«Коли шикуються військові — у цьому немає нічого гібридного» — інтерв’ю з естонським військовим експертом

Свен Сакков, естонський військовий експерт, директор Центру оборони та безпеки в Естонії, послідовно критикує поняття «гібридної війни», зокрема, застосування цього терміну щодо ситуації в Україні.

Громадське зустрілося із Сакковим на безпековому форумі у Львові. Попри інше, говорили про посилення НАТО в Балтійських країнах і Центральній Європі та як членство в Альянсі змінює не лише військову підготовку в країні, а й суспільне життя загалом. Нижче — основні тези розмови.

Чому термін «гібридна війна» не є правильним?

Я критикуватиму необдумане використання цього терміну. Невідповідне його використання має згубний вплив, адже відвертає увагу від справді важливих аспектів гібридної війни.

Ми використовуємо кінетичні сили, військові сили або погрози вдатися до використання військової сили. Агресія Росії проти України почалася у 2014-му з анексії Криму, після цього відбулися навчання Росії, які створили серйозну загрозу по інший бік кордону. Коли шикуються військові — у цьому немає нічого гібридного. Це очевидно.

Я не кажу, що нам не слід боротися з усіма іншими аспектами гібридної війни. Її краще називати, як це свого часу називав Джордж Кенан під час лекцій у військовому коледжі США в 1946-1947 роках, — «заходами Росії, окрім безпосередньо війни». Він мав на увазі, що спектр державної влади широкий, і лише за необхідності для вирішення суперечок залучається армія.

Для вирішення суперечок існує уряд, державна влада, а далі вже в хід іде армія. У цьому немає нічого незвичайного. Немає нічого незвичайного в тому, що країна А використовує всі можливі засоби для того, щоб вплинути на країну Б. Це типова ситуація. Як зброю використовують економічні методи, енергетичну сферу, інформацію тощо. Так було з давніх часів. Так, технології змінилися, масштаб змінився, але суть залишається такою самою.

Естонський військовий експерт, директор Центру оборони та безпеки в Естонії Свен Сакков (праворуч) під час Львівського безпекового форуму, Львів, 30 листопада 2017 року Фото: Дмитро Русанов/Громадське

Поясню, чому я вважаю, що Україні слід і надалі фокусувати увагу на кінетичній силі, застосуванні сили для захисту. У 2014 році, після подій у Донецьку, анексії Криму, один журналіст із Західної Європи поставив питання міністрові оборони Естонії: що він робив би, якби «зелені чоловічки» з’явилися в Нарві — місті поблизу кордону з Росією. Він без вагань відповів — убив би їх. Журналіст був шокований тим, що міністр обдумує варіант використання сили для збереження конституційного ладу в країні. Питань у нього більше не було.

Отже, гадаю, нам не слід це ігнорувати. Це не означає, що інші інструменти менш важливі. Слід захищати кіберсередовище, інформаційне середовище. Мета інформаційної війни — увести вас в оману, змусити перейти на інший бік.

Звісно, в демократичних країнах не завжди напряму можна впливати на політиків, але завжди можна впливати на електорат. Приклад того, коли одна країна намагається вплинути на демократичну систему іншої, — втручання Росії в президентські вибори в США у 2016 році. Це багато що говорить про стан речей у державі, в демократичних країнах на кшталт України, Франції, та про те, як ухвалюються рішення.

Безпекові виклики в Балтійських країнах

Через агресію Росії проти України в Естонії нині дислокується британський батальйон НАТО, у нас є танки, французькі військові. Німці — у Литві, американці — у Польщі. Якщо ви щось вчиняєте проти Естонії, то ви не зможете видавати це за двостороннє питання. Так чи йнак, до ситуації будуть залучені всі країни-члени НАТО. У випадку Естонії — дві з трьох ядерних країн у НАТО.

Гадаю, в Західній Європі є багато людей, які вважають, що загроза з боку Росії мине, ніби погана погода. І щойно все налагодиться, знову можна буде вести бізнес з Росією. З березня 2014 року для мене особисто стало зрозуміло, що це не погана погода, це — кліматичні зміни. І нам слід до них підготуватися або ми просто вимремо.

Реактивні літаки британських військово-повітряних сил «Тайфун» на військовому аеродромі Емарі, Естонія, 5 грудня 2017 року Фото: EPA-EFE/SAC ED WRIGHT RAF/BRITISH MINISTRY OF DEFENCE 

Співпраця з НАТО — це не про війну, це про демократичну некорумповану країну

Гадаю, важливо, щоб ті, хто ухвалює рішення в Україні, зрозуміли: якщо є бажання приєднатися до НАТО або ЄС, нас слід переконати, що ви такі самі, як ми, ведете бізнес за тими самими правилами, не маєте надвисокого рівня корупції та інших речей, які взагалі не стосуються військових аспектів. Військова інтеграція — лише частина інтеграційного пакету НАТО.

Естонія з 1999-го по 2004-й готувала план дій щодо членства в НАТО. Цей план дій включав 5 пунктів, і оборона була лише одним з них. Якщо країни взяли зобов’язання гарантувати вам безпеку, вони мають сприймати вас та розуміти, що ви такі самі, як і вони. Це не про військову інтеграцію, це про демократичну некорумповану країну.

Чи програє Путін в Україні? Санкції, посилення НАТО та непередбачуваність США

Оцінка успішності режиму Путіна залежить від перспективи, здалека чи зблизька ви оцінюєте ситуацію. З лінії фронту картина може здаватися похмурішою. Але щороку Європа й США продовжують термін дії санкцій. І якщо Кремль і мав прогнози щодо можливого виходу деяких країн з блоку, вони не матеріалізувалися.

Тепер НАТО повертається на схід, посилюючи присутність у країнах Східної Європи. З огляду на це, навряд чи можна сказати, що дії Путіна успішні. Він продемонстрував, що здатен отримувати тактичні перемоги, що Росія може оперативно застосовувати силу. Звісно, процес ухвалення рішень у Росії відбувається надзвичайно швидко.

Якщо демократична країна хоче розв’язати війну, приміром, у Сирії, треба запустити міжвідомчий процес, мати коаліцію в парламенті, провести дебати. У такий процес залучено сотні людей. У Росії ж рішення ухвалює дуже обмежене коло. Позаяк влада вертикальна, імплементація відбувається швидко.

Але чи означає це, що він перемагає? Я так не думаю. Ми бачили чимало ознак того, що великий бізнес у Росії намагається позбутися санкцій, а надто секторальних. Вони рвуть на голові волосся. Ефект від цих санкцій можна буде оцінити через роки або навіть десятиліття, а не тижні. Деякі сектори економіки залишаться без інвестицій, без західноєвропейських технологій і досвіду, що матиме сильний вплив у майбутньому.

Інший приклад: очевидно, що американські спецслужби підтвердили, що Росія втручалась у вибори в США у 2016-му. Чи вважає Путін, що він когось переміг? Гадаю, він ще більше занепокоєний, аніж раніше, бо не знає, що робитиме Америка далі.

Естонський військовий експерт, директор Центру оборони та безпеки в Естонії Свен Сакков (в центрі) під час тренінгу з кіберзахисту у Таллінн, Естонія, 26 квітня 2017 року Фото: EPA/VALDA KALNINA