Культура / Кіно

«Кіборг» чи «свінгер»? Інтерв'ю з українським актором В’ячеславом Довженком

26 січня, 2018 16:44
Культура/Кіно/«Кіборг» чи «свінгер»? Інтерв'ю з українським актором В’ячеславом Довженком
Зберегти
Вигляд
Акторові В'ячеславу Довженку 41 рік. Торік у грудні в прокат вийшли одразу два фільми за його участі, в обох він зіграв головні ролі — кіборга «Серпня» у стрічці Ахтема Сеітаблаєва «Кіборги» та лікаря-пульмонолога у комедії «Свінгери» режисера Андрейса Екіса.

Акторові В'ячеславу Довженку 41 рік. Торік у грудні в прокат вийшли одразу два кінофільми за його участі, в обох він зіграв головні ролі — кіборга «Серпня» у стрічці Ахтема Сеітаблаєва «Кіборги», який автори планують подавати на премію «Оскар», та лікаря-пульмонолога в комедії «Свінгери» режисера Андрейса Екіса.

Після прем'єри «Кіборгів» його обличчя відмовилися друкувати на афішах комедії Екіса, мовляв, глядачі не зрозуміють. Але актор цим не надто переймається. 

У Довженка багато роботи. Окрім зйомок у кіно, він також грає в Театрі на Подолі й нині готується до прем’єри вистави «Дівчина з ведмедиком, або Неповнолітня», яка відбудеться наприкінці січня.

Громадське зустрілося з В’ячеславом перед черговою репетицією в театрі та розпитало про останні ролі, тенденції в українському кіно й прем’єру вистави в новому приміщенні.

За місяць у вас було дві прем’єри — на початку грудня «Кіборги», а на початку січня в прокат вийшла комедія «Свінгери». Фільми дуже різні — один про оборону донецького аеропорту восени 2014-го, інший — комедія про стосунки. Чи не боялися після «Кіборгів» розчарувати глядачів роллю у «Свінгерах»?

Такий страх був. Коли почався прокат «Кіборгів», мені зателефонували продюсери «Свінгерів» і сказали, що не робитимуть фотосесію зі мною на афішу, бо це буде етично неправильно — людина виходить із сеансу «Кіборгів» і одразу бачить афішу комедії з обличчям того ж актора, який грав кіборга в донецькому аеропорті.

На банері розмістили моє прізвище й уважні глядачі, бійці, з якими я потоваришував після «Кіборгів», дали мені прізвисько «секс-кіборг». От це було приємно.

У «Кіборгах» ви зіграли одну з головних ролей — кіборга з позивним «Серпень». Чи не здається вам, що і вашого персонажа, і війну загалом у фільмі надто романтизували?

Ні, не здається. Навпаки, ми з Ахтемом максимально від цього тікали. Нам не хотілося робити пафосними ні сам фільм, ні «Серпня». Там немає зайвих і непотрібних персонажів, кожен несе власну життєву ідеологію, всі вони прописані достатньо глибоко, за це дякую сценаристові Наталі Ворожбит.

«Кіборги» — це художнє кіно, дехто нарікав на неточності, але ми й не намагалися зробити його точним. Для цього є документальні стрічки, які показують реальних людей, а в художньому кіно інша специфіка.

Ми не мали права зробити кіно нечесним, адже розуміли відповідальність: кіно дивитимуться бійці, які були в донецькому аеропорту, їхні матері, родини. Увесь цей псевдопафос ми спрощували людськими стосунками.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Ахтем Сеітаблаєв — про фільм «Кіборги»: «Ми намагалися зняти чесне кіно про війну»

У фільмі найголовніший конфлікт — це конфлікт мого героя з «Мажором», молодим хлопцем, який таємно від батьків іде воювати. Це дві інтелігентні людини — учитель і музикант з консерваторії, це нинішня й майбутня інтелігенція.

Мене часто питають, з ким я себе асоціюю — з «Мажором» чи з «Серпнем». Я пояснюю, що головний конфлікт не у світогляді, а саме в поколіннях.

Один герой — це вже сформована людина, інший — ще не до кінця. 15 років тому я був радше «Мажором», сьогодні мені 41, тепер я, мабуть, «Серпень».

В'ячеслав Довженко в ролі кіборга з позивним «Серпень»​. Кадр з фільму Ахтема Сеітаблаєва «Кіборги»

«Кіборги» — це реальна історія про те, що сталося не так давно. Ви знаєте прототип свого героя?

Звісно знаю, в мене виявилося два прототипи. З першим ми дружимо вже багато років — це Андрій Шараскін з позивним «Богема». Він закінчив режисуру в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, ми з ним провели багато вечорів у гуртожитку, разом випивали, розмовляли, обговорювали проблеми мистецтва.

Коли я прийшов на проби й читав монолог «Серпня», то щось у життєвій позиції цього героя мені здалося знайомим. Коли ми йшли разом з Ахтемом Сеітаблаєвим кіностудією Довженка, я сказав, що «Серпень» мені когось нагадує. Ахтем зрозумів і сказав: «Так, це Андрій Шараскін».

Коли мене затвердили на роль, я зателефонував Андрієві і сказав, що гратиму його. Після цього виник жарт, який став уже медійним, — я йому написав повідомлення: «Дякуй Богові, що тебе не Безруков грає». Потім батальйонами пішла плітка, що Безруков пробувався на цю роль і Ахтем його не затвердив.

Другий прототип — це наш консультант, який дуже довго перебував з нами на знімальному майданчику, Кирило Недря з позивним «Доцент», він з Дніпра. Дніпро — це моє рідне місто, коли я там буваю, обов’язково з ним зустрічаюся, ми дуже товаришуємо, підтримуємо один одного, зідзвонюємося.

