Фестиваль кіно та урбаністики «86»: згадати все
У травні фестиваль «86» зібрав любителів кіно та урбаністики в місті Славутич. Там вперше відбувся національний конкурс «Пальма Півночі» та вдруге — «MyStreetFilmsUkraine». Для тих, хто не потрапив на фестиваль або хоче знову відчути його атмосферу, організатори влаштовують у Києві серію кінопоказів «86: Післямова».
З 10 по 12 червня у кінотеатрі «Кінопанорама» покажуть конкурсні роботи українських режисерів, стрічки «Від станції до станції» і «Я — Белфаст», а також фільм, що цього року відкривав «86» — «Чорнобильські бабусі» про жінок, що повернулися до своїх осель у зоні відчуження. Інформація про час і місце показів є на сайті фестивалю.
Команда Громадське Культура побувала на фестивалі «86» і вирішила зібрати найцікавіші враження.
«Пальма Півночі»: Побачене вперше
«Ми відбираємо для фестивалю «86» лише фільми, які не демонструвалися досі в Україні. Цього року ми вперше запустили національну програму короткометражних документальних фільмів. І було досить важко підібрати стрічки, які ще не показували в Україні, але ми вирішили дотриматися цього принципу та відібрали 7 дуже хороших фільмів, що в Славутичі були показані вперше», — розповіла програмна координаторка фестивалю Тета Цибульник.
Приз глядацьких симпатій у цьому конкурсі отримав фільм «Дивокрай» Анатолія Ульянова та Наташі Машарової. Спеціальна відзнака — у фільму «В школу» Наталії Шевченко та «Перемир’я» Валерія Пузіка. Ґран-прі журі віддали фільму «Цвєтаєвої і Маяковського» режисерки Поліни Мошенської.
Фільми однієї вулиці
Конкурс молодих режисерів та фільмів про міста «MyStreetFilmsUkraine» відбувся вдруге. Темою фільму мало бути своє місто, своя вулиця чи свій дім. В конкурсі взяли участь 15 авторів, що показали глядачам історії про 9 міст. Перемогу ж отримав фільм «Міст», в якому режисерки Олена Москальчук та Оксана Носач показали життя одного з мостів Києва.
Окрім цього, серед конкурсних робіт була стрічка «Там знизу тихо» Ксенії Марченко про київський метрополітен. Презентація фільму в столиці відбулася опівночі на платформі станції метро Кловська.
Славутич — герой
Славутич дивує своєю забудовою тих, хто приїжджає вперше, заспокоює тих, хто втомився від метушні великих міст, і здійснює мрії урбаністів. Місто не просто надає декорації для фестивалю, а й стає його героєм. Один із фільмів конкурсної програми «MyStreetFilmsUkraine» — «Ми росли разом» Анастасії Бабенко — присвячений цьому місту, досвіду дитинства і дорослішання в ньому.
Місто і рекорд
Чеська мисткиня Катержіна Шеда впродовж 15 років проводить акції, що в незвичний спосіб зближують мешканців різних міст. Усі її проекти об’єднує ідея спільного переживання. У 2015-му році вона розпочала проект Made in Slavutych, за допомогою якого планує внести це українське місто до Книги рекордів Гіннеса. Ідеї щодо самого рекорду ще збирають і втілюватимуть впродовж року, а слідкувати за розвитком подій можна на сайті Made in Slavutych.
- Поділитися: