ENRU

Дачники і дачниці: вимушена праця чи сімейний відпочинок (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Щойно стає по-весняному тепло, а надто на травневі свята, столиця починає «вимирати». Молодь їде за місто відпочивати, найкращі місця біля водойм займають галасливі компанії з мангалами й наметами.

Водночас літні люди за старою звичкою поспішають на дачні ділянки.

У дореволюційний час дачі будували як заміські будинки для відпочинку. З приходом радянської влади поняття дачі трансформувалося до рівня невеликого городу для трудящих — шести соток землі й невеликого літнього будиночку. Особливо популярні дачі були серед жителів великих міст з багатоповерхівками, в такий спосіб вони могли проводити час «на землі».

На зупинці біля станції метро Героїв Дніпра люди з торбами і саджанцями. Чекають автобуси в напрямку Хотянівки. Саме за цим маршрутом розташовані кілька садових товариств, іншими словами — дачні кооперативи.

Чоловік фотографує розклад руху автобусів у напрямку селища Хотянівка (Вишгородський район) та дачних кооперативів на зупинці біля метро «Героїв Дніпра», Київ, 20 квітня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеДачники на зупинці біля метро «Героїв Дніпра», Київ, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеПродаж розсади, квітів та саджанців біля базару Оболонь. Поряд з ринком — зупинка, звідси легко можна дістатися до садових товариств, що зручно для дачників, Київ, 20 квітня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Марія та Люба сидять на лавці, ховаються від сонця під дашком, теревенять про буденні проблеми. Фотографувати себе не дозволяють, але залюбки розповідають про дачі. Марія везе саджанці черешні та аличі, Люба планує навести лад на суничній грядці. Обидві мають ділянки по 6 соток у садовому товаристві «Світанок».

— Ми дачу отримали 30 років тому, — розповідає Любов. — Я — лікарка, чоловік — полковник у відставці, він погодився очолити відділ у науково-дослідному інституті транспорту газу. Саме тоді працівникам виділяли дачні ділянки. Більшість сусідів по дачі теж колишні «газівники».

Любі як медичній працівниці свого часу теж дали дачу в іншому товаристві — «Чорнобилець». Її вона віддала доньці.

Разом з чоловіком вони висаджували овочі, збирали чималі врожаї. Після його смерті 17 років тому вона вирішила займатися переважно ягодами — вирощує суницю та полуницю, збирає смородину на джем. Інколи допомагає син.

— Так усе було дружньо і легко з чоловіком. Такі овочі росли, перці величезні, чотири штуки — кілограм. А помідори які! Кущі ламалися, ми їх підв'язували на палиці, які були вищі за мене. Було дерев чимало — яблука й груші дуже родили.

На зупинці «Героїв Дніпра» переважно літні люди, майже всі чекають на «дачну маршрутку», Київ, 20 квітня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеАвтобуси в напрямку дачних кооперативів вирушають майже щопівгодини. За словами самих дачників — завжди вчасно, Київ, 20 квітня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

У Марії на ділянці — невеликий сезонний будиночок. Тут вона зберігає знаряддя для обробки землі. Утім, там можна й перепочити — жінка називає його «літнім варіантом». Колись мріяла звести справжній великий дім, розповідає вона, але не склалося — за радянських часів гроші мали, але з будматеріалами було скрутно, а тепер, коли вдосталь матеріалів, немає коштів на будівництво.

— У мене особливо нічого й не росте, бо ділянка попалася не надто вдала — багато піску в ґрунті, —  скаржиться Марія, — але дерева невибагливі, черешні та яблуні.

Доїхати до «Світанку» з Києва можна за 40 хвилин. За словами Люби, автобус вирушає що 40 хвилин і завжди вчасно — спеціально звіряла з годинником. 

Масив «Світанок» — кінцева зупинка однієї з маршруток. Тут же — крамниця. Звідси до ділянки Люби пішки 5 хвилин.

— Влітку ми тут живемо інколи подовгу, а так протягом року загалом набігами буваємо, — каже вона.

Автобусом з Києва до дачних товариств можна дістатися менш ніж за годину. На шляху до Кривого Озера, Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадськедорогою на дачі в Кривому Озері, Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеЗупинка «садове товариство Криве Озеро». У Кривому Озері видавали садові дільниці ще за радянських часів, Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Дача для жінки — у своєму роді відпочинок та енергетична зарядка. Згадує, як тяжко працювала замолоду на керівній посаді, всюди намагалась устигнути, нікого не підвести. Такий ритм виснажив.

