Цифрові технології, які змінюють наше життя: що показуватимуть на 16-му фестивалі Docudays UA

Провідна тема цьогорічного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA — зміни в сучасному житті, спричинені технологіями, та захист прав людини в мережі. Фестиваль розпочинається 22 березня.

Організатори пояснюють вибір прагненням «вловити нерв часу» — говорити про проблему до, а не після. Права людини в цифрову добу потребують захисту. Вже сьогодні правозахисники говорять про те, що людину потрібно вчити захищатися онлайн так само, як і офлайн. Та все ж мережа — це не лише «павутина», а ще й можливість об’єднуватись між собою заради «правильних» речей.

5 фільмів програми «Мережа» про зміни, які вносять у життя сучасні технології

Відкриває фестиваль стрічка «Bellingcat: Правда у світі постправди». Це історія про незалежне британське агентство розслідувачів, які з допомогою Інтернету розслідують резонансні справи на кшталт падіння літака МН-17 і гибелі мирного населення в Сирії. Це один із п’яти фільмів у програмі «Мережа», присвяченій особливості життя в епоху сучасних технологій.

Інша стрічка «Народна республіка бажання» розповідає про китайських інтернет-зірок. Вони цілодобово знаходяться перед монітором — а з іншого боку за ними спостерігають фанатичні шанувальники, які завалюють своїх кумирів подарунками. В кого більше — той перемагає. Проект яскраво демонструє історичний китайського фанатизму, помножений на сучасну віртуальну реальність.

Наслідки життя в цифрову епоху розкривають і у фільмі «Чистильники». Це історія про молодих людей, які, працюючи на крупні корпорації, вичищають «невідповідний» вміст з інтернет-сторінок — від світлин з місць бойових дій до порнографії. Щоденне споживання такого контенту не минає безслідно для психіки.

Герої фільму «Сакава» — підлітки з Нігерїі використовують Інтернет як єдиний спосіб заробити гроші. Вони створюють анкети білошкірих красунь на сайтах знайомств і за гроші ведуть переписку з білошкірими чоловіками.

Натомість стрічка «Потенційний злочин» розповідає, як технології можуть допомогти передбачити місце злочину та запобігти вбивству. Потужні комп’ютери і повсюдні камери збирають дані з усіх можливих джерел, оцінюючи й аналізуючи їх за допомогою алгоритмів. Втім машина все одно залишається машиною. Тож результат таких процесів не завжди досконалий.

Традиційні позаконкурсні програми

Секція Docu/хіти — 6 фільмів-фаворитів світових кінофестивалів, серед яких цьогоріч опинились 2 українські стрічки — «Домашні ігри» та «Тато — мамин брат».

Хітом фестивалю організатори вже називають «Парування» з програми Docu/юність. Режисерка змонтувала фільм із особистих та відвертих відео, які 20-річні герої протягом року надсилають одне одному. Герої встигають познайомитися, закохатися та розійтися.

Географічний фокус — секція «Іран. Особисто». Три історії про життя та, зокрема, роль жінки в іранському суспільстві. Всі вони сповнені алегорій через відсутність можливості висловлюватись прямо.

«CIVIL PITCH: фільми громадської активності» мають на меті об’єднання активістів та документалістів для створення фільмів, спрямованих на зміни в суспільстві. Цьогоріч це: «Без статусу. Україна», «Колір фасаду: синій», «Поки ви всі зі мною», «Ти, бля, рота закрий!».

Та ретроспектива Олександра Ковеля – архів українського документаліста, який загинув у 2018 році. Він ще в 70-80-х роках, попри складнощі для мистецтва того часу, намагався показати історії простих людей.

Кіно — як мистецтво в глобальних масштабах

Кіно як мистецтво: Docu/арт. «Прогулянка по воді» — погляд на творчий процес та особисті стосунки найвідомішого автора інсталяцій у світі Христо Явошева. Фактично – бекстейдж створення його проекту «Плавучий пірс».

«Дар» — філософське ессе про людей, які відстоюють в корумпованому світі позицію, що мистецтво — це подарунок, яким необхідно ділитись безкоштовно.

Близька для українського кіно проблема — захоплення кінотеатрів відображена у стрічці «Окупований кінотеатр». Це історія сквотування (самозахвату) кінотеатру в сербському Белграді, яка закінчилась невдало. Після його показу запланована дискусія з активістами про створення культурних локацій-сквотів не лише в Києві, а й у регіонах. Успішні історії активістів, які надихають не здаватись попри складнощі.

Зміни це!

Імпакт-кампанії в рамках лабораторії «Зміни це!» — це стратегії застосування документальних фільмів для досягнення соціально значимих цілей. Під час фестивалю покажуть три фільми та проведуть три воркшопи, на яких представники імпакт-кампаній поділяться власним досвідом використання документальних стрічок та просування кіно в соціальних мережах як ефективного агента змін.

Одна з таких стрічок «Неспокій» присвячена синдрому хронічної втоми. Від цієї невивченої хвороби страждає щонайменше 1% населення. Але визнали її хворобою лише нещодавно і досі більшість лікарів дотримуються версії про її психосоматичну природу. На жаль, причини захворювання невідомі, а її вивчення майже не фінансується. Команда фільму дала можливість трохи наблизитися до розуміння, яким бачать світ ті, хто страждає на СХВ, і підняти питання про необхідність дослідження хвороби і пошуку методів лікування.

Не лише про кіно

Окрім кінопоказів, на фестивалі запланований ряд освітніх програм. Це понад 40 дискусій та круглих столів із активістами, журналістами, правозахисниками, які працюють з правами людини в час технологій. Освітня платформа Docu/клас — лекції, презентації, дискусії, Docu/садок для дітей. Та Docu/про — тренінги та зустрічі для документалістів та кіновиробників, які надають можливість обмінюватись досвідом та шукати партнерів за кордоном.

Де дивитися?

Десятки фильмів з різних країн покажуть в кінотеатрах «Жовтень», «Київ», «Ліра», «Boomer» та у креативній спільноті IZONE. Крім того, цього року тестують формат глядацьких днів — в мережі кінотеатрів «Київкінофільм» 29 і 30 березня можна буде подивитись документальне кіно з програми фестивалю в різних районах столиці.

Фестиваль триватиме до 30 березня.

Docudays UA – Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини, проходить у Києві кожного останнього тижня березня.

/ Анастасія Блаватнік