Фемінізм у східній Європі: від шантажу до анафеми

Погрози, образи, шантаж

Консервативне суспільство Азербайджану висуває жінці цілу низку вимог. Вона повинна бути сором’язливою, бажано не надто освіченою і не надто самостійною. Деякі обмеження можуть здаватися доволі неочікуваними в інших країнах.

«Наприклад, жінці не можна самій подорожувати. Навіть поїздка міжміським автобусом викличе косі погляди і докори на кшталт «у неї що, немає батька чи брата? Як саму відпустили?!» — каже Фідан Назарова, мандрівниця і гендерна активістка з Азербайджану.

П'ять років тому Фідан зрозуміла, що хоче кинути виклик суспільству. Вона обрала одну з найнебезпечніших для жінки форм протесту — подорожі автостопом. Це її спосіб донести до мас ідеї рівноправ'я і відстояти жіночу самостійність.

«Я хочу показати, що жінка вільна робити все, що хоче, без дозволу тата і брата. І так, жінка може подорожувати автостопом і навіть жити не вдома», — пояснює Фідан.

Фідан ділиться досвідом своїх подорожей в соцмережах, і що популярнішими стають її дорожні нотатки, то більше загроз вона отримує. Здебільшого погрожують чоловіки, які вбачають в її поведінці підрив устоїв. Про те, як Фідан протистоїть агресії і чого вчить своїх послідовниць, читайте в матеріалі «Мейдан-ТБ» «Автостоп як заколот».

Відлучення від церкви

Лія Уклеба, художниця з грузинського міста Кутаїсі, якось вирішила висловитися про людей, «які роблять тисячі гидот ім'ям релігії». Лія намалювала картину «Спроба самогубства», яка, як то кажуть, викликала ефект бомби, що розірвалася. На полотні — вагітна Богородиця приставила до скроні пістолет.

«Це послання про те, що ми заслуговуємо залишитися без бога. З мого боку це був гіркий жарт, над яким варто замислитися», — пояснює Лія. А ще художниця хотіла сказати, що нехай хоча б «головна в християнстві жінка сама вирішить — народити їй бога, чи ні».

Першою отямилася патріархія. Вплив Грузинської православної церкви в країні традиційно великий, і більшість місцевих жителів дослухаються до думки патріарха Іллі Другого. А він сказав, що «такої образи [почуттів віруючих] в Грузії ще не було», і в житті Лії почалося справжнє цькування. Їй присвячували ток-шоу і акції протесту; їй погрожували вбивством, вигнанням з країни та відлучення від церкви.

Сьогодні Лія шкодує лише про одне — що в її житті забагато часу займають побут та господарство, і вона не може повністю присвятити себе роботі та створювати більше резонансних робіт, які змусять суспільство замислитися.

«Лише уявіть, що було б, якби жінки могли забути про рутину і витрачати весь свій ресурс на творчість?»

Про те, як Лії вдалося отямитися від 20-річної творчої летаргії, читайте в матеріалі JAMnews «Історії трьох грузинських жінок, які змінюють світ навколо себе».

Знищення робіт

Багато жінок є феміністками і поділяють усі цінності фемінізму, не усвідомлюючи цього. Але українська письменниця Євгенія Білорусець не серед них — до неї усвідомлення фемінізму прийшло ще в дитинстві.

«Сучасний фемінізм зосереджений не лише на правах жінок, він дозволяє будувати мости між різними правопорушеннями», — каже Євгенія.

Саме тому вона зайнялася проектом, присвяченим українським квір-родинам. «Це був дуже важкий період для українського квір-суспільства, було дуже багато нападів. Потрібна була сміливість, щоб показати своє обличчя і зі світлини глянути в обличчя потенційним дискримінаторам».

Євгенія чекала на підступ від самого початку, та незабаром виявилось, що суспільство в Україні відкритіше, ніж їй здавалося. Проте за місяць на виставку напали представники праворадикальних організацій.

«Вони увірвалися до Центру візуальної культури, який тоді розташовувався в кінотеатрі Жовтень, побили охоронця і розрізали роботи. Невдовзі я почала отримувати погрози».

Про те, як Євгенія повернулася до роботи, і чому вона вважає можливим діалог з праворадикальними організаціями, читайте в матеріалі «Громадського»: «Що означає бути феміністкою в Україні».

Над проектом працювали: Дмитро Аваліані, Надія Апенько, Софо Букіа, Гаджи Гаджієв, Ніно Гамісонія, Гюнель Мевлуд, Діана Петріашвілі, Давид Піпіа, Ксенія Савоскіна, Севда Самедова, Ліза Сівець, Марія Спиридонова, Азіз Эльханоглу