— Ми заслужили ці дачі. Нині багато хто продає ділянки, а я б радила всім, а надто пенсіонерам, зберегти дачу, не продавати, це ж відпочинок, та ще й своя городина.

— Ну порахуйте, — погоджується Марія. — У вас своя картопля, капуста, буряк, морква — ось вам уже й готовий борщ! Нині така дорожнеча в магазинах!

Питаю жінок, чи допомагають діти на дачі.

— Про що ви кажете! — махає руками Марія. — У дітей хіба є час їздити на дачу? У нас було так: я відпрацювала на заводі до 5 вечора, доки «гудок не гудів», і додому. А в них тепер графіки, працюють до ночі, а десь ще й паралельно підробляють. Шкода тільки, що грошей усе одно не вистачає.

Люба розповідає, що багато молоді з'являється на травневі свята, коли теплішає й можна купатися в річці.

— Молодь приїздить на пікніки, бігають купатися. У мене сусіди, дід з бабою, так онук приїхав, ні води не приніс, ні дрова не нарубав, поплавали в річці з друзями, та й поїхали собі в місто.

Загалом своїх дітей жінки хвалять, кажуть, що просто культура в дачників змінилася. На думку Марії, причина в тому, що діти вже не вихідці із села, а містяни. Натомість вони пам'ятають роботу на землі.

Садове товариство «Криве Озеро», Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеСадове товариство «Криве Озеро», Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеСадове товариство «Криве Озеро», Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Найбільше жінки нарікають на здоров'я:

— Коли були молоді, навіть не помічали, як плине час тут, дача була як весела «іграшка», — зітхає Марія. — Я лопату схопила і копаю, сапу схопила — полю. А тепер важко, зранку встаю, витрачаю час на те щоб «розходитись», щоб ноги розім'яти. Туди-сюди, а вже й вечір.

— Я спритна наче і зараз іще, але стільки часу займає розім'яти  м'язи, перевдягнутися. А 30 років тому мені дача теж була, як «іграшка», — погоджується Люба.

— Вам би краще з фотоапаратом поїхати в Криве Озеро, там теж дачі і гарно так. — каже Люба, прямуючи до автобуса, який щойно під'їхав. — Там озеро велике, частину ділянок інколи підтоплює, але ж картинка там гарна буде!

У черзі на маршрутку до Кривого Озера штовханина й гамір. Надворі жарко, всі намагаються якомога швидше поїхати. Дехто пробує потрапити до автобуса без черги. Починається суперечка.

— За ким ви займали? За тим чоловіком? От ідіть до нього і нехай він вас пригадає, бо я вас тут уперше бачу!

Садове товариство «Криве Озеро», Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

В альтанці біля крамниці в Кривому Озері чаркуються двоє привітних чоловіків — Микола та Сашко. Фотографувати себе теж не дозволяють, але із цікавістю «пишуться на аудіо».

Розповідають, що живуть на дачах уже 8 років, у Київ повертатися не планують.

— Ми з дядею Колею живемо тут цілий рік. А що в Києві? Лежати перед телевізором?

— Та що там той Київ. Велике село! А в нас тут своя «столиця», природа! — сміються й запрошують пожити та порівняти дачі з Києвом.

Садове товариство «Криве Озеро», Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеСадове товариство «Криве Озеро», Вишгородський район, Київська область, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадське

Питаю, чи сумують хоч інколи за столицею:

— Я був нещодавно в Києві, — каже Олександр, — зуб зламав, то їздив у лікарню «ремонтувати». Так я прокляв усе за півдня!  Повернувся на дачу — видихнув.

Дачі в обох уже по 30 років. Інколи приїздять діти. Не надто допомагають, але, за словами чоловіків, допомога їм не надто і потрібна, самі впораються. Хіба що компанія розважає.

— Люблю, коли діти приїздять у гості, — каже Микола. — Шашлик посмажити, сходити на канал покупатися. Це радість.

Трамваєм із Києва легко можна дістатися ще до одного старого київського дачного товариства — «Пущі-Водиці», Київ, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеДачники дорогою до дачного селища «Пуща-Водиця», 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/ГромадськеДачне селище «Пуща-Водиця» засноване ще в позаминулому столітті, в його особняках полюбляли відпочивати культурні діячі — письменники й художники, а пізніше — вищі партійні керманичі, 2 травня 2018 року Фото: Анастасія Власова/Громадське