Фізик, музикант і суперзірка: Альберту Айнштайну 142 роки. 7 фактів про нього, яких ви могли не знати або забули

Альберт Айнштайн — суперзірка

Наприкінці 1999 року американський інститут Ґеллапа, який досліджує громадську думку, оприлюднив перелік людей з XX століття, якими американці захоплюються найбільше незалежно від того, до якої країни ці люди належали. У ньому Альберт Айнштайн посів четверте місце. Випередили його мати Тереза, Мартін Лютер Кінг та Джон Кеннеді. Цікаво, що до шорт-ліста з 18 кандидатів серед політиків та духовних лідерів не потрапив жоден інший науковець.

Подібні дослідження інститут Ґеллапа проводить з 1948 року. Але Альберт Айнштайн, який помер в 1955 році, за свого життя не потрапляв до подібних рейтингів.

Ціна щастя

«Тихе, покірне життя дає більше щастя, ніж успішне заняття, в поєднанні з постійним неспокоєм». Ці слова німецькою мовою Альберт Айнштайн написав на аркуші паперу в 1922 році. А у 2017 році цей аркуш розміром 13 на 21 сантиметр був проданий на аукціоні Winner’s за 1,586 мільйона доларів.

У жовтні 1922 року Айнштайн вирушив до Японії, щоб прочитати цикл лекцій. Під час подорожі він отримав телеграму про те, що йому присуджено Нобелівську премію заднім числом — за попередній 1921 рік. Він вирішив не змінювати свої плани, тому не потрапив на вручення нагороди, яке відбувалося в Стокгольмі у грудні.

Новина про те, що до країни прибув не просто видатний науковець, але й нобелівський лавреат, швидко розповсюдилася Японією — й Айнштайн опинився в центрі уваги. Одного разу, коли він робив записи в блокноті в номері готелю в Токіо, кур’єр приніс йому посилку. Дрібних грошей на чайові у науковця не було. Тому він написав на блокнотному аркуші з логотипом Imperial Hotel Tokyo свій рецепт щастя. Він віддав його кур’єрові та пояснив, що в майбутньому цей клаптик паперу буде коштувати значно дорожче, ніж розмір чайових, які він міг би отримати.

Майже сто років по тому племінник того самого кур’єра продав записку Айнштайна на аукціоні. Попередня оцінка лота становила лише 5-8 тисяч доларів.

Його нобелівська премія

Серед широкого загалу фізик Альберт Айнштайн відомий насамперед розробленою ним теорією відносності. Та зазвичай ніхто не уточнює, про яку з двох йдеться — загальну теорію відносності чи спеціальну теорію відносності.

Але Нобелівську премію, найпрестижнішу наукову нагороду, видатному науковцю дали за «заслуги перед теоретичною фізикою й особливо за відкриття закону фотоелектричного ефекту».

Річ у тім, що Айнштайн успішно працював над різними важливими теоріями. Але Нобелівську премію дають зазвичай після того, як теорія підтверджується експериментом. Наприклад, Пітер Гіґґз чекав на свою Нобелівську премію за те, що передбачив існування елементарної частинки – бозону Гіґґза, майже півстоліття. Отримав він її у 2013 році, коли існування частинки підтвердили в експерименті на Великому адронному колайдері.

Айнштайна номінували на премію починаючи з 1910 року майже щороку. Та Нобелівський комітет вагався зокрема й тому, що його теорії не були достатньо підтверджені експериментами. Саме теорія фотоефекту, пояснення якої передбачає, що світло складається з квантів — певних порцій енергії, була найкраще підкріплена експериментально. Тому за неї в 1922 році Нобелівський комітет вирішив дати премію Айнштайну. Проте у формулюванні додав, що це не єдина заслуга науковця.

Винахідник

Хоча саме роботи з теоретичної фізики зробили Айнштайна відомим на весь світ, у нього був цілий ряд прикладних винаходів, зокрема й успішних.

Так, він розробив фотоекспонометр — пристрій, що визначає рівень освітлення і використовується у фотокамерах для визначення часу експозиції — витримки. На основі цього винаходу разом з лікарем та винахідником Ґуставом Бакі вони створили автоматичну фотокамеру — здатну підлаштовуватися під рівень освітлення.

Крім того, разом із Рудольфом Ґольдшмідтом — відомим фахівцем в галузі електротехніки, Айнштайн отримав патент на пристрій для відтворення звуку, який мав використовуватися в слуховому апараті. Річ у тім, що спільна знайома Айнштайна та Ґольдшмідта — співачка Ольга Айзнер погано чула. Слухові апарати тоді лише починали створюватися і саме для неї призначалася розробка двох науковців.

Але якщо експонометр конструкції Айнштайна-Бакі знайшов широке використання, то, чи отримала зрештою Ольга Айзнер свій слуховий апарат, ми не знаємо. А подальший розвиток цих пристроїв рухався в іншому напрямку, відмінному від того, як його бачили Айнштайн і Ґольдшмідт.

Музика

Пристрасть Айнштайна до гри на скрипці широко відома. Але він цікавився й іншими музичними інструментами. Зокрема, він пробував грати на терменвоксі — електронному музичному інструменті, названому на честь його винахідника Льва Термена. Його особливість у тому, що грають на ньому не торкаючись руками. Під акомпанемент терменвоксу Айнштайн також грав на скрипці.

Також відомо, що його зацікавив електророяль, винайдений хіміком Вальтером Нернстом — також нобелівським лауреатом. В цьому інструменті звук струн підсилювався не дерев’яною декою, а радіопідсилювачами. Ймовірно, в обох випадках науковця приваблювали не лише музичні властивості інструментів, але й технічні рішення, що лежали в їхній основі.

Століття гравітаційних хвиль

В 1916 році Айнштайн сформулював теорію гравітаційних хвиль. Це коливання гравітаційного поля, що поширюються хвилеподібно. Але зареєструвати інструментально це явище вдалося лише у 2015 році — майже століття потому. Як і у випадку з бозоном Гіґґза, для цього довелося поставити надзвичайно складний експеримент, в якому брали участь гравітаційно-хвильова обсерваторія LIGO та детектор гравітаційних хвиль Virgo.

Їм вдалося зафіксувати гравітаційні хвилі, породжені злиттям двох чорних дір на відстані 1,3 мільярда світлових років від нас.

2017 року троє фізиків отримали за це відкриття Нобелівську премію. Серед них точно мав би бути й сам Альберт Айнштайн, але він, як це трапилося з дуже багатьма науковцями, просто не дожив до присудження престижної нагороди, яку не дають посмертно.

Нитка до України?

Айнштайн спілкувався з багатьма відомими людьми свого часу з різних країн. Серед них і був знаний український фізик, перекладач і громадський діяч Іван Пулюй. Вважається, що його внесок у відкриття X-променів, які також називають рентгенівськими, був аж ніяк не менший, ніж внесок самого Рентгена.

Деякі дослідники посилаються на спілкування Пулюя з Айнштайном щодо відкриття X-променів і люблять цитувати останнього: «Не можу вас нічим втішити: що сталося — не відстанеться. Хай залишається при Вас сатисфакція, що і Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за вами, рутенцями, – яка культура, які акції? Прикро вам це слухати, але куди подінешся від своєї долі? А за Рентгеном — уся Європа!». Щоправда, джерело цих слів — роман «Шрами на скалі» Романа Іваничука — не найкраще для біографічного дослідження.