«Бастіон великотерпіння». Як Росія пішла на Донбасі в інформаційний наступ
Бойовики «Л/ДНР» у Донецьку в компанії російських політиків і пропагандистів презентували доктрину «Російський Донбас». Що стоїть за цією презентацією і загальною зміною риторики — розбиралося hromadske.
Набір штампів у 90 тисяч знаків
«Встановлення контролю „ДНР“ і „ЛНР“ над усіма територіями колишніх Донецької та Луганської областей», «ліквідація української держави в її сучасному вигляді», «створення російської національної держави — правонаступниці України» — такими фразами вже давно нікого не здивуєш. Щось подібне можна було почути хоч з вуст російського пропагандиста Дмитра Кисельова, хоч на мітингу у Донецьку чи Луганську за останні 6,5 років. Проте зараз цей набір українофобських штампів бойовики закріпили у вигляді документа під назвою «Російський Донбас» (в оригіналі — «Русский Донбасс»).
Документ обсягом у 90 тисяч знаків бойовики визначили як «платформу ідеологічного устрою „ДНР“». За останні сім років підконтрольні Росії бойовики встигли згенерувати чимало таких текстів, проте цей відрізняє претензія на статусність.
Доктрину «Російський Донбас» презентували з небувалим як для ковідних часів (які в «Л/ДНР» проходять особливо важко) розмахом. «Хедлайнерами» презентації стали ватажки обох самопроголошених «республік», два депутати Державної думи РФ та знана російська пропагандистка.
«Протягом всієї своєї історії Донбас завжди лишався оборонним бастіоном „русского міра“, російської нації в протидії етнокультурному і геополітичному поглинанню. Донбас визначив для себе сакральну місію — допомогти тим, хто завжди був за Росію і разом з Росією», — як міг згладжував надмірний патос промови кепським її виголошенням ватажок «ДНР» Денис Пушилін.
Один з двох російських депутатів — Андрій Козенко, якого обрали в Держдуму від окупованого Криму у 2016 році. Він член провладної «Єдиної Росії» і координатор Інтеграційного комітету «Росія — Донбас».
«Жодними санкціями, блокадами та навіть реальною воєнною агресією не залякати тих, чий дух гартувався у шахтах», — сказав він. Козенко дібрав точну метафору насамперед завдяки минулому часу в слові «гартувався» — з 2014-го бойовики закрили понад 40 шахт.
Виступити без папірця наважилась тільки головна редакторка пропагандистського RT Маргарита Симоньян.
«Дякую всім мешканцям Донбасу за цю честь бути сьогодні з вами, за цю можливість побачити, почути на власні очі, що відбувається на цій землі», — сказала Симоньян.
Закінчивши з несвідомим цитуванням Януковича (той свого часу розповідав, що краще, коли «побачиш своїми руками, очима доторкнешся»), Симоньян раптом перейшла до «нефасадної» частини:
«Я побачила тут знамените російське терпіння. Великотерпіння. Люди терплять уже сьомий рік. Як сказав нам один чоловік, якого ми зустріли на перехресті біля 21-ї лікарні: „Мені 70 років, я скоро буду глину нюхати. А дітям за що? І коли це закінчиться?“ І мені теж хочеться запитати: “За що і коли це закінчиться?”»
Ще один «референдум» і об’єднання «Л/ДНР»?
Те, що бойовики назвали «доктриною», є нашвидкуруч зробленою компіляцією з непоодинокими випадками плагіату. Скажімо, тут без жодних покликань на джерело цитують інтервʼю донецького історика і твір «депутата Народної ради "ДНР"».
Одначе ставлення до доктрини максимально серйозне. «Донбас наш: План обʼєднання з Росією написаний, і США — не завада», — радіє російський телеканал «Царьград». «Почалось! Доктрина „Російський Донбас“ — „дорожня карта“ у Росію», — пише видання бойовиків «Новоросія».
Однак серед звичного патосу, який, вочевидь, має відтіняти штучність і маніпулятивність самого концепту «Російського Донбасу», було і кілька цілком конкретних посилів.
Так, Денис Пушилін вчергове натякнув на повторний «референдум»: «У нас продовжує сильнішати бажання знову раз і назавжди заявити всьому світу про наш вибір, нашу ідентичність як частини “русского міра”, великої Росії».
Цікаво, що доктрину презентували як документ «Донецької народної республіки». Хоча в тексті жодної різниці між «ДНР» і «ЛНР» немає, вони практично завжди згадуються разом. На форумі «Російський Донбас» одразу після Пушиліна виступав його «колега» — ватажок бойовиків «ЛНР» Леонід Пасічник. Тож почали ширитися чутки про майбутнє обʼєднання «народних республік». Завадити цьому цілком логічному з погляду Росії кроку може хіба що сильний спротив місцевих еліт.
