«Дратував багатьох» та фігурував у «списку Бабченка»: чим відомий убитий у Черкасах журналіст Вадим Комаров

4 травня в центрі Черкас невідомий напав на місцевого журналіста Вадима Комарова. Від часу нападу журналіст був без свідомості, перебував у стані коми. В ніч на 20 червня він помер. Громадське розбиралось, ким був Вадим Комаров та що могло спричинити напад на нього.

Хто такий Вадим Комаров

Вадим Комаров народився 8 жовтня 1961 року. Ще з 90-х займався підприємництвом, також створив благодійний фонд «Гельф», що опікувався місцями позбавлення волі. Із середини 2000х займався видавничим бізнесом — заснував ТОВ «Регіональний видавничий дім», видавав власну газету «Фактор». Був радником міського голови Черкас на громадських засадах, членом Громадської ради при Черкаській ОДА, представляючи організацію Агенція антикорупційних реформ. Під час президентських виборах 2019 року Комаров був головою дільничної виборчої комісії.

Що він писав, знімав та розслідував

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко в коментарі Громадському охарактеризував Вадима Комарова радше як громадянського журналіста, який періодично співпрацював зі ЗМІ. Свої відеосюжети та тексти Комаров частіше публікував на власній сторінці у Facebook.

«Його прямі репортажі і гарячі новини з Черкаської області збирали десятки тисяч переглядів», — розповів секретарь черкаської філії НСЖУ Валерій Макеєв. За його словами, за «новинами від Комарова» слідкували чимало мешканців Черкас.

Сергій Томіленко так характеризує журналістську діяльність Комарова:

«Журналіст часто порушував резонансні теми, реально дратував багатьох у Черкасах, хто мав велику владу і великі гроші». Комаров регулярно писав та знімав відео про незаконне будівництво, місцеву корупцію та розкрадання грошей.

Наприклад, 1 травня Комаров опублікував допис о проблемах у Черкаській колонії №62. Він звинуватив керівництво колонії у незаконному збуті алкоголю та наркотиків.

А вже 3 травня у Facebook Комарова з’явився відеосюжет про конфліктну ситуацію у Чигиринській райдержадміністрації, голова якої нібито звільнив начальницю відділу освіти за ДТП, яку начебто насправді скоїв водій шкільного автобуса.

У той самий день, 3 травня, Комаров пообіцяв оприлюднити інформацію про конфлікт між заступником міського голови і директоркою місцевої спортивної школи.

Попередні напади та «список Бабченка»

До травня 2019 року на Комарова нападали двічі, і обидва напади він пов’язував із своєю журналістською діяльністю.

Вперше в нього стріляли ще 25 років тому. Комаров розповідав, що працював тоді над журналістським розслідуванням, яке стосувалося прокурорів.

Вдруге у Комарова стріляли 7 вересня 2016 року. Тоді невідомий постукав до Комарова у хвіртку, а коли журналіст відчинив — спробував поцілити в нього з пістолета. Комарову вдалося відхилитися, а нападник втік.

«Я можу пов’язати це тільки з двома обставинами. Я півроку розкручував тему інтернет-фірми ТОВ “Фрістайл”, яка має двох співзасновників, і один з них "кинув" іншого і привласнив десь 2 мільйони гривень. І друге, з чим я пов’язую напад — це питання відносно двох суддів — суддя районного суду Троян і суддя Апеляційного суду Бондаренко. Один постановив, другий затвердив рішення іменем України на підставі очевидно підроблених документів», — розповів тоді Комаров.

А 2 червня 2018 року Комаров повідомив: працівники СБУ попередили його, що він потрапив до так званого «списку Бабченка» (список українських журналістов, що нібито мали бути вбитими російськими спецслужбами одночасно з російський журналістом Аркадієм Бабченком).

«Вчора до мене пiдiйшло двоє чоловiкiв, якi показали посвiдчення працiвникiв Головного управління Служби безпеки України та попрохали прослiдувати за ними до автомобiлю. Там вони повiдомили, що моє прiзвище фiгурує в справi про замах на вбивство А. Бабченка. Сказали, що до них потрапив якийсь список осiб на знищення. Спiвробiтники наполегливо попрохали мене "проїхатись з ними на Київ"....в чому був, в тому й поїхав. На Володимирську, 35 привезли пiсля 21-ї години. Пiсля практично пiвдобового перебування в оточеннi спецпризначенцiв та розмов “на рiзнi теми”, було дозволено покинути будiвлю СБУ», — написав тоді Комаров у Facebook.

Версії журналістів та слідства

Голова НСЖУ Сергій Томіленко упевнений, що Вадима Комарова вбили за його журналістську діяльність:«Єдина версія замаху, а тепер уже і убивства, яку поділяють черкаські журналісти, — саме професійна діяльність Вадима Комарова».

Як розповів секретар черкаської філії НСЖУ Валерій Макеєв, журналіст готувався оприлюднити аудіозаписи, що викривають чиновників міськради Черкас, які нібито мали наміри «закрити усі спортивні школи».

Голова Центру прав людини Zmina Тетяна Печончик на пресконференції розповіла, що черкаські журналісти налякані вбивством.

«Один з журналістів, з яким ми зустрічалися, сказав, що тепер уже навіть не треба на них тиснути чи залякувати – бо саме це вбивство стало красномовним сигналом для журналістів, що не треба висвітлювати якісь теми, які можуть мати наслідки для журналістів. Інша журналістка розказала, що на неї теж було скоєно напад і не було проведено розслідування. На її думку, взагалі немає сенсу писати заяви до поліції, а допомагає тільки розголос», — сказала Печончик.

На день смерті Комарова у справі про напад на нього — затриманих немає. За словами Олександра Запорожця, заступника начальника слідчого управління Головного управління Нацполіціі в Черкаській області, поліція розглядає три версії нападу: корисливі мотиви, конфлікт із нападником та журналістська діяльність Комарова.

Після смерті журналіста спікер Нацполіціі в Черкаській області Дмитро Грищенко розповів, що правоохоронці опитали більше тисячі осіб та продивились записи з понад 100 камер спостереження, розташованих уздовж маршруту Комарова в день замаху.

Голова Нацполіції Сергій Князев 20 червня повідомив, що над розкриттям злочину працює посилена група слідчих, яку очолює начальник кримінальної поліції В’ячеслав Аброськін. Також поліція опублікувала фоторобот зловмисника та його фото з камер стеження.