Дезертир чи покинутий бригадою? Звільнений із полону звинувачує командування в невиплаті грошей, там кажуть, що він утік

«Говорив про беззмістовність спротиву росії»

До війська Артем Тихонський потрапив напередодні повномасштабного вторгнення. Військова частина базувалася у Волновасі. У перший день великої війни, як він розповів, йому стало зле, Тихонський попросив викликати «швидку», але командир сказав, що це неможливо й щоб до лікарні він ішов сам. Що він і зробив, а далі, мовляв, із частиною вже зник звʼязок. 

Командування Сил ТрО стверджує, що 24 лютого 2022 року Тихонський пішов до лікарні без дозволу й не повернувся до частини. Це підтверджує і командир Тихонського — підполковник Олексій Юлкін. 

«Він пішов і не повернувся. Ми його недорахувались і подали на СЗЧ. Ну, ви розумієте, початок війни, тоді багато людей ішли в СЗЧ. Вони ж думали, що в ТрО будуть на блокпостах стояти, а тут х*р — перша лінія.

Коли ми вийшли з центру Волновахи, ще протягом тижня мої розвідники, хлопці місцеві, носилися на бусі у Волноваху й людей евакуйовували. І Артем каже, що не міг до нас достукатись?

Ми крутилися біля Великої Новосілки, це кілометрів 30-40 [від Волновахи], частина підрозділу була у Вугледарі. За бажання він би нас знайшов», — стверджує командир Тихонського.

ДБР закрило справу через відсутність у діях військового складу кримінального правопорушення. Ця постанова є в розпорядженні hromadske. Але Юлкін стверджує, що його не допитували під час розслідування. 

Крім того, кілька військових, які були опитані в ДБР як свідки, наполягають, що їхні свідчення в постанові слідчий виклав не повністю. 

Військова частина оскаржила закриття кримінального провадження, але Шевченківський райсуд Дніпра скаргу відхилив. Нині справа дійшла до апеляції. До цього суду звернулися свідки, які не погоджуються з постановою ДБР. Вони просять суд врахувати їхні пояснення. 

Одна з них — Юлія Пушкар. 24 лютого 2022 року вона була на посаді відповідальної виконавиці групи персоналу військової частини, у якій служив Тихонський. hromadske з нею звʼязалося. 

«24 лютого нашу частину передислокували у Волноваську РДА. З обіду до вечора Тихонський ходив блідий і казав: “Потрібно тікати, нас усіх уб’ють”. Була паніка [у нього]. На курилці він теж казав: “Нумо бігти звідси”. І на вечірньому шикуванні, коли була дана команда розосередитися по поверхах, він просто покинув приміщення, залишивши автомат під сходами», — розповідає Пушкар. 

Крім того, Пушкар наголосила, що на базі Волноваської міської лікарні базувався Військовий госпіталь № 61. І Тихонський чомусь звернувся не в цей госпіталь, а в міську лікарню. 

«Тобто як військовослужбовець він мав звернутися до військового госпіталю», — наполягає Пушкар.

Артем розповідав hromadske, що, перебуваючи в лікарні 26 лютого, він намагався звʼязатися з командуванням, однак звʼязку вже не було. Пушкар це заперечує:

«Ми між собою комунікували мобільним зв’язком. Я виїхала з Волновахи 27 лютого, звʼязок ще був», — каже Юлія.

Слова Пушкар про Тихонського підтверджує і тодішній начальник персоналу військової частини Іван Міщенко.

Ми запитали в Артема, що він думає про ці закиди. Той відповів, що сказане Юлією Пушкар та Олексієм Юлкіним «не відповідає дійсності». 

«Мені дуже цікаво, як можливо було зв'язатися з розвідниками після окупації і як евакуації проводили», — сказав він. 

І додав: «представники частини знайшли» Пушкар, щоб нібито вона надала неправдиві свідчення до суду. За його словами, він написав на неї заяву в поліцію.

Наступне засідання в Дніпровському апеляційному суді заплановане на 25 травня. 

То що з виплатами?

Це — не єдиний суд. Тихонський теж подав позови. У Вінницькому окружному адмінсуді оскаржив наказ командира про результати службового розслідування, де було вказано про ймовірне дезертирство. 

Суд визнав наказ протиправним, покликаючись на порушення процедури й строків службового розслідування, а також на те, що ДБР вже закрило справу. Військова частина оскаржувала, але апеляцію програла. 

Другий позов Тихонського стосувався поновлення на службі та виплат за час призупинення його військової служби. Цю справу слухає Київський окружний адмінсуд. 

У командуванні Сил ТрО стверджують, що після звільнення з полону Артемові пропонували прибути до частини для поновлення на службі, однак він не з’являвся у визначені строки, не пояснював причин і не виходив на зв’язок.

У вересні 2025 року, уже після закриття кримінального провадження, Артема на службі поновили автоматично. Але, за його підрахунками, військова частина досі заборгувала йому приблизно 3 мільйони гривень зарплати та виплат за час перебування в полоні. 

У командуванні наголошують, що після поновлення на службі — з вересня до грудня 2025 року — Артемові платили грошове забезпечення. За їхніми словами, за цей час він отримав понад 127 тисяч гривень, зокрема допомогу на оздоровлення.

У грудні Артем отримав висновок ВЛК з рекомендацією про відпустку для лікування на 30 днів, а 6 січня 2026-го його знову шпиталізували. 

Однак, за словами командування, на той момент він уже перебував на лікуванні понад 12 місяців. У такому разі для збереження виплат потрібен окремий висновок ВЛК про необхідність саме тривалого лікування. Оскільки такого документа Артем не надав, 5 лютого йому призупинили виплати.

Щодо грошей за період полону, то в командуванні кажуть: це питання має розв'язати Київський окружний адміністративний суд.

Про виплати звільненим із полону

Олеся Баженова, колишня очільниця позаштатної служби соціального супроводу Сил ТрО стверджувала в коментарі hromadske, що випадок Артема непоодинокий.

За її словами, за час роботи в службі соціального супроводу вона бачила кількадесят ситуацій, коли звільненим із полону військовим не виплачували гроші.

«Начальник цивільно-військового співробітництва з Артемової частини казав мені, що є негласне розпорядження — економити державні кошти. Це десь зверху, бо така ситуація не лише в Силах ТрО. З того, що я бачу, це вже накатана практика», — стверджувала Олеся.

Натомість командування Сил ТрО наполягає: 98% військових, звільнених із полону, уже отримали передбачені виплати. Решта, мовляв, — це військові, які повернулися під час Великоднього обміну, і їм усе виплатять найближчим часом. 

«Тези, які заявлені про “накатану практику”, а також про “негласне розпорядження економити гроші”, є щонайменше такими, що не відповідають об’єктивним результатам роботи, організованої у Силах ТрО Збройних сил України», — йдеться в листі командування до hromadske.

Окремо вони зазначають, що випадок Артема Тихонського — це не приклад системної проблеми, бо його виплати за період полону є предметом судового спору, який він сам ініціював.