Антиутопія, що стала реальністю: як Аксьонов і «Нічні Вовки» святкували п’ятиріччя анексії — репортаж із Криму

У такий спосіб біля Севастополя на базі «Нічних Вовків» відзначають п’яту річницю анексії Криму Росією. Її тут називають «Кримською весною». Кримські «ополченці», козаки, чоловіки в уніформі «Беркуту», серед яких один із нашивками «Новоросія», чорносотенці, молодь із прапорами «Севастополь наш» і байкери з Росії, а ще — з Сімферополя і Севастополя. Ми потрапляємо у світ антиутопії. Антиутопії, що стала реальністю.

***

16 березня — п’ятиліття так званого «референдуму». У Криму офіційний вихідний, як і 18 березня, коли Держдума РФ оголосила «возз’єднання Криму з Росією».

Офіційні гуляння тривають з 15-го. До півострова з Росії приїхав очільник Держдуми В’ячеслав Володін, який почав вимагати від України «компенсацію за анексію» з 1991 року. Дістався сюди і лідер ЛДПР, російський націоналіст Володимир Жиріновський.

Та з динаміків кримських радіостанцій найчастіше лунає маловідоме прізвище — Тьєррі Маріані — колишній французький депутат, який очолив невелику французьку делегацію (11 людей). Окупаційна і російська влада воліють усіляко підкреслити, що є іноземці, які підтримують анексію. Та все ж, це не робить Маріані впливовим.

У Ялті на площі перед пам’ятником Леніну першачків приймають до «Юнармії» — це створена в 2016 році в Росії організація, де дітей навчають «патріотизму». Біля імпровізованої сцени і військових автівок чоловіки в уніформі мають нагадувати про так званих «зелених чоловічків» — як називали російських військових у 2014-му.

Та найхимерніший захід організували на севастопольській горі Гасфорта — це історичне місце боїв Кримської війни та Другої світової. Нині тут розташована база «Нічних Вовків» — російського байкерського клубу, який в 1989-му був створений за прикладом американських байк-клубів, а тепер підтримує російських націоналістичних політиків і вважається обов’язковим атрибутом «Русского мира». Очільник байкерів заснував російський рух «Антимайдан», який долучився до анексії Криму.

«Російська весна почалася ще в 2009 році, коли Володимир Путін передав мені прапор, який я привіз до Севастополя», — гордо пояснює лідер руху Олександр «Хірург» Залдостанов.

Він очолив колону, що об’єднала мотоциклістів із Сімферополя і Севастополя перед озером Гасфорта.

«Ходімо, ходімо, швидше, зараз буде унікальна подія, розгортатимуть прапор», – кличе він журналістів переважно з федеральних російських каналів. Байкери привезли до Севастополя найбільший за розміром російський прапор, який увійшов до Книги рекордів Гіннеса.

– А от ми тут на фото, дивись, – четвірка чоловіків розглядає фотографії, зроблені в березні 2014-го біля блокпостів.

— А ви тут є?

— Ну мене не дуже видно, я ночами стояв.

— А що, нас тепер покажуть по 5-му каналу? Чи потім фото на «Мілітаристі» з’явиться? – кажуть один одному, фотографуючись. – Тобто, «Миротворці». Весь час їх плутаю, – називає сайт, пов’язаний із українськими силовими структурами, який веде базу особистих даних сепаратистів, так званих «агентів Кремля», але принагідно публікує й особисті дані усіх, хто, на думку власників сайту, надто критично ставиться до української влади.

За кілька метрів стоїть чоловік із донькою в уніформі «Беркута», а трохи далі, біля автівки з прапором самопроголошеної «ДНР», — ще один учасник заходу з нашивкою «Новоросія».

«День відновлення справедливості» – розгортає гасло чоловік на ім'я Микола. Розстібає пальто, щоб показати кілька медалей 2014-го. Народився він під Брянськом, служив у Луцьку, але від часів СРСР живе у Севастополі. Під час анексії долучився до так званої самооборони – кримчан, які допомагали російським військовим захоплювати Крим.

Миколу складно перервати, він безупинно говорить про єдиний слов’янський народ і висловлює незадоволення тим, як в армії українці й білоруси сперечалися між собою, а ще скаржиться на засилля англійських слів у російській. Десь на тлі з колонок ллється американська важка музика. Поряд – ятка з чеченською їжею, над нею — прапор із зображенням Ахмада Кадирова – батька президента Чечні Рамзана Кадирова.

«Плювати на санкції», – стверджують два плакати, написані від імені енергетиків Кримської ТЕЦ.

Радянські герби, копії скульптури «Робочого і колгоспниці» і воїна-визволителя з берлінського Трептов-парку поміж цих індустріальних персонажів — ніби декорації з такого собі російсько-радянського стімпанк-фільму.

— Як вам? — запитую жінку середнього віку, яка виглядає геть нехарактерно серед натовпу, де абсолютна більшість людей або у військовій формі, або ж є байкерами.

— Чудово. Я приїхала з Феодосії. Моя сестра має медаль 2014-го… ну за ті події.

Важкий метал змішується зі співами Олександра Маршала – рок-музиканта, який став одним із головних співаків російського режиму.

Костюмоване зібрання у горах на березі озера серед залізних конструкцій на тлі гучної музики виглядає водночас дивним і природним. Хоча глядачів відносно небагато: тут зібралися лише ключові кримчани, які підтримали російську анексію Криму. Зокрема, чинний очільник окупаційної влади – Сергій Аксьонов. У короткій промові він упевнено заявляє — операцією з захоплення Криму особисто керував президент Росії:

«Ми вирішували питання цивілізаційного вибору. Ми хотіли бути разом із історичною батьківщиною — Росією. Ми не ставили умов і нічого не вимагали. Але нічого б не вийшло, якби наш президент Володимир Володимирович Путін особисто не керував цією операцією і не ухвалював особисто рішення, від яких залежали долі кримчан та севастопольців. Рішення президента врятували нам життя. Дякуємо йому. Дякуємо росіянам, дякуємо силам спецоперацій, усім, хто був тут, і брав участь у забезпеченні безпеки проведення референдуму».

І додає: «Насправді це була унікальна операція. Все відбулося настільки швидко, зухвало й нахабно, що наші опоненти не встигли оговтатися».

На Путіна у Севастополі чекають 18 березня, він повинен приїхати на концерт.