Привид Новоросії
Депутат Держдуми Андрій Козенко назвав «Л/ДНР» «особливими субʼєктами Росії» і висловив сподівання, що вони будуть ще більш тісно інтегровані з Росією.
«Подальша інтеграція дасть стимул для відродження історичної Новоросії, обʼєднання з тими регіонами, які також бачать своє майбутнє як частину „русского міра“. І Донбас може стати точкою обʼєднання цих земель», — сказав Козенко.
Але про Новоросію на форумі говорили на диво мало, хоча в самій доктрині їй відвели чимало місця. «Народні республіки», згідно з цим текстом, претендують на всю територію Донецької та Луганської областей. І є вони складовою частиною «Новоросії», до якої, на думку авторів, мають входити ще Запорізька, Харківська, Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська й Одеська області. Ці вісім українських регіонів нібито «є повністю російською національною територією, а їхні мешканці є частиною єдиної російської нації».
«Начальство вимагає результатів»
Заяви бойовиків щодо України та майбутнього окупованих ними частин Донеччини й Луганщини останнім часом стали більш жорсткими й однозначними, ніж раніше. Але вони такі не одні — так само поводяться російські посадовці.
У Тристоронній контактній групі (ТКГ) Росію представляє Борис Гризлов. 70-річний ексспікер Держдуми не тільки вкрай рідко коментує результати засідань, але й не виявляє особливої активності навіть на самих засіданнях ТКГ. Проте минулого тижня він вирішив зробити виняток.
«Дуже серйозною проблемою все ще залишається небажання влади України відмовитись від ідеї воєнного приборкування Донецька і Луганська. Навіть на рівні політичних заяв київська влада налаштовує себе на війну проти Донбасу. І публічні заяви, і лінія поведінки офіційного Києва залишаються агресивними та абсолютно безвідповідальними», — сказав Борис Гризлов після останнього засідання ТКГ 21 січня.
Іншим яскравим свідченням коригування лінії поведінки росіян було те, що 21 січня до засідання долучився й заступник керівника Адміністрації президента Росії Дмитро Козак. Він є відповідальним за «український напрямок», однак ніколи раніше не брав участі у засіданнях ТКГ.
«Козак був дуже роздратований, говорив емоційно, — описував побачене представник окупованих територій Донбасу в ТКГ Денис Казанський. — Як завжди, звинувачував Україну в небажанні визнавати бойовиків стороною переговорів і вимагав, щоб ми обговорили „дорожню карту”, запропоновану Росією через своїх маріонеток. Помітно, що у Козака здають нерви. Очевидно, начальство вимагає результатів, яких немає».
Речник української делегації у ТКГ Олексій Арестович вважає, що зміною риторики Кремль намагається відвернути увагу населення Росії від внутрішніх проблем.
«Войовнича риторика — це, по-перше, елемент інформаційного тиску. По-друге, вони заграють із власною аудиторією на фоні скандалу з Навальним. Знову «розширення земель». Але вони знають, що таке наступати на українські Збройні сили. Остання спроба наступу під Марʼїнкою у червні 2015 року завершилась розгромом і двома сотнями вбитих. Не думаю, що вони хочуть це повторити. Але риторика може нагнітатися, тому що їм треба продавати Путіна як „могучєго собіратєля зємєль“», — сказав Арестович у коментарі hromadske.
Маленька держава Медведчука
Прикметно, що агресивні заяви бойовиків і представників Росії збіглися з активізацією їхніх зусиль з формування позитивного іміджу одного з лідерів «Опозиційної платформи — За життя» (ОПЗЖ) Віктора Медведчука, який є кумом Володимира Путіна.
Саме йому бойовики пообіцяли, в якості «жесту гуманізму», віддати чотирьох українських полонених, які є тяжко хворими та потребують медичної допомоги.
«Вони взялись інформаційно накачувати Медведчука як людину, яка звільняла й буде звільняти українських полонених. Ми це розуміємо і реагуємо відповідно», — запевняє Олексій Арестович.
Зростання активності ОПЗЖ відзначає й директор політико-правових програм Центру Разумкова Віктор Замятін:
«Ця політична сила явно хоче мати більше важелів впливу. Росія ж хоче тримати пакет акцій в українській політиці та управлінні державою. Але досягти цього напряму вони не можуть — жоден з кандидатів у президенти від проросійської політичної сили не має шансів перемогти на виборах. Тому Росія стимулює посилення такого впливу».
На думку Замятіна, і зростання активності ОПЗЖ, і заяви маріонеткових режимів «Л/ДНР», і заяви російських посадовців є частиною якогось плану Росії.
«Ведеться інформаційна атака з прицілом на певні дії української влади. Але я поки не бачу у вищого політичного керівництва готовності піти на капітуляцію перед Росією і її вимогами. І так само не бачу з російської сторони готовності піти на дії, які б дозволили Україні відновити суверенітет і територіальну цілісність», — каже Замятін.
- Поділитися: