Альбом «КУ», невидані пісні й потік свідомості: інтерв'ю гурту 5nizza з Дмитром Шуровим

Про роботу над альбомом «КУ»

Фото hromadske.ua

Дмитро Шуров: Я чув, що у вас вийшов новий альбом?
Сергій Бабкін: О, так. Є таке.
Андрій Запорожець: Було діло.
Шуров: Мені хочеться зрозуміти, в чому все-таки сенс концепції альбому «КУ» і прив'язки до фільму «Кін-дза-дза»? Якби ви просто написали «КУ», то, може, питання не б виникало, але Сергій зображає Яковлєва на фотографії. Тому розкажіть, що ви хотіли сказати?
Запорожець: Для мене «КУ» — це привітання. Історію масла чорного ку розповідатимемо?
Бабкін: Так, звичайно.
Запорожець: Я розлив олію, як у Булгакова. Тільки на стіл у себе на кухні. Це була олія чорного кунжуту. І ми почали наспівувати щось про «масло черного ку». І навіть записали мотив на цю тему. Десь в диктофоні у мене досі лежить. А потім це перетворилось в один із варіантів назви альбому. Я не пам'ятаю, хто з нас запропонував.
Бабкін: Ну, був варіант «Масло черного ку». Потім подумали, що занадто незрозуміло.
Шуров: Хороша назва «Масло черного ку».
Запорожець: Це якийсь перебір. Залишили тільки «КУ».

Фото hromadske.ua

Шуров: Альбом чекали мільйони людей. Я не вірю, що це просто вітання. Мені здається, що ви хотіли щось сказати чи ні? Ви взагалі хто? Інопланетні прибульці, які римують «лиц-границ»? Чи ви Вінні Пухи цього часу? Хто ви в цьому альбомі? Чи ви просто прикололися, написали пісні й потім склали з них альбом.
Запорожець: Ти можеш сам визначити, як ти нас бачиш. Ми — явище вельми спонтанне. Ми сіли, написали пісні. Ми не сідаємо і не придумуємо концепції.
Бабкін: Концепція, раціо — це все не про нас.
Запорожець: Ми недалекоглядні, ми не мистецтво, як я вважаю. Ми просто сідаємо і робимо пісні. Через нас йдуть два різних енергетичних потоки, які об'єднуються і щось завжди з цього виходить. Ми самі завжди дивуємося тому, що виходить. Іноді в цьому є частинки усвідомленості, але, в основному, це радше несвідоме.
Шуров: Так, і це факт. Це те, за що я люблю 5'nizza — за потік свідомості.

Про дитячу гру і формулу скандалу

Фото: hromadske.ua

Шуров: Як вам пощастило, що ви знайшли одне одного. Хоча я розумію, що в якійсь мірі ви ненавидите один одного.
Бабкін: Є таке, звичайно (сміється). Рівно настільки ж, наскільки і любимо.
Шуров: Як ви спілкуєтеся між собою? Ви живете в різних країнах, ви телефонуєте?
Запорожець: Ми не живемо в різних країнах. Ми живемо зараз у Харкові.
Шуров: Може, ви і живете в Харкові, але ви так багато рухаєтеся. Я просто собі не уявляю, як ви можете все планувати.
Бабкін: Ну, Андрюха більше рухається. Тому телефонуємо один одному, списуємося в соціальних мережах.
Шуров: Спілкуючись на відстані, ви в змозі один одного зрозуміти?
Запорожець: Дистанція — це складно завжди.
Бабкін: Це навіть не питання відстані. Ми завжди довго йдемо до якогось консенсусу.

Фото hromadske.ua

Шуров: Вам не заважає гівенце з минулого?
Запорожець: У нас все відбувається на рівні дитячої гри. Як тільки ми діти, у нас не виникає конфліктів. Як тільки ми дорослі, зазвичай все бачимо по-різному. У нас ні в чому не сходиться думка. І ось це цікавий момент: щойно ми перемикаємося, починаємо грати — це цікава гра двох потоків і з цього виходять пісні.
Шуров: Куди ви взагалі йдете? Яка ваша, так би мовити, мета? Мені здається, що ми з тобою (звертається до Запорожця — прим. ред.) фінальної мети не маємо, а Сергій має.
Бабкін: Прекрасно, чудово, друзі. Як ви себе відгородили.
Запорожець: Основна мета — це рух. Коли є рух, ти сам відчуваєш, куди тобі потрібно в цей момент.
Шуров: Ти йдеш чи летиш?
Запорожець: Іноді зупиняюсь на місці і стає дуже погано від цього. А коли починаєш йти, відразу простіше.

Фото hromadske.ua

Шуров: Андрій, ти страждаєш від близькості до Скорпіона (Бабкіна — прим. ред.)?
Запорожець: Буває моментами важко. Але я людина гнучка. Проте є моменти принципові, коли я не поступаюсь.
Шуров: Ми коли з Юрієм Хусточкою сварились, то виходили в тамбур. Як у вас це відбувається? Є формула скандалу?
Запорожець: Формула перечекати. Тільки це працює.
Шуров: Фу, як радянське інтелігентне подружжя.
Запорожець: Ну, це мій підхід: перечекати недовго і потім спокійно спілкуватися.
Бабкін: Так, він відразу йде і мене це ще сильніше злить. Коли я підбігаю, починаю кричати, він просто спокійно розвертається та йде геть.

Про спільні пісні й майбутні альбоми 

Фото hromadske.ua

Бабкін: Дімочка, хотів тебе запитати...
Шуров: Ніколи не називай мене «Дімочка».
Бабкін: Дімон, так можна? То як щодо наших пісень?
Шуров: То ми заради цього зустрілися?
Запорожець: Так, розібратися вирішили.
Бабкін: Пам’ятаєш? «Удивительный мир» (показує на Запорожця та Шурова — прим. редактора), «С нуля» (показує на себе та Шурова — прим. редактора). Сторона А, сторона Б — пам’ятаєш?

Фото hromadske.ua

Шуров: Якби ми випустили цей альбом, це б розкрило велику таємницю того, наскільки ви різні. Бо двох більш різних пісень на одній платівці ще не було в історії. Навіть в альбомах Pianoбой, де всі пісні різні.
Бабкін: Чому ми не можемо розкрити цю таємницю?
Шуров: Розкриймо. Я тільки за. Я хотів, щоб ми випустили пісню на початку грудня (звертається до Запорожця — прим.редактора), але ти випустив пісню з Дорном. І я подумав: що я буду, ніби в черзі стояти до Андрія за дуетом?
Запорожець: Хтось занадто багато думає. 
Шуров: Все впирається у дати — ми не можемо знайти час, щоб разом зіграти їх, представити.

Фото hromadske.ua
Запорожець: Мені здається, не варто ці пісні ставити поруч.
Шуров: А як?
Бабкін: Окремо?
Запорожець: Так.
Бабкін: Це ж офігенно, що ми з тобою удвох, ми — 5'nizza, а Дімка зробив пісню і з тобою, і зі мною. І назва — «Удивительный мир»/«С нуля». Дві пісні, але вони поєднуються разом.
Шуров: Я згоден, їх не можна розділяти, тому що це безпрецедентний експеримент у рамках України. Фактично це я versus ви. 
Шуров: А будуть ще альбоми 5'nizza?
Бабкін: Так, звичайно.
Запорожець: Подивимося.

За локацію дякуємо ресторану «Остання Барикада»: м. Київ,  Майдан Незалежності, 1