«Бессарабська народна рада» не була життєздатною — дослідниця Бессарабії

Ганна Шелест — науковець одеського філіалу національного інституту стратегічних досліджень. Вона кілька років займається темою Бессарабії — вивчає її як в соціологічних, так і політичних аспектах.

З жовтня 2014 по лютий 2016 рокуШелест проводила в рамках «Української миротворчої школи»численні тренінги, вивчала настроїфокус-групщодо двох аспектів: впливу інформаційної війни на жителів української Бессарабії, та і взагалі, кому вони схильні довіряти, а також — як етнічний фактор використовується в цьому регіоні для нагнітання ситуації і сепаратистських настроїв.

Шелест переконує: сепаратизм на півдні Одеської області менш реальний, аніж в Одесі. Та й взагалі, Україні можна було б повчитись уБессарабії, як такий багатоетнічний регіон зміг століттями жити без конфліктів.

Історія зі створенням так званої «Бессарабської ради»знову виникла в медійному просторі через обмін Геннадія Афанаcьєва та Юрія Солошенка на двох українців Віталія Діденка та ОленуГліщинську. Останніхзвинувачують в сепаратизмі, а саме устворенні та фінансуванні в2015-му «Бессарабської народної ради». На скільки реальною була загроза відділення 9 південних районів Одеської області?

У створенні «Бессарабської народної ради»з 9 районів, про які ви кажете, шансів було доволі мало. Тому що ці райони дуже різні, як поміж собою, так і в сприйнятті тих подій, які відбуваються в Україні. Через це уявити собі, що вони б могли існувати спільно в рамках якогось інстуціонального об’єднання фактично неможливо. Особливо, якщо ми кажемо про настрої проросійські останні два роки, то щопівденніше ми спускались, томенш російськими там були настрої.

Рені, Ізмаїлбули достатньо проукраїнські, або пробессарабські. В 2014 — 2015 там була дуже сильна локальна ідентичність, сприйняття себе як молдаванина з Бессарабії, гагауза з української Бессарабії, а не розділ між проросійським іпроукраїнським.

Треба розуміти, що цей регіон дуже активно розвивався під час радянського союзу. Коли там працювало пароплавство, дунайське пароплавство, тобто, коли люди мали достатньо високий рівень життя. Коли союз розвалився, — знизився їхнійрівень доходу, і будьмо відверті, рівень уваги української влади до цього регіону. Через що вони відчували певну покиненість, і цими людьми було набагато простіше маніпулювати. Вони навіть говорили: ми відчуваємо себе як острів, до нас ніхто не приїжджає, в нас немає дороги.

200 кілометрів до Ізмаїлу займає 5 годин, а ще й машину можна там залишити через відсутність цієї дороги. І це дуже дратувало місцеве населення, і на цьому певні місцеві політики дуже грали.

Однак, події річної давнини — квітеневі(6 квітня 2015-го було оголошено про створення «Бессарабської народної ради» —ред.) —вони виглядали достатньо комічно. З одного боку вони виглядали ніби працюютьна медіа, а з іншого боку ми ставили питання, ну гаразд, якщо це картинка, то чому туди не були запрошені медіа?Дійсно, був лише один проросійський сайт «Таймер». Тому інформація про створення цієї «БНР»була або звідти лише, або потім від СБУ, після того, як вона затримала представників цієї організації.

А як ви це пояснюєте? Це була картинка для кого? Для російських спонсорів, які це з Росії фінансували?

Я думаю, що було кілька завдань: перше — це картинка для російських медіа, тому що на той час було певне затишшя, а ранішепро Одесу говорилияк про наступний регіон (після донецької та луганської областей — ред.). Була низка вибухів до цього, а тут вже був момент спокою, і було видно, що немає такої підтримки проросійских настроїв.

Треба було показати, що є незадоволення саме етнічних якихось груп і така от мультиетнічність існувала лише в одеському регіоні, і в першу чергу на півдні.Там, якщо ми подивимось, голосували за більш проросійські партії, тому існувало сподівання, що можна буде це зробити.

Друге — це, звичайно, було тестування, щоб побачити реакцію спільноти, одеського регіону, самогонаселення —чи буде це схвально сприйнято, чи можна даліяк сніжним комом розвивати цю ідею.

Третє — ідея певнихмісцевих акторів, які хотіли показати своїм спонсорам, що ви знаєте, настрої є, треба якось допомогти... Тому що після 2 травня (трагічні події на Грецькій площі та на Куликовому полі 2 травня 2014 року в Одесі, де під час заворушень загинуло 48 людей - ред.) лідери «антимайдану», на яких давали гроші,всі опинились або в Криму, або в Росії. Відповідно грошей вже не давали. Ще комуністи якісь отримували, але це вже були не ті гроші, які б хотілось бачити. І треба бло щось створти, щоб показати (спонсорам — ред.), що ви ще повинні звертати на нас увагу.

