Ілюстративне фото
Фото:

Depositphotos

Мінісеріал «Ферзевий гамбіт» про дівчину-шахістку — історія, на яку «підсіли» багато українців. Головна героїня Бет Гармон із дитинства відкрила у собі пристрасть до гри в шахи й досягла в цьому значних успіхів. Однолітки не розуміють Бет та сприймають її як «білу ворону» — шахи для дівчини, мовляв, «заняття незвичне».

У Федерації шахів кажуть, що зараз в Україні близько 12 тисяч шахістів та шахісток. Але жінок серед них приблизно в 10 разів менше, ніж чоловіків. Ми запитали в українських шахісток, із якими проблемами стикаються жінки в шахах, та попросили поділитися їхніми враженнями від серіалу.

Юлія Осьмак — міжнародна гросмейстерка серед жінок, заслужена майстриня спорту України, членкиня національної збірної команди України серед жінок, чемпіонка України, чемпіонка світу серед дівчат, срібна призерка всесвітньої Олімпіади з шахів.

Я навчилася грати в шахи ще у віці трьох років — навчив дідусь. У 5 років вже займалася зі своїм першим тренером. Так я вже понад 17 років у цій справі. Думаю, що у мене це від мами, вона була чемпіонкою Києва з шашок.

Українська шахістка Юлія Осьмак під час церемонії «Зірки спортивного року» в Києві, 5 квітня 2019 року
Фото:

УНІАН/Олександр Синиця

Шахи для мене — це не лише хобі, а й основна професія, мій спосіб заробітку. Я працюю в жіночій збірній України з шахів, виступаю за неї. 

З проявами стереотипів та упередженості до жінок у цій сфері я стикалася. Навіть були ситуації, коли я грала зі своїми друзями-хлопцями, вони програвали мені й після цього у нас псувалися стосунки. Були ще випадки, коли чоловіки знімалися з турнірів після того, як програвали мені.

Утім чоловіки все одно більш успішні в цій сфері. Це пов'язано з тим, що жінкам паралельно треба вирішувати багато проблем: займатися сім'єю, наприклад. Чоловіки ж можуть сконцентруватися на одній справі та досягти успіху в ній.

Окрім цього, жіночих турнірів небагато, і вони гірше фінансуються, ніж чоловічі. Призовий фонд жіночого та чоловічого чемпіонатів відрізняється за фінансуванням майже у 3 рази. (У Федерації шахів України зазначають, що призові місця зазвичай залежать від спонсорів. Втім, дійсно відрізняються на користь чоловіків. З останніх змагань — чемпіонат США. Призові фонди: $150 тисяч у чоловіків, $100 тис. — у жінок, але іноді різниця буває й більшою). Загалом підтримка жінок не така, як чоловіків. Вони можуть грати на одному рівні, однак умови для жінок будуть зовсім іншими.

Майстер ФІДЕ серед жінок Юлія Осьмак проводить сеанс одночасної гри під час аматорського турніру з шахів, присвяченого Міжнародному дню шахів в парку Шевченка у Києві, 20 липня 2016 року
Фото:

УНІАН/Володимир Гонтар

Часто жіночі турніри намагаються відділити від чоловічих, не дають жінкам змоги грати разом із чоловіками, і це також впливає на їхню успішність. Жінкам доводиться грати у своєму середовищі, через це їм важко підвищити професійний рівень, бо серед жінок значно менше сильних гравців. Однак і в чоловічих турнірах їм немає сенсу грати: для них це фінансово невигідно.

Зрештою від шахісток вимагають результату: вони мусять добре грати у жіночих турнірах. Їм кажуть, що вони погано це роблять, але спортсменкам просто не дають можливості покращити свої професійні якості.

Я сподіваюся, що зараз шахи стануть більш популярними й завдяки серіалу. Якщо оцінювати з професійного боку, то в ньому доволі добре показані шахові позиції. Бо часто у фільмах, коли є сцени з шахами, то дошку ставлять не так, то неправильно ходять фігурами і таке інше.

Я себе також в деяких моментах порівнювала з головною героїнею, її переживаннями тощо. Я спостерігала за нею і зробила для себе позначки, що я хотіла б покращити у собі, щоб грати, як вона. Автори серіалу доволі добре описали характери шахістів, я навіть знайшла героїв, схожих на своїх знайомих.

Можливо тепер завдяки серіалу буде більше жіночих турнірів, більше людей цікавитимуться саме жіночими шахами.

Чемпіонка України з шахів 2015 року Анастасія Рахмангулова (Миколаїв) під час нагородження учасників шахових чемпіонатів України 2015 року, у Львові, 14 грудня 2015 року
Фото:

УНІАН/Євген Кравс

Анастасія Рахмангулова — шахістка, міжнародна майстриня, майстриня спорту України. Бронзова призерка чемпіонату Європи серед дівчат до 18 років.

Шахами я займаюся від раннього дитинства. Мої батьки — тренери з шахів, мама впродовж 30 років працює тренером, а тато — 40 років. Бабуся та дідусь також грали в шахи, тому це традиція нашої родини. 

Коли мені були три роки, мама часто брала мене на свої заняття з шахів, а я не хотіла туди ходити, хотіла гратися ляльками. Але вже у віці чотирьох років я взяла участь у турнірі, а у вісім стала чемпіонкою України серед дівчат до 10 років.

У нас дуже сильна конкуренція як серед чоловіків, так і серед жінок. З виразними виявами сексизму я не стикалася. Однак помічала, що з жінками чоловіки грають неохоче, вони не хочуть програвати жінці.

Призерки Чемпіонату України-2015 з шахів серед жінок: Юлія Осьмак (3 місце, Київ), чемпіонка Анастасія Рахмангулова (Миколаїв) та Ольга Калініна (2 місце, Тернопіль), зліва направо, під час нагородження у Львові, 14 грудня 2015 року.
Фото:

УНІАН/Євген Кравс

Думаю, що зараз серіал про шахістку викличе нову хвилю популярності та бажання у людей займатися шахами. Можливо, зміниться стереотипна думка більшості, що дівчина-шахіст — це щось незвичне. Досі гру в шахи порівнювали з картами, однак після серіалу люди зрозуміють, наскільки це складний та водночас захопливий окремий світ.

Утім попри хорошу гру акторів, відпрацювання шахових складових, історія цього серіалу доволі фантастична. Таких легких перемог у житті не буває. Люди, які не пов'язані з цим, можуть подивитися й вирішити, що це дуже просто. Однак шахи — це дуже важка робота, легкого успіху тут немає.

Поділитись: