«Діамантовий прокурор» Олександр Корнієць | Інтерв'ю Громадському

Дмитро Гнап розпитав «діамантового прокурора» Олександра Корнійця про його камінці, гроші, ділових партнерів, сестру та її квартиру, а також про хід розслідування проти нього.

Про шлях до успіху

Я в органи прокуратури прийшов, коли мені було 30 років. Вісім років я працював водієм в органах прокуратури і паралельно займався підприємницькою діяльністю, що не було заборонено.

– Водій, який займався підприємницькою діяльністю?

– Одно другому не заважає.

– Якщо ви займаєтесь підприємницькою діяльністю, який сенс тоді працювати водієм в прокуратурі? Треба вибирати.

– Чому? Це заборонено?

Про майно

– Стосовно мого майна, яке всіх так цікавить, як готовий розповісти. І я, і дружина народилися в Києві. Мої батьки все своє життя прожили в Києві.

Воно було продано, все майно, для того, щоб придбати будинок.

– Яке саме майно було продано?

– Це було продано три квартири. І одна земельна ділянка.

– Звідки ці квартири у вас взялись?

– Одна квартира моїх батьків була продана. Одна квартира, яку я отримав в свій час. Ще не працюючи в органах прокуратури у 2001-му році. І одна квартира дружини.

Кредит ми взяли в 2007-му році, квартири продавали в 2008-му, 2009-му, 2010-му роках. Частково поклали на депозит, частину вклали в земельні ділянки. Оскільки в 2009-му році була криза і земля значно впала в ціні.

Про землю

– Першу земельну ділянку: де ви її отримали і як ви її продали потім?

– Перша земельна ділянка, вона була в селі Петропавлівська Борщагівка. Як вдалося отримати? Написав заяву, подали в сільраду, сільрада винесла рішення і отримали.

– Просто прийти, написати заяву і отримати земельну ділянку?

– Просто прийти, написати заяву і отримати земельну ділянку!

– Великий це був шматок землі?

– 10 соток.

– Працюючи прокурором, ви прийшли, написали заяву і отримали земельну ділянку?

– Так.

– А потім її продали?

– Так, через деякий час.

Оскільки будинок, який я придбав, має дуже малу земельну ділянку – 8 соток, то ми з дружиною шукали більшу земельну ділянку. Або продати цей будинок і збудувати новий. Або якесь підсобне господарство, оскільки в нас вже 4 дитини народилося. Досить складно їх годувать. Тому брокери запропонували, була їм задача поставлена, вони сказали: ось є 2,5 гектари, вони складаються з двох ділянок: півтора і гектар. Досить низька ціна, оскільки там були вже такі похилого віку люди.

– Давайте повернемося назад, бо я не можу зрозуміти, звідки вони всі взялись.

– Нє, ну намалювати складно. 2001-й рік, у мене була одна земельна ділянка, я продав її за мільйон. Давайте так, якщо будуть документи, які у мене вилучили, то я б і з задоволенням показав би схему.

– Покажіть історію цих земельних ділянок, намалюйте будь-ласка: в такому-то році ми успадкували такі ділянки, в такому-то…

– Ви знаєте, пане Дмитро, оскільки вам відомо, що я перебуваю в статусі підозрюваного, і крім того, жодного доказу немає в тому, в чому мене звинувачує слідство, то ГПУ пішла іншим шляхом. Вони намагаються мене звинуватити у незаконному збагаченні. І малювати я не буду, тому ці мої малюнки можуть бути використані проти мене. Коли закінчиться моє переслідування, ось тоді я вам все намалюю.

– Якщо ви намалюєте, це може бути використано на захист вас.

Про квартиру доньки в центрі Києва

– Корнієць Єлизавета Олександрівна, це ваша донька, я правильно розумію?

– Правильно розумієте.

– Вона є власницею дуже недешевої квартири на Тургенєвській. Я її в декларації не бачу. Що це за квартира?

– Цього в декларації ви побачити не можете, оскільки моя донька отримала цю квартиру у цьому році.

– А як вона її отримала?

– Оскільки вона має тяжке захворювання, то є в неї право. Отримати в цьому порядку, і ось вона її отримала.

– А що це за право і яким чином?

– Є певна конфіденційна інформація про хворобу, чи була одна з причин, по якій ми відвідували місто Лондон, оскільки це захворювання в Україні не лікується.

– Я просто не чув, щоб держава надавала квартири тим, хто має тяжкі захворювання. Ще раз будь ласка, квартира на Тургенєвській, квартира достатньо дорога, достатньо великої площі в одному з Центральних районів міста Києва отримана вашою донькою. На яких підставах, скажіть будь ласка?

– На законних підставах.

– А детальніше?

– Як тільки закінчиться кримінальне провадження, я прийду і покажу вам всі документи.

– А чому не зараз? Це законні підстави?

– Це законні підстави. Повторюю: оскільки кожне моє слово може бути використане проти мене.

Про бізнес сестри

– Лариса Павлівна Прокопенко – це ваша сестра?