Ми постійно ставимо цей регіон, як приклад міжетнічних стосунків на достатньо доброму рівні. Вони вже бачили, що таке Донбас. І також давайте не забувати, що в них під боком — приклад Придністров’я, вони дуже добре уявляють собі, що таке невизнана республіка.

Чому не вдалось створити «Бессарабську народну раду»? Завдяки СБУ, якашвидко всіх затримала?Через те, що не було прихильників сепаратистських настроїв? Чи інші причини?

СБУ справді добре спрацювала. Друге — це те, що в Бессарабії є певні антиурядові настрої через соціально-економічну незадоволеність, бо ці всі села — вони сільськогосподарські. І вони завжди продавали свою продукцію легально для російських супермакетів.

Коли почався конфлікт, і почали накладати ембарго на торгівлю сільськогосподарською продукцією, звичайно, що вони втратили свій дохід. А кого в цьому звинувачували? Звичайно, що не Російську федерацію, а власний уряд, який створив такі умови. Але це не були антиукраїнські настрої.

Ну і третє, — що цей регіон дуже мультиетнічний і все ж звик жити в мирі. Ми постійно ставимо цей регіон, як приклад міжетнічних стосунків на достатньо доброму рівні. Вони вже бачили, що таке Донбас. І також давайте не забувати, що в них під боком — приклад Придністров’я, вони дуже добре уявляють собі, що таке невизнана республіка.

Ну і не останнє (чому не вийшло — ред.) — це все ж таки відсутність лідера. Будемо говорити відверто, люди,які створювали «Бессарабську народну раду»— жоден з них не був opinion maker, це не були відомі особи для загалу. Навіть, якщо взяти трьох депутатів, котрі обирались від цього регіону — це пан Барвіненко, пан Кіссе і пан Урбанський — вони дуже різні, і якщо до пана Барвіненка було достатньо багато питань щодо його політичної орієнтації і дій, то пан Урбанськийзавждибув дуже проукраїнськи налаштований.

Ну і уявити об’єднання таке між молдованами, болгарами, українцями, гагаузами і албанцями було б достатньо важко, тому що ми це бачимо в процесі децентралізації зараз, що навіть села, які були в дуже добрих відносинах, але щойноми ставимо питання: як ви ставитесь до того, щоб об’єднатись? — моментальна реакція: та ні, ви що хочете, щоб от ця от етнічна група мною командувала? Тому уявити, щоб вони об’єднались і одна з етнічних груп стала на чолі достатньо важко.

Як ви пояснюєте, для чого Росії зараз цих двоє українців з проекту «Народна рада Бессаабії»— Гліщинська та Діденко?

Я думаю, що це дуже добра медійна картинка. По-перше,обмін йшов на важко хворих, і ці представлені теж, як хворі, ну тобто в пані Гліщинської хвора новонароджена дитина. Тобто це можна показати якгуманний акт по всіх каналах зараз.

Я думаю, для Російської федерації було дуже важливо, що вони є українськими громадянами. Тому що це додає певних кольорів, що мовляв, дивіться, ми турбуємось за тих, хто не погоджується з офіційною думкою влади, вони українські громадяни, але вони захотіли бути тут.

Я думаю, що вони зараз не вилазитимуть з різних ток-шоу. Тут багато хто з експертів казав, як це так, які правові механізми, щоб обмінювати власних громадян, але давайте подивимось шпіонів коли обмінювали. Один з останніх,коли славнозвісну Анну Чемпман обмінювали на кого? Російська федерація тоді віддавала Ігоря Сотягіна дуже відомого експерта, який зараз працює в Лондоні, він — російський громадянин. І тоді 4 людини, які Російська федерація віддала взамін 11 шпигунів — це були російські громадяни. Тому нічого дивного в такому обміні немає.

Ви кажете зараз про шпигунів, наскільки реальними фігурантами вони були навіть в створенні «Бессарабської народної ради»?

Ну справді про них говорять зараз в Росії, що от вони були журналістами, але якими вони журналістами були? Ну,от Діденко дійно ходив на всі ці заходи «Антимайдану», писав для їхнього сайту, ніхто цей сайт не читав. А от з пані Гліщинською там ситуація складніша. Є інформація, що вона дійсно співпрацювала з Придністровською стороноюабо з тими, хто через Придністров’я працював, що вона отримувала гроші на певні дії. Вона звісно не була лідером, вона була одним закторів уцій схемі, одним з облич, навіть не першим.