ENRU

Готуйте ваші пальці: нові правила в'їзду на україно-російському кордоні (РЕПОРТАЖ)

В Україні запрацювала біометрична система контролю для іноземців та осіб без громадянства. Від 1 січня 2018 року громадяни 70 країн повинні здавати відбитки пальців при перетині кордону. Як працює нова система і що змінилося для тих, хто приїжджає в Україну, — в репортажі Громадського з україно-російського кордону в Харківській області.

«Неблагонадійні» країни

Біля будки прикордонників на контрольно-пропускному пункті «Гоптівка» невелика черга з п'яти людей. За 200 метрів починається територія Російської Федерації. Два автобуси маршруту «Харків —Бєлгород» чекають своєї черги.

«Руки, руки потріть. Чули, що казали? Треба, щоб були теплі, а то система не побачить нічого», — попереджає жінка в сірому пальті, звертаючись до чоловіка з пишними вусами, що стоїть за нею в черзі.

«Грію, грію», — відповідає він, старанно дмухаючи на руки.

Черга біля віконця прикордонників на КПП «Гоптівка» Скріншот з відео

З 1 січня в «Гоптівці» працює система біометричного контролю для іноземців, які в'їжджають в Україну. Про це ще в липні 2017 року заявив президент України Петро Порошенко.

«Ми вводимо біометричний контроль для всіх громадян, які перетинають український кордон. Ми повинні зняти біометричні дані, включно з відбитками пальців, і цифрову фотографію. Це значно посилить можливості для боротьби з тероризмом», — сказав Порошенко на засіданні Ради національної безпеки і оборони (РНБО).

З Росії, Узбекистану і Таджикистану, визнаних Кабінетом міністрів неблагонадійними країнами, приїжджає в Україну найбільше людей  

Але пізніше норму трохи скоригували — відбитки пальців стали обов'язковими лише для громадян 70 країн.

Окрім африканських держав і країн Близького Сходу, до цього переліку також увійшли Росія, Узбекистан і Таджикистан. Саме з цих трьох країн, визнаних Кабінетом міністрів неблагонадійними, приїжджає в Україну найбільше людей.

Приміром, у 2016 році, за даними Державної служби статистики, з Росії приїхало майже півтора мільйони осіб, з Узбекистану — 135 тисяч, з Таджикистану — 163 тисячі людей. Для порівняння: з Конго, Кенії і Зімбабве разом узятих приїхало менше тисячі людей.

Перевірка на морозі

У Східному регіональному управлінні Держприкордонслужби Громадському розповіли, що у святкові дні кордон у харківському, сумському і луганському напрямках перетинають близько 20 тисяч осіб. Середній показник у звичайні дні — 12 — 13 тисяч.

«У свята й вихідні завжди їдуть більше, — каже керівник прес-служби Східного регіонального Управління Державної прикордонної служби України (ВРУГПСУ) Оксана Іванець. — Насамперед, це родичі — від 2014 року потік людей, які їхали в інших цілях, скоротився (за даними Держстату, з Росії в Україну в'їхало понад 10 мільйонів людей у 2013 році. За роки війни ця кількість скоротилася вп'ятеро, — Громадське)».

Накладки із системою виникають, якщо скануються холодні руки або руки літньої людини

Її слова підтверджує відносно невелика черга на автомобільному пункті пропуску — всього десяток машин і пара автобусів з Бєлгорода. Більшість автомобілів з українськими номерами, росіян знайти не так і просто. Житель Бєлгорода Віктор їздить в Україну зі своїм напарником по роботі кілька разів на місяць. Про нові правила в'їзду почув від кореспондента Громадського:

«Я вперше їду після Нового року. Здавати чи не здавати відбитки — мені все одно. Головне, щоб черга швидше рухалася».

Віктор з напарником їздить в Україну часто, але про нові правила дізнався вперше Скріншот з відео

Вірменин Карен мешкає в Харкові — там у нього родина. На підтвердження своїх слів показує паспорт і посвідку на проживання. Хоча йому дактилоскопія не загрожує, Карен запевняє, що гіпотетично така процедура його не лякає.

«Мені якось все одно — здавати чи не здавати. Я не комплексую, — каже Карен і сміється. — Мені це не заважає. Якщо людина совісна, не порушує, чи є вона в базі, чи немає — яка різниця?».

Система для здачі відбитків пальців розташована в будці прикордонників і працює так само, як і в багатьох країнах світу: прикордонник сканує паспорт, система одразу ж видає попередження на екран, чи потрібно знімати відбитки пальців. Біля сканера шматок флісової тканини — прикордонники обережно протирають екран після кожного використання.

