default

Cпецслужби, які володіють державою (польські ЗМІ)

default/Cпецслужби, які володіють державою (польські ЗМІ)
Зберегти
Вигляд

«Спостерігаючи за політикою Владіміра Путіна, важко не помітити аналогії з царськими часами», — пише у статті для видання «Rzeczpospolita» колишній польський міністр оборони Януш Онишкевич. Подібність до царського самодержавства можна побачити в концепції «керованої демократії», яка означає в політичній практиці посилення концентрації влади, ліквідацію громадянського суспільства з повним контролем над судами та пресою і зростаючим страхом будь-яких рухів «знизу». При цьому в сучасній Росії є нова риса: путінська Росія — це не держава, яка володіє спецслужбами, а спецслужби, які володіють державою. Повертається державна роль православної церкви, хоча ніхто не сумнівається, що, як і в царські часи, вона знаходиться під повним контролем влади. Щодо України — вона, на переконання Онишкевича, має в імперському проекті Путіна ключове значення. Українцям потрібно надати максимальну допомогу не лише тому, що вони мають право на збереження територіальної цілісності, але й тому, що в них є право самостійно визначати своє місце в Європі та світі.

Анджей Таляґа з дослідницького центру «Warsaw Enterprise Institute» у статті для того ж видання пояснює: незважаючи на посилення євро скептицизму всередині ЄС і невдоволення бюрократичною системою Євроспільноти, без існування Європейського Союзу Москва могла б «скрутити європейські держави як дітей у пісочниці». Навіть найбільш запеклі критики санкцій проти Росії виступили за їхнє подовження і навіть посилення. Себто ЄС зміг послабити російські впливи в Європі, прикладом чого є зупинка будівництва газопроводу «Південний потік» і чергових гілок «Північного потоку», оскільки європейці змогли показати амбіціям Кремля «червону картку». Росія не здатна зруйнувати солідарність ЄС щодо України, а перспективи розвитку Євроспільноти набагато кращі від російських. Тому поки не відбувається військового вторгнення на територію Європейського Союзу, він залишається для Кремля нездоланним суперником у економічному плані.

За останні місяці проросійські коментатори в багатьох західних країнах представляють ситуацію в Україні за допомогою суміші стереотипів, які неймовірно подібні на риторику, типову для несьогоднішніх расистських та імперських міркувань, — читаємо в статті Фабіо Белафатті з вільнюського Центру досліджень сучасної Центральної Азії на шпальтах журналу «Nowy Obywatel». Як наслідок, українці, а також грузини, молдавани, поляки, литовці, латиші та естонці стали жертвою нової форми орієнталізму, тобто перекрученого способу мислення, досить часто представленого в коментарях людей Заходу щодо інших частин світу. Проросійська аргументація зазвичай іде у двох напрямках: whataboutism — оживлений метод радянської пропаганди, що полягає в зрівнянні порушень внутрішньої та зовнішньої політики СРСР та західних держав (наприклад, «Росія окупувала Крим? Так, але що з Іраком? Росія підтримує сепаратизм у Східній Україні? Так, але чи американці не вчинили так само в Косово?»); «геополітичний» напрямок — захист дій Росії спирається на закидах Заходу в «безпідставному втручанні» в справи регіону. На просторах російського «близького закордону» входить у гру орієнталістська точка зору — коли якийсь західний коментатор, говорячи про загрозу для Росії з боку НАТО через «рух» Альянсу на Схід, говорить, що Москва має безсумнівне право на захист «власного» регіону. Ця ідея — ніщо інше, як новітня версія імперської ментальності, за якою європейці ділили між собою Близький Схід. Окрім цього, для значної кількості західних експертів та коментаторів думка Росії має більше значення, ніж думка українців, поляків, вірмен, грузинів або країн Балтії. Саме тому не дивина, що проросійські коментатори ніколи не говорять про «вступ Східної Європи до НАТО» або «експансію НАТО/ЄС на Східну Європу». Орієнталістська позиція спричиняє сумніви в щирості будь-яких прозахідних рухів протесту в Східній Європі. Разом з тим, той, хто має хоча б долю знання про цей регіон, не може серйозно вважати, що Брюссель або Вашинґтон могли б мобілізувати мільйони людей в таких країнах, як Україна. Погляд з позиції орієнталізму призводить до расизму, коли на українців дивляться як на не гідний звання народ і неактивний суб’єкт політики. Відкидання цих помилкових понять має бути першим і обов’язковим кроком кожного, хто хотів би висловлюватися щодо Східної Європи — пише Фабіо Белафатті.

У польській освіті реформа наздоганяє реформу, але нічого з цього не виходить, читаємо в тижневику «Newsweek Polska». Загалом нічого не відомо про результати реформ, бо уряд не має щодо цього детальної інформації — містить найновіший звіт Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Гімназійна реформа, реформа підсумкової атестації та зниження шкільного віку до 6 років — це лише деякі з важливих змін, які були запроваджені в польській освіті в останні роки. Жодна з них не була проаналізована, але, на думку експертів ОЕСР, щоби ефективно управляти освітою, треба старанно рецензувати запроваджені зміни. «Наша освіта складається з багатьох легковажно пов’язаних між собою ідей, які змінюються в залежності від того, хто саме керує», — переконаний Губерт Гузера з Форуму громадянського розвитку. Однією з найголовніших цілей, які мусить перед собою поставити Польща, як вважають експерти ОЕСР, є розвиток освітньої політики на підставі детальної інформації.

«Gazeta Wyborcza» пише, що лондонська поліція створила новий акаунт у популярній мережі мікроблогів Twitter польською мовою. Заснування сторінки відбулося ще 20 січня. Акаунт створений для польської громади, яка мешкає в Лондоні, і ціллю такого кроку є «зламати мовний бар’єр». Сторінка міститиме важливі повідомлення про боротьбу зі злочинністю, завдяки чому поляки відчуватимуть себе безпечнішими й ближчими до місцевої поліції. Нова ініціатива є ідеєю поліціянтки Маґдалени Росяк, яка працює в лондонських правоохоронних структурах більше двох років. Спершу сторінку випробують на лондонських округах Ілінґ та Гаунслоу, де відповідно 6,3 та 4,1 відсотки мешканців складають поляки. Як відомо, польська мова нині друга за вживаністю у Великій Британії після англійської. Згідно з переписом населення 2011 року, польська була рідною мовою для понад півмільйона мешканців Туманного Альбіону.

Ярослав ДЕНИСЕНКО