– А яке відношення мої родичі мають до моєї сім’ї?

– Ще раз повторіть питання.

– Яке мої родичі мають відношення до моєї сім’ї?

– Але у вас є сестра Лариса Павлівна Прокопенко

– Так, є.

– І вона є співзасновницею низки підприємств, і одне з них – це ТОВ «Ніколсан». Як ваша сестра стала співзасновницею цього підприємства?

– Ви задаєте питання, які свого часу лобіювали працівники СБУ. І зараз намагаються реанімувати ці питання в рамках провадження ГПУ.

– Олександре Павловичу, це питання має дуже просту відповідь: розкажіть, як ваша сестра стала співзасновницею підприємства?

– Дуже цікаве питання. Запитайте у неї.

– А ви не знаєте?

– Знаю. Але некоректно розповідати про її особисте життя.

Про «кришування» сміттєвого бізнесу

– Цього іншого засновника ви знаєте?

– Знаю.

– Його звати Олег Чайковський. За яких обставин ви з ним познайомилися?

– За обставин, що, як вона сказала, він після погашення боргів перестав її допускати до документації підприємницької. Я з ним зустрічався кілька разів. Намагався компроміс знайти.

– Чи отримували від діяльності цих підприємств якийсь прибуток?

– Прибутку не отримував. А мені це заборонено законом. А доки підприємство було збитковим і погашалися борги, то вони працювали разом і досить жваво. Як тільки почалися перші прибутки, стосунки в них погіршилися. Від збиткового підприємства їй не вдавалося отримати дивіденди, не те що мені. А, коли він став заробляти гроші, він став витрачати їх на себе. Я від нього жодної копійки за весь цей час не отримав.

– Ваша сестра прийшла і вклала гроші в збиткове підприємство?

– Так, збиткове.

Про вимагання грошей з підприємця

– Тобто, з Чайковським ви зустрічались тільки для того, щоб примирити.

– Так.

– Чайковський вам передавав гроші якісь?

– Ніколи.

– Давайте подивимось на ще один документ.

– Тут не Чайковський мені передав гроші. Ви бачите, що там написано?

– Звичайно, я бачив цей документ. Це розписка, що Чайковський винен вам гроші.

– Правильно.

– А ви щойно казали, що зустрічались з ним тільки для того, щоб з сестрою помирити. – Звичайно. А тепер питання: оця інформація у вас звідки взялася?

– Чайковський нам особисто її передав.

– Да?

– В цій розписці ви передали Чайковському 20 тисяч доларів.

– Сестрі я передав гроші, вона мені принесла розписку.

– Там в розписці написано, що Чайковському. Питання 1. Звідки у вас ці гроші? 2. Ви ж казали, що бачились тільки для того, щоб з сестрою примирити.

– У мене було продане майно. І ці гроші я передав сестрі. А він написав їй розписку.

– А чому ви не сестрі позичили ці гроші?

– Тому що він просив, вона на той час вже взяла кредит.

Про діаманти

– Що там з цими діамантами?

– Що саме вас цікавить?

– Цікавить: чи були вони? Навіщо вони були придбані? І за скільки ви їх купили. Навіщо прокурору діаманти?

– У вас є дружина? Вона коштовності носить?

– Обручка та золоті сережки.

– Ну, носить все рівно.

– Обручку носить.

– Що це за діаманти? Якщо ви звернетеся до слідчого і нехай вони вам викладуть з якоюсь монеткою, то ви побачите, що ці діаманти навіть простір не заповнять, який міститься на цій п’ятикопійчаній монеті. Настільки вони дрібні. Це діаманти, які були придбані в ломбарді.

Я придбав їх роки три тому з метою виготовити каблучку дружині на річницю нашого весілля. Однак, коли прийшов до ювеліра, то він сказав, що вони різної якості і вони сміттям займатися не хочуть. Тому вони зберігалися в мене вдома, тому що я не знав, куди їх подіти.

Я не бачу тут ніяких проблем з етичною стороно. Це не надто коштовне придбання, вони були придбані за 4 тисячі гривень. Вони мають розмір в мікронах.

– Придбані вони були із зарплатні?

– Так, із зарплатні. Дозволяла на той час зарплатня. І я тут не бачу ніяких конфліктів з діяльністю прокуратури.

Про навчання дітей за кордоном

– Ваша старша донька, де вона вчиться?

– Моя старша донька працює.

– Де саме?

– В одному з підприємств оборонного комплексу України.

– Вона отримала вищу освіту?

– Так.

– Де саме?

– Я не буду відповідати.

– Ваша донька отримувала освіту за кордоном?

– Оскільки це є предметом переслідування моєї сім’ї зі сторони працівників прокуратури, от вони навіть запит направили до Великобританії. Коли закінчиться слідство, я вам відповім.

– Я хочу запитати пана Олександра, який тривалий час працював в органах прокуратури. Ваша донька вчилась за кордоном?

– Це є предметом кримінального провадження. Яке вони розпочали незаконно, безпідставно. І всі ці питання, які ви задаєте мені, вони і є предметом цього провадження.