Бернар-Анрі Леві: Дебальцеве – це тільки одна з битв, яка не означає для України поразку у війні

Бернар Анрі-Леві, французький філософ

Післязавтра Ви представите свою нову п’єсу «Готель Європа». Яку головну ідею Ви намагаєтесь донести до публіки?

 «Моя п’єса в основному про Україну та про Євромайдан. Про ті неймовірні події, свідком яких я був тут у Києві. Я написав її саме в ті місяці, коли стояв Євромайдан. Головний месидж п’єси – ідея Європи є життєствердною. І вона досі є живою тут у Києві. Але цей дух, можливо, агонізує та вмирає в іншій частині Європи. Отже, це якщо в кількох реченнях про головний месидж п’єси».

Але це монолог, так?

«Це монолог. Герой п’єси - актор, один на сцені. Згідно задуму, герою потрібно через півтори години виступити з промовою про Європу. І до цього виступу він готується у кімнаті готелю. Уперше в житті герой не може підготуватись. Він не може, тому що передусім стає заручником своїх минулих спогадів. Один зі спогадів, який є центральною сценою п’єси, це спогад про війну у Боснії та Герцоговині. Про облогу Сараєва, яку я дуже добре знаю. І звичайно – про Майдан. Як можна виголосити промову про Європу, коли герой знаходиться на Майдані і бачить, як молоді хлопці та дівчата гинуть під прапором Європи, але в умовах повної байдужості самої Європи. Отже, це мій моральний аргумент п’єси. Я сам буду її виконавцем. Сам буду на сцені, хоча не є актором. Один раз я вже виступав у Одесі. П’єса була написана в Сараєво і Одесі. І для мене є дуже емоційним викликом самому представити її глядачам у Києві. Адже частково п’єса була теж написана в Києві, для Києва, саме у зв’язку з подіями у Києві. Для мене це глибокі емоції та глибокий сум. Зараз, коли я з Вами розмовляю, я відчуваю і радість бути тут в Києві – у місті, яке я дуже люблю і де мені дуже добре. Але в цей день мені важко на душі, бо сьогодні день катастрофи у Дебальцевому. Я знаю, що близько 8 тисяч хоробрих хлопців були в дебальцівській пастці без великих шансів виграти битву. Кілька годин тому, коли я прилетів, то дізнався, що все скінчилось. Але добре, що вони хоча б врятували свої життя. Це є найбільш важливим. Вони хоробро боролись до останнього. Це поразка, але це почесна поразка. Вони не зганьбили себе. Хоча це, звичайно, поразка. І що є особливо сумним для мене – і це я додав до своєї п’єси – ця трагедія під Дебальцевим сталась за кілька днів після так званих мінських угод. Як ми кажемо у Франції, ще чорнила на документах не встигли висохнути, як бомбардування Дебальцевого знову почалось. Дебальцеве – це лише день в історії. Я думаю, що це тільки одна з битв, яка не означає для України поразку у війні. Але це день в історії. Сподіваюсь, що у європейській свідомості викарбується те, якими брудними методами діє Путін. З одного боку він говорить про мир, а з іншого – здійснює бомбардування. Бо це він обстрілює. Ця історія про сепаратизм є фейком та містифікацією, яка одночасно супроводжується бомбардуванням Дебальцевого».

«Дебальцеве навіює мені роздуми про події довкола Дюнкерка, які відбулись на початку Другої Світової війни у Франції. Французька армія була оточена і їй довелось евакуюватись за допомогою британців. Але після тої події настав тривалий час Опору. Звичайно, з Україною це не порівняти, адже тоді Франція була повністю окупована. В Україні державні інституції працюють, громадянське суспільство розбудовується, реформи починають впроваджуватись. Але моє відчуття в тому, що ви тільки починаєте свій Рух Опору проти Путіна та його армії. Якби я був українцем – я б саме так дивився б на нинішні події. На необхідність тривалого Опору. Я хочу сподіватись, що війна не буде довгою і ви переможете. Але ви не переможете в битві один-на-один. Для перемоги треба мати сильнішу підтримку із закордону. З Америки та Європи. І я є одним з тих, хто робить у Франції для цього багато. І це також є однією з ідей моєї вистави. Бо ця п’єса, яку я представлятиму в суботу, також є закликом до світу допомогти Україні».

 «Путін не є Гітлером. Але він – тиран, він – антидемократ. Він хоче взяти своєрідний реванш над Європою. І Україна – це його перший крок. Саме тому і українські цивільні, і солдати які бились під Дебальцевим, і ті, кого я бачив у Краматорську - вони є європейською вартою. Ви боретесь за себе, але ви також боретесь за решту Європи».

Ви були з Порошенком у Краматорську. Які Ваші враження від президента Порошенка як лідера, який керує Україною у такий важкий для неї час?

«Цей час є більш ніж складним. Це жахливий час. І у такий скрутний період президент діє гідно. Він поводиться хоробро. Якщо взяти приклад Краматорська, він відреагував миттєво. Він миттєво вирішив поїхати, щоб відвідати тих, хто врятувався під час обстрілу і віддати шану жертвам».

Росія намагається реалізувати в Україні, фактично, боснійський сценарій. Особливо те, що стосується конституційних змін. Як інтелектуал Ви маєте враження від подій довкола Сараєво. Чи повинна Україна погоджуватись на подібні конституційні зміни?

«Звичайно, що ні. Це була велика помилка президента Ізетбеговича. І я думаю, що Петро Порошенко не піде на боснійський варіант. Він сказав мені і я про це написав у газеті «Волл Стрітт Джорнел» - «Ніколи Дейтон!». Наголошую, ні – Дейтонським угодам. Коли під виглядом припинення війни приймається рішення про поділ країни. Саме так відбулось у Дейтоні. Тоді красиві слова про федералізм приховали дуже брудну реальність. А саме - поділ країни».

 Як зараз можливо припинити війну?

«Є тільки один шлях до того, як припинити війну. Це баланс сил. Щоб отримати баланс сил - є багато шляхів. Можна знайти сильних союзників, які воюватимуть на вашому боці. Але я не думаю, що це станеться саме у вашому випадку. У вас можуть бути тільки союзники, які здійснюватимуть сильний політичний тиск. Це можливо. Таким тиском можуть бути санкції, але тотальні санкції. Замороження всіх банківських переказів між Заходом та Росією. І останнім методом того, як досягнути балансу сил, є надання Україні зброї. Щоб ви могли себе захистити від потужної, жахливої та добре озброєної армії.