Бути трансгендером в Україні: коментарі лікарів та експертів

Як в Україні стати трансгендером, з якими проблемами стикаються такі люди і як їх долають — про це Громадське поговорило із сімейною лікаркою Дариною Дмитрієвською та лікаркою-психіатром Оленою Тараненко. Також власним досвідом поділився Фріц фон Кляйн (Фрідріх Чернишов) — незалежний гендерний експерт.

Що перешкоджаєукраїнському суспільству розуміти питання трансгендерності? І як правильно розповідати про цю проблему?

Фріц фон Кляйн​: У нас все починається з мови, бо навіть не виробили коректну лексику, не кажучи вже про якісь наступні кроки. Якщо в нас таке ставлення до базових речей, то що можна казати, наприклад, про просування владними сходинками.

На жаль, більшість трансгендерних людей в Україні — на межі бідності, адже це люди,які часто не маютьроботи, які кидають навчання, тому що документи закривають будь-які можливість. До того ж, на жаль,частобатьки відмовляються від молодих трансгендерних людей, тому вони змушенікидати навчання й заробляти гроші.

Олена Тараненко: Варто почати з пояснення понять: є трансгендерність, а є гендерна дисфорія. Трансгендерність — це невідповідність біологічної статті гендеру (а гендер — це соціальне поняття). А гендерна дисфорія — це радше клінічне розуміння, коли в людини не збіглися біологічна стать і гендер, що викликає дискомфорт. Людина намагається вирішити проблему, зокрема, завдяки зміні зовнішності, зміні документів.

Дарина Дмитрієвська: Лікарі мають дуже мало інформації, часто не розуміютьпроблематики, але їм важливо донести, що такі пацієнти [трансгендери] є, і вони можуть мати такі ж самі проблеми зі здоров'ям, як і будь-які інші пацієнти. Дуже важливо надати їм допомогу, щоб вони не займалися самолікуванням. Треба підвищувати толерантність лікарів та їхнє розуміння.

Як в Україні відбувається процес «переходу»? Що потрібно робити, щоб змінити стать?

Дарина Дмитрієвська:У 2016 році МОЗ ухвалив новий клінічний протокол, згідно з яким участь у «переході» беруть сімейний лікар, ендокринолог та психіатр. Людина сама вирішує, що хоче почати «перехід». Вона звертається до свого сімейного лікаря, він зі свого боку дає направлення до психіатра й ендокринолога, в яких требапройти обстеження й отримати висновок. Відтак сімейний лікар видає медичне свідоцтво, яке дозволяє змінювати документи. Якщо порівнювати з процедурою, яка була раніше, то все значно спростилося. Але все одно існує низка проблем.

Лікарка-психіатрОлена Тараненко в студії Громадського, Київ, 23 серпня 2018 рокуФото: Громадське

Чим відрізняється нова програма зміни статті в Україні від старої, які недоліки та переваги?

Фріц фон Кляйн​: Попередня процедура містила багато порушень прав людини. Потрібно було звернутися спершу до обласного сексопатолога або психіатра, який наглядав за пацієнтом 2 роки, після цього видавав направлення на стаціонарне лікування в психіатричні лікарні — це щонайменше місяць у закритому відділенні.

Після цього упродовж місяця людині повинні були сказати, що психічних відхилень немає та встановити діагноз — транссексуалізм. Потім відправляли вКиїв на комісію, до якої входило близько 15 лікарів, які вирішували, дати дозвіл на оперативне втручання чи ні. Якщо погоджувалися, людина робила операцію за свій рахунокі знову приходилана комісію. Якщо комісія визнавала об'єм операції достатнім, то надавала довідку, яка вже дозволяла змінити документи. Усе займало близько 2 років.

Нині проблема в тому, що не всі лікарі знають про зміну протоколу. Багато сімейних лікарів відмовляються, відправляють людину до психіатричної лікарні. Діагноз усе одно потрібно отримувати.

Скільки часу потрібно сьогодні в Україні, щоб отримати діагноз транссексуалізм?

Дарина Дмитрієвська: Все залежить від лікаря. Протокол може продовжуватися до 2 років, але якщо психіатр бачить, що людина соціалізована в гендері, до якого прагне, то може скоротити термін до місяця, навіть до кількох тижнів.

Як пояснювати дітям проблему трансгендерності?

Олена Тараненко: Для дитини найголовніше, щоб були батьки. Тобто головне, що в дитини є дві найближчих людини, які нею опікуються. На якомусь етапі, враховуючи доступність інформації в сучасному світі, дитина сама зробить висновки або спитає вбатьків.

СімейналікаркаДаринаДмитрієвськав студії Громадського, Київ, 23 серпня 2018 рокуФото: Громадське

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Змінити стать в Україні: історія трансгендерної жінки