Чому погодилися грати у «Свінгерах» одразу після ролі Серпня?

Я не люблю акторську одноплановість. Якщо в тебе є здібність працювати різнопланово, якщо є можливість розширювати професійний діапазон, це лише плюс тобі, як актору.

Це хороша комедія з пристойними діалогами, не зважаючи на назву, цікава життєва історія. Коли я прочитав сценарій, мені стало цікаво попрацювати. Я погодився на роль Андрія через те, що це абсолютно різнопланові персонажі.

«Свінгери» — це комедія про що? Про секс, родину, свінгерство?

Я не можу сказати, що це однозначно комедія. Це рімейк однойменного латвійського фільму 2016 року. Але тут наш менталітет переміг і стрічка вийшла з елементами життєвої драми.

Це фільм про сімейні стосунки, про стосунки людей, про те, що коли чогось не вистачає в родині і одна половина починає шукати пригоди, й іноді це погано закінчується.

У цій ситуації так і вийшло з моїм персонажем Андрієм. Жінку не влаштовувало її сімейне життя, їй хотілося урізноманітнити його і це вийшло боком: вона розвернула мого героя в таке русло, на що зовсім не сподівалася.

В'ячеслав Довженко в ролі кіборга з позивним «Серпень»​. Кадр із фільму Ахтема Сеітаблаєва «Кіборги»

Про «Кіборгів» критики відгукувалися позитивно, чого не скажеш про «Свінгерів», — кажуть про слабкі діалоги, плоский гумор. Фільм знімали 11 днів, що було найскладнішим у роботі?

Жанр комедії досить крихкий, є страх перейти в ситком. Комедію важко знімати, важко грати.

Наше українське кіно досить юне, Ахтем Сеітаблаєв правильно сказав, що ми переживаємо ренесанс у кінематографі. Багато акторів часто не розрізняють манеру гри в театрі і в кіно, а це різний відбір засобів. І через це іноді виходить перегравання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Найдорожче українське фентезі: інтерв'ю з режисером «Сторожової застави»

Якщо в театрі це нормальне явище, ми заповнюємо простір, то в кіно це виглядає дивно. У «Свінгерах» треба було думати про кілька речей: щоб це вийшов об'ємний персонаж і щоб це було кіно, а не ситком з надто яскравими персонажами на рівні фріків. Але мені здається, що в цілому в нас усе вийшло. 

За останні роки українського кіно помітно побільшало, якість теж покращується, хоча й не в кожному фільмі це помітно. Так про кіно говорять глядачі. А що кажуть про українське кіно самі актори, продюсери, режисери? Відчувається ріст якості чи йдеться наразі лише про кількість?

Ми створюємо це кіно і, звісно, більше говоримо про якість, а не кількість. Добре, що нині дедалі більше акторів, продюсерів, режисерів розуміють, що якісне кіно краще, ніж кількісне.

«Кіборги» і «Свінгери» — дві українські стрічки, що вийшли одна за одною. Чи побільшало після цього пропозицій для зйомок?

Поки що ні. Гадаю, що це не так швидко відбувається, ми наразі не в тих реаліях, коли кіно знімають постійно. Ми не Голлівуд і не Європа. Розмови є, це досить цікаві проекти, але поки не буду озвучувати їх, щоб не наврочити.

Ви граєте не лише в кіно, а ще й у театрі, у телевізійних серіалах. Де найважче? 

Скрізь складно. У кожній сфері є певний набір засобів, вони відрізняються. Театр — це умовний вид мистецтва, ми більше працюємо з фантазією глядача, його уявою. Він досі існує завдяки тому, що люди приходять за живим спілкуванням.

У кіно процес теж головний, але коли фільм виходить на екрани, то ти вже не зміниш результат, на відміну від вистави, яку ти граєш неодноразово.

Серіали — це щось середнє між театром і кіно, але і там теж дуже важко, за один день треба багато сцен програти, встигнути засвоїти текст, щоб він природно звучав. Грає адреналін — під час зйомок серіалів надто мало часу подумати, як створювати образ. Це дуже хороший майстер-клас для кожного актора. Якщо в тебе є мета відбутися як актор, то це спосіб випробовувати себе.

У кожній сфері головне не зупинятися. Якщо ти зупинився і думаєш, що ти вже крутий, то можна йти з професії.

Актор В'ячеслав Довженко Фото: Громадське

Сергій Безруков грав Висоцького, Єсеніна, Ієшуа, нещодавно Костянтин Хабенський зіграв Троцького, ви грали Петра І, Пантелеймона Куліша. Про якого персонажа мрієте?

Я мрію про ту роль, яку ще не зіграв. Якщо хочете почути, чи хочу я зіграти Гамлета, — ні. У мене немає конкретної мети, конкретного персонажа. Хочеться, щоб він був цікавий, неоднозначний.

Ви зараз йдете на репетицію нової вистави «Дівчина з ведмедиком, або Неповнолітня», прем’єра відбудеться в Театрі на Подолі вже 26 січня. Чого варто очікувати?

Автор цього роману — Віктор Петров-Домонтович, мій земляк з Дніпра. Павло Ар’є написав інсценування, режисер — Стас Жирков.

Це досить складна й цікава історія в непритаманній для нашого театру манері. Це нове дихання, нові форми, ми в новому театрі і тут треба проявляти себе по-новому. Це буде перша прем’єра в цій будівлі.

Я граю персонажа, якого звати Іполіт Миколайович, він учений, дорослий чоловік, він має непрості взаємини з недостатньо дорослою дівчиною. Ті, хто читав роман, іноді порівнюють його з романом Набокова, але тут трохи глибша та інакша історія.

Пов`язані новини