Запевняють, що система працює добре, але накладки можуть виникнути, якщо скануються холодні руки або руки літньої людини.

Система зняття відбитків пальців на морозі може давати збій Скріншот з відео

До вікна саме підходить бабуся років 80-ти, закутана в червону хустку. Сканер розпізнає її відбитки не одразу: у літніх людей вони трохи стерті. Прикордонник притискає руку бабусі до сканера. «Синку, може я пісню українською заспіваю?», — запитує вона. Прикордонники сміються.

На залізничному вокзалі та в аеропорту процедура відбувається швидше і зручніше  

70-річний Олександр з пишними вусами переминається з ноги на ногу. Устигаємо поговорити, поки він чекає на свою чергу. У Харкові живе його матір, він часто приїздить до неї з Бєлгорода. Каже, що єдине неприємне в новій процедурі — це те, що доводиться стояти на вулиці.

— Якщо в теплі це зробити — то нормально, — каже чоловік. — У мороз 20 градусів і 30 людей стоятимуть у черзі, то... А так нормально. Так само у нас у Росії — спочатку закон ухвалять, а потім думають, як застосовувати.

—  Ви часто їздите в Україну. Що для вас змінилося від 2014 року?

— Особливо нічого не змінилося. Що тоді стояв три години автобус, що тепер.

— А в Харкові почуваєтеся комфортно?

— На чолі ж не написано, що я росіянин, — сміється він.

З комфортом для пасажирів

На залізничному вокзалі та в аеропорту процедура відбувається швидше і зручніше. О 7:50 до Харкова приїжджає потяг з Москви, у відбитки пальців у пасажирів перевіряють у вагоні. Усі слухняно прикладають пальці до сканера.

«Треба — значить треба, — каже Віктор, у Харкові живуть родичі його дружини. — Ми приїхали з Польщі, там це вже давно звичайна річ. Раніше було гірше, я вам скажу. Гіршою була ситуація на українській митниці, доводилося дискутувати з українськими митниками щодо прав людини. Що можна провозити через кордон, що не можна. Тепер лад навели більш-менш».

Наразі на сайті МЗС України анкети для громадян РФ немає і невідомо, коли вона з'явиться 

Оксана Іванець підтверджує — за два тижні роботи системи випадків відмови надавати відбитки пальців ще не було. Натомість дехто обурювався:

«Люди бувають різні. Хтось радикальніше налаштований щодо України і реагував бурхливо. Але більшість поставилася з розумінням. Ніхто не хоче порушувати законодавство України».

Керівник прес-служби ВРУГПСУ Оксана Іванець каже, що від здачі відбитків пальців ніхто не відмовляється Скріншот з відео

Майбутні ймовірні нововведення

Пасажирів лякає ще одне нововведення, яке планують упровадити цьогоріч. Громадяни Російської Федерації зобов'язані будуть заповнювати анкети щонайменше за місяць до приїзду.

Наразі на сайті Міністерства закордонних справ України такої анкети немає і невідомо, коли вона з'явиться. Прикордонники в приватній бесіді кажуть: технічно це зробити не так просто, життя в МЗС дуже ускладниться, а тому навряд чи така анкета з'явиться скоро. Утім, громадяни Росії, які їздять в Україну часто, згадують  про нове правило з побоюванням.

«Це дурість, повна дурість, — обурюється москвич Олександр, який приїжджає в Україну надавати консультаційні послуги для бізнесу. — Кому буде гірше? Тільки моїм клієнтам, тому що я не зможу швидко приїхати. Відбитки пальців — будь ласка, в цьому нічого дивного. А ось це... Навіщо?».

Олександр з Москви найбільше переживає через заповнення анкети за місяць до приїзду. Наразі це правило не запровадили Скріншот з відео

Перевірка в потягу відбувається швидко — вже за 10 хвилин прикордонний контроль виходить з вагона. В одному купе один з них затримується — пояснює 83-річному українцю Миколі, які документи потрібні російським громадянам для приїзду. Нічого не змінилося — треба запрошення від сторони, що приймає, і закордонний паспорт.

— І такого немає в Україні, що забороняють? — запитує Микола.

— Ні, звичайно.

— А зять мій каже, що не можна, всім забороняють! У них там по телевізору таке мелють іноді, — вже звертається Микола до мене.

— Зять ваш хоче приїхати?

— Ні, не хоче. Але тут інше питання: якщо я помру, то чому не приїхати?