Два місяці контрнаступу: Захід стурбований «повільними темпами», а Україна каже, що «все за планом»

Чому Захід стурбований «повільними темпами»?

Американське видання The Wall Street Journal вважає, що потенційна тупикова ситуація та затяжна позиційна війна стане випробуванням для стратегії Джо Байдена, яка передбачає вливання мільярдів доларів військової допомоги в Україну.

А втім, пише видання, ця допомога надається Україні не для здобуття перемоги над росією та відвоювання територій, а щоб дати Києву «можливість почати переговори з москвою, перебуваючи в позиції сили».

Також WSJ зазначає, що через «повільний наступ» постає питання, наскільки Захід здатний продовжувати постачання зброї українській армії.

Джон Гербст, колишній посол США в Україні, а нині співробітник американського аналітичного центру Atlantic Council, зауважує, що «легше надавати підтримку, коли справи йдуть добре».

За його словами, адміністрація Байдена зараз не має іншого вибору, окрім як продовжувати підтримку. Навіть припущення про часткову перемогу росії «стане знаковим провалом зовнішньої політики нинішнього президента США, що перевершить за масштабами навіть виведення військ із Афганістану».

Крім того, на 2024 рік у США заплановані чергові президентські вибори. І з наближенням до них у російського президента володимира путіна з’являється все більше стимулів затягувати війну.

Уже зараз двоє головних претендентів на президентство від Республіканської партії — колишній президент Дональд Трамп і губернатор Флориди Рон Десантіс — припускають зменшення військової підтримки України.

Ще одна проблема, яка постала перед США та їхніми союзниками, — це скорочення арсеналів боєприпасів, наголошує WSJ.

Що стримує прорив на фронті?

російські війська відбиваються з укріплених позицій, кожна з яких розташована за 120-500 метрів від складних мінних полів, пише для The Guardian старший науковий співробітник британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) Джек Вотлінг.

Він також наголошує, що росіяни спираються на перевагу в артилерії та авіації й захищені щільними засобами радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони.

Ще з липня 2022 року стало зрозуміло, що снарядів, які постачають Україні західні країни, надовго не вистачить. Проте країни НАТО не поспішали збільшувати виробництво боєприпасів, не кажучи вже про нарощування запасних артилерійських стволів, додає аналітик.

За словами Вотлінга, на початку осені 2022 року партнери України знали, що для успішних наступальних дій їй знадобиться артилерія, інженерні засоби, бронетехніка, а також колективна та штабна підготовка.

Партнери надали Україні достатню кількість артилерії та бронетехніки. Але засоби ППО надійшли в менших обсягах, ніж розраховував Київ.

Ще одна проблема, на думку співробітника RUSI, полягає в тому, що партнери віддають перевагу індивідуальній, а не колективній підготовці українських солдатів.

Водночас німецький таблоїд Bild стверджує, що отримав доступ до секретного документа Міністерства оборони Німеччини. У ньому німецькі військові критикують українців, бо вони не застосовують опановані на Заході методи ведення війни.

Оскільки Україна розбиває свої навчені на Заході бригади на найменші підрозділи та іноді дозволяє групам від 10 до 30 солдатів — ізольованих від решти військ — атакувати ворожу позицію, ані західна підготовка, ані краще озброєння, ані велика кількість солдат не приносять жодної користі, пише Bild із посиланням на Бундесвер.

Німецькі військові вважають, що проблеми України на полі бою пов’язані не з окремими помилками чи недоліками в західній підготовці, а з «українською оперативною доктриною».

Згідно з документом Бундесверу, чим український військовий досвідченіший у бою й чим вище має звання, тим гірше він засвоює принципи західної підготовки або взагалі ігнорує їх.

«Українські військові, які навчалися в Німеччині, особливо молоді солдати, добре розуміли “принципи роботи вогню в русі”. Однак після повернення в Україну вони зіткнуться з проблемою командирів, які не дотримуються західних процедур», — зазначає Bild із посиланням на Бундесвер.

Військовий експерт Франц-Стефан Гаді каже, що разом із іншими аналітиками, провів у липні деякий час на передовій. Поспілкувавшись із сержантами, офіцерами та командирами бригад на місцях, він дійшов висновку, що українські війська все ще не опанували широкомасштабні загальновійськові операції.

«Операції проводяться радше послідовно, ніж синхронізовано. Це створює різні проблеми для наступу й, на мою думку, є основною причиною повільного прогресу», — зазначив він.

Натомість американські видання The New York Times і Financial Times пишуть, що українське командування переглянуло тактику в контрнаступальних діях після втрат на початку кампанії.

Тепер замість того, щоб прориватися мінними полями та намагатися пробити ворожі лінії оборони за допомогою бронетехніки, українські війська зосередилися на виснаженні російських сил за допомогою важкої артилерії.

Що на це каже Україна?

Міністр оборони України Олексій Резніков у інтерв’ю CNN визнав, що наступ іде не так швидко, як прогнозувалося спочатку. А втім, він запевнив, що наступальні дії «розвиваються за планом».

«Наші генерали та командири бачать реальну ситуацію на полі бою. І ще раз мушу повторити, що головною цінністю для нас є життя наших воїнів», — відповів він американському телеканалу.

У Міноборони також наголошують, що українські війська, попри потужний опір окупантів і жорсткі бої, продовжують успішно вести наступальні дії на кількох напрямках.

Так, заступниця міністра оборони Ганна Маляр 24 липня розповіла, що за час наступу українські військові звільнили майже 230 квадратних кілометрів території на півдні та сході країни, із них понад 192 квадратні кілометри — на південному фронті.

Сили оборони також поступово рухаються вперед на Бахмутському напрямку, відбиваючи атаки противника на півночі від самого міста, додала заступниця міністра.

Зі слів Маляр, за час наступу «українські оборонці здійснили військові дива, які ввійдуть у підручники».

«[Збройні сили України] наступають в умовах, коли у ворога більше й зброї, і людей. У той час, як наступ вважається можливим, коли навпаки. Разом із тим, наші війська просуваються», — підкреслила Маляр.

Тому, на її думку, питання варто ставити насамперед не про кількість пройдених кілометрів, а взагалі про факт — чи рахуються уперед українські війська.

Крім того, у Міноборони зазначили, що з українського боку значно менша кількість загиблих. Так, українські втрати на Бахмутському напрямку у вісім разів менші, ніж у противника, а на Бердянському й Маріупольському — у 5,3 рази.

Водночас українським військам доводиться відбивати російські атаки на Куп’янському та Лиманському напрямках.