ, Запоріжжя, 35 років. Помер від втрати крові, спричиненої наскрізним пораненням ноги з мисливської зброї (ймовірно сайга або АК -74).

Микола Симисюк — старший сержант спецроти полку міліції особливого призначення «Беркут», Київ, 28 років. Загинув від мисливського снаряду картеч, який влучив у голову.

Сергій Трапезун приїхав на Майдан 19 лютого разом зі свободівцями з міста Сатанів Хмельницької області. Його добре видно на одному з відео з Інститутської, де він падає від поранення в ногу.

20 вранці він разом з іншими активістими самооборони поснідали, пошикувалися, слухали інструкції подальших дій, як раптом почув голос зі сцени Майдану:

«Поранені! Поранені! Дві чи три сотні до Жовтневого» — і ми побігли виносити поранених».

Сергій Трапезун із дружиною Фото: Громадське

Переміщення спецроти «Беркуту» слідству вдалося встановити практично похвилинно. До 9 ранку уже було вбито 3 співробітників міліції, близько 15-ти поранено. О 8:50 силовики почали відводити техніку — водомети, автозаки, швидкі, пожежні. В цей час транспорт, де були бійці сепцроти, стояв біля кінопалацу, розповідає прокурор управління спецрозслідувань Роман Псюк:

«Керує цим відводом, ну, один із керівників — людина в синьому камуфляжі. Встановлено з відеофайлів, що з автоматів ведуть вогонь люди в чорній формі з жовтими пов’язками. Серед них також з вогнепальною зброєю веде вогонь людина в балаклаві і синій плямистій формі, характерній для цього спецпідрозділу».

Боєць спецроти полку міліції особливого призначення «Беркут» на вулиці Інститутській, 20 лютого 2014 року screenshot з відео Громадське

Стріляти почали приблизно о 9:01. Група в чорній формі з жовтими пов’язками в цей час перебувала навпроти кінопалацу. Згодом вони перемістилися на майданчик перед Жовтневим, не припиняючи вогонь. За 15 хвилин перебування там вбито Миколу Симисюка та поранено ще одного бійця спецроти, який наразі перебуває у розшуку.

Забравши тіло Симисюка, спецрота на чолі зі своїм керівником почала відступати, не припиняючи вогонь. Вони зайняли позиції за бетонною барикадою, звідки продовжили стріляти.

Спецрота полку міліції особливого призначення «Беркут» почала відступати, не припиняючи вогонь, 20 лютого 2014 року screenshot з відео Громадське

Саме в цей час багато людей піднімалися до Жовтневого палацу, вони й стали жертвами спецроти з з жовтими пов’язками. Серед тих, хто піднімався в цей час Інститутською був і Сергій Трапезун:

«Нам кричали: ходіть сюди, кому дано померти, той помре. І я побіг, за мною ще хтось побіг. І тут чую цок-цок — різкі постріли, і бачу, як хлопец сповзає. Ми зі ще одним взяли його за руки і почали відтягувати, коли раптом я знову почув ці постріли і відчув, ніби молотом по нозі вдарило. Я падаю. За долі секунди пробігає життя — жінка ж просила… от тобі й дітей виростив… і пасіку я хотів розвинути, бо ж на вчительські гроші не проживеш…».

Він відчув, як по ногах потекла кров. Підняв було руку з надією на порятунок, але, побачивши, що навколо відстрілюють тих, хто з ним йшов, вирішив не ворушитися, аби не добили.

Майданівці біжать уверх по вулиці Інститутській зранку 20-го лютого 2014 року, в той час, коли силовики почали відступати з позицій біля Майдану screenshot з відео ГромадськеПоранені на вулиці Інститутській зранку 20-го лютого 2014 року screenshot з відео Громадське

Про те, що людей дострілювали, розповідає і прокурор Роман Псюк.

«Людина стоїть — куля потрапляє в грудну клітку, зупиняється біля лопатки, — людина падає головою до жовтневого палацу, а ногами до цієї барикади, а після цього вчиняється ще один постріл — куля заходить в пах, проходить все тіло і зупиняється під ключицею. На нашу думку — це чи контрольний постріл чи добивання людей».

Прокурор управління спецрозслідувань ГПУ Роман Псюк Фото: Громадське

Усьому спецпідрозділу інкримінують тероризм. На думку адвоката екс-беркутівців Сергія Зінченка і Сергія Тамтури Ігоря Варфоломєєва, бійців на відкритий вогонь спровокували прихованим:

«Есть на видео, где охотничье ружье, и этот человек производил выстрелы в сотрудников. Реальная угроза существовала и для этой цели они высадились».

