Найдорожче українське фентезі: інтерв'ю з режисером «Сторожової застави»

У прокат вийшов український фентезі-фільм «Сторожова застава». За перші два тижні він зібрав понад 12 мільйонів гривень, а його аудиторія сягнула майже 200 тисяч глядачів, таким чином зробивши його найкасовішим українським фільмом.

Громадське зустрілося з головним режисером фільму Юрієм Ковальовим на кіностудії, де проходили зйомки. Це його дебютний повнометражний фільм. Раніше знімав короткометражки та рекламні ролики. Режисер розповів, як знімали кіно, що вдалося здійснити, а що залишилося за кадром. Далі — пряма мова Юрія Ковальова.

Жанр фентезі — один з найскладніших. Творча команда створює світ, якого не існувало. Фентезі складне у виробництві й потребує особливої підготовки. «Сторожова застава» — один з перших фентезійних фільмів в Україні. Звісно, там лишилося багато білих плям, але це питання росту.

Коли першим берешся за такий проект — ти першопроходець. Тепер уже зрозуміло, скільки часу потрібно на одному етапі, скільки — на іншому. Приміром, ми почали зйомки, коли світловий день був коротким. Тому замість 12 годин знімали 8.

Ми не мали жодних ілюзій, не вважали, ніби створюємо щось нове у світовому кінематографі. Українське кіно робить перші кроки. Якщо на ринку авторського кіно Україна про себе заявила, є багато відомих імен і стрічок, то на ринку жанрових фільмів для масового глядача все тільки починається. Коли «Сторожова застава» не буде випадковістю, і подібні фільми зніматимуться ще, ми зможемо набиратися досвіду й отримувати інші бюджети.

Режисер українського фентезі-фільму «Сторожова застава» Юрій Ковальов на кіностудії, де проходили зйомки картини Фото: Олена Зашко/Громадське

Цьогоріч з’явилося близько 50 українських фільмів. Такого ніколи не було. Працює правило, що кількісні зміни стають якісними. Глядач інколи лає українське кіно, що воно погане. Воно погане, бо ми його не дивимося, не підтримуємо, бо мало знімають. Але зараз Держкіно підтримує. Це чудово! У будь-якій іншій країні так само.

Що більше ми ходимо на українські фільми, то більше підштовхуємо творців фільмів робити якісніший продукт

«Сторожова застава» привернула увагу глядачів. Мені і всій команді дуже приємно відчувати цей зворотній зв’язок. У відгуках пишуть — «ми вже вдруге підемо». Що більше ми ходимо на українські фільми, то більше підштовхуємо творців фільмів робити якісніший продукт.

Ми не знімали історичний фільм, не намагалися виходити на історичний рівень оцінки. Хоча всі творці фільму були обізнані й розуміли, в яких реаліях ми діємо. Однак ми вирішили подивитися ширше й зобразити класичну боротьбу добра і зла. Водночас намагалися не зробити його зовсім «картонним».

Робили персонажів об’ємними. Але над точним відтворенням минулого не заморочувалися. Наприклад, за основу брали одяг з минулого, а потім починали робити еклектику. У фільмі намішано багато стилів.

Це продюсерський фільм. Продюсери відіграють велику роль. Від першого дня зйомок до самої прем’єри вони брали участь у процесі. Вони робили пропозиції, ми пропонували. Інколи між нами виникало творче протистояння. На першому етапі багато обговорювали кастинг. Приміром, продюсери пропонували зробити діда Овсія (персонаж фільму — ред.) іншим. Це живий творчий процес.

Актор Роман Луцький у ролі Олешка на знімальному майданчику фільму «Сторожова застава», 2015 рік Фото: film.ua

Ми не мали єдиного джерела натхнення. Один продюсер приходив з таким набором уявлень, інший — з іншим. Але це не було набором кальок, радше набором емоційних складових і підходів до виробництва фільму. Я брав за взірець фільми про Персі Джексона, «Гру престолів» — їхній підхід до підготовки костюмів, інтер’єрів, екстер’єрів, деталізації. Це той рівень, якого ми прагнули досягнути.

Процес зйомки однієї зі сцен фільму «Сторожова застава» Фото: film.ua

У павільйоні пахло, наче в справжньому таборі половців — головна героїня двічі зомлівала

Найбільшою проблемою був час. Раніше ніхто не робив фільмів такого рівня й масштабу. Тож ніхто не знав, скільки точно часу нам знадобиться. Поза тим почалася війна, держава не могла виділяти гроші на фільми. Нас «заморозили». Ми стартували тричі. І коли процес усе тривав, багато чого не встигли підготувати. По 24 години ми проводили на знімальному майданчику. Костюмери, які одягали цілу армію половців, приходили о 2 ночі. Одягали, гримували, щоб до 8 ранку всі 150 акторів були готові.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Фільм «Іній»: литовський режисер, українські продюсери і Ванесса Параді

Ми побудували табір половців у павільйоні. Обжили його настільки, що там горіло справжнє багаття. Стояли справжні коні. Пахло наче в справжньому таборі половців. Головна героїня двічі втрачала свідомість. Але треба віддати належне, прийшла до тями й відпрацювала день.

Місце зйомки фильму та декорації Фото: Олена Зашко/Громадське

Усі недопрацювання, які є у фільмі, пов’язані з часом. Ми просто не встигли все «допиляти». Навіть після здачі фільму Держкіно дознімалися окремі епізоди. Ми хотіли зробити максимум. Звісно, не все встигли. Планка була високо, ми не зробили всього, чого хотіли.

Хочеться передати глядачеві свої емоції і побачити, як він на них реагує. Заразити глядача. Чесне й щире кіно — важливе. Хочеться, щоб воно народжувало щось більше, ніж просто споглядання. Не просто попкорн пожувати. А щоб потім глядач жив цим світом якийсь час. Мені здається, що таке мейнстрімне кіно не повинне залишатися на рівні «жуйки». Треба, щоб воно хоч трішки змушувало замислитися й щось пережити.

Підписуйтесь на наш канал у Telegram