Адвокат екс-беркутівців Сергія Зінченка і Сергія Тамтури Ігор Варфоломєєв Фото: Громадське

І хоч Сергій Трапезун тримав у руках лише палицю та щит, його теж наздогнала куля. Того дня було вбито 48 активістів Майдану.

Подальші дії беркутівців виправдати не можна, запевняє адвокат родин Небесної сотні Євгенія Закревська, адже після смерті Симисюка бійці спецпідрозділу не зазнавали втрат, попри це продовжували стріляти.

«Саме в такому випадку, коли виявляється зброя, його потрібно знешкодити, але не вбити. Не допускається навіть в такому випадку стрільба в натовп. Якщо йому є загроза від конкретної людини, — так, він має вікдрити вогонь, якщо від цієї людини є іншим загроза. Тобто, він не може стріляти по натовпу тільки тому, що з натовпу хтось у нього вистрілив. Це повністю суперечить ідеї міліції як такої».

Адвокатка родин Небесної сотні Євгенія Закревська Фото: Громадське

Про те, як законно мали б вчинити силовики, пояснюють і слідчі. Вранці попри те що у працівників правоохоронних органів стріляли, наказу на відведення не було. Лише досягнувши певної кількості потерпілих, керівництво вирішило для себе, що може начебто виправдано застосовувати зброю до протестувальників. Але в тій ситуації вони мали виявити саме тих, хто стріляв у міліціонерів, штурмувати консерваторію, звідки лунали постріли, або ж стріляти у той бік. Саме в цьому випадку мали працювати ті снайпери, які розташовувались на дахах, завданням яких було здійснювати контрснайперську діяльність. Але цього не зробили.

«Ми інкримінуємо те, що бійці спецпідрозділу «Беркут» отримали наказ від свого вищого керівництва застосовувати зброю до невизначеного кола осіб з метою залякування суспільства, що містить ознаки терористичного акту» — Сергій Горбатюк, начальник управління спецрозслідувань ГПУ.

Начальник управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк Фото: Громадське

Чому тероризм — не та стаття, пояснює адвокат підозрюваних Варфоломєєв.

«258 статья тероризм, она неприменима для того обвиненния, которое уже предъявлено, где приводятся обстоятельства: після 5 ранку 20 лютого невідомі особи почали здійснювати постріли у правоохоронців, внаслідок чого троє було вбито до 9 ранку, а 18 поранено — тобто збройний напад на співробітників міліції. Це — надзвичайна ситуація в будь-якій країні. Колективної відповідальності теж не може бути, тому що люди — працівники спецпідрозділу, вони несуть індивідуальну відповідальність».

Наразі слідчі прокуратури обґрунтовують свої підозри стосовно керівництва київської міліції, МВС, колишнього президента, намагаються довести, що саме ці особи організували надання вказівок розстрілювати людей на Майдані.

Утім говорити про те, що, окрім українських силовиків, того дня у мітингувальників стріляли снайпери з інших країн, наприклад, з Російської Федерації, у покуратури підстав поки що немає.

Боєць спецроти полку міліції особливого призначення «Беркут» на вулиці Інститутській, 20 лютого 2014 року screenshot з відео Громадське

«Знову ж таки ми перевіряємо вплив російських емісарів, які приїжджали в той час на ухвалення рішень керівництвом України», — каже Сергій Горбатюк.

У розстрілах мітингувальників на Інститутській підозрюють командира спецроти «Беркут» Дмитра Садовника та його 22 підлеглих. З них 5 утримуються під вартою, інших оголошено в розшук. Повідомлено про підозру також командирові київського полку «Беркут» Сергієві Кусюку та його заступнику Олегові Янішевському. Підозр у вбивствах силовиків наразі нікому не висунуто.

«Я сподіваюсь, що слідчі розуміють, що фактично вони зараз пишуть не просто обвинувальні акти, вони пишуть історію. І, якщо вони зараз десь тут щось напишуть не так, то можливості щось встановити додатково уже не буде», — Євгенія Закревська.

«Треба не звинувачувати слідство, що воно діє в інтересах тих чи інших осіб, а я запевняю, що працюємо виключно над встановленням істини у справі. А треба спільно дати відповіді на питання тих подій, які були, щоб дійсно не було жодної плями на назві "Революція гідності"», — Сергій Горбатюк.

У процесі підготовки фільму ми спілкувалися з представниками внутрішніх військ та спецпідрозділу «Беркут», які були учасниками подій на Майдані, зокрема з постраждалими. Жоден з-понад десятка співрозмовників не захотів дати інтерв’ю. Більшість силовиків вважають, що їхня розповідь не становить інтересу для суспільства або не на часі. Втім ми переконані у протилежному і готові чекати.