Штайнмаєр: політика як проповідь в часи, коли «світ зійшов з колії»

Об’їхати весь світ: від таборів біженців на лівансько-сирійському кордоні до українського Краматорська, від штаб-квартири ООН у Нью-Йорку до Кремля в Москві, від табору повстанців у Колумбії до кордону з Сектором Гази. І ніде не затримуватися довше, ніж на 20 хвилин, найбільше – пару годин.

Франк-Вальтер Штайнмаєр, двічі міністр закордонних справ ФРН (2005 — 2009, 2013 — 2017), а від 12 лютого – президент цієї країни, давно звик до такого темпу й такого стилю життя. Йому не вдалося уникнути в своїй політичній кар’єрі контроверсій і навіть скандалів. Втім, вони не завадили йому здобути репутацію одного з найбільш раціональних, прагматичних, конструктивних політиків сучасної Європи.

Водночас, одного з найбільш релігійних публічних діячів, чиї виступи й статті радше схожі на проповіді священика, ніж на промови можновладця. І одного з небагатьох політиків першого ешелону, спроможного підніматися понад лініями партійних та інших поділів. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Президент Штайнмайєр — німецька відповідь Трампу

За Франка-Вальтера Штайнмаєра віддав свої голоси 931 член Федеральних Зборів Німеччини з 1260 можливих. У цій країні главу держави обирає цей конституційний орган, що скликається суто для такої мети. Це було голосування без «перемовин і суперечок у закулісних кімнатах для нарад», тобто фактично безальтернативне.

За кандидатуру Франка-Вальтера Штайнмаєра (в центрі) на пост президента країни віддали свої голоси 931 з 1260 можливих членів Федеральних Зборів Німеччини

Фото: Thomas Imo/сторінка Frank-Walter Steinmeier у facebook

Німецький президент є фігурою символічною, церемоніальною, однак у часи зростання популізму, радикалізму, поділів у німецькому соціумі через мігрантів цей символізм є знову важливим.

Від Штайнмаєра очікують миротворчості, раціонального стилю реагування на ірраціональність світу. Раніше він подорожував по всьому світу. Тепер сподіваються, що його графік заповнять поїздки по всіх куточках власної країни. Його щоденною роботою має стати «вислуховування власних громадян». «Почути людей» — це теж не нове завдання для екс-голови німецького зовнішньополітичного відомства.

Зі своїх подорожей світом він виносив враження від почутого, що ставали лейтмотивами його промов. Жінка-біженка, яка втратила все: домівку, родину, надію і… віру в Бога. Неемоційний, стриманий Штайнмаєр у відповідь закликав зберігати надію, попри все. «Залишається бути мужніми. Тоді не страшно думати про майбутнє», — майже крилата фраза Штайнмаєра, доктора права, члена Соціал-демократичної партії від 1970-х, багаторічного соратника екс-канцлера Герхарда Шредера.

Нового президента, який раніше багато подорожував по всьому світу, тепер очікують з візитами у німецьких містах

Фото: Thomas Imo/сторінка Frank-Walter Steinmeier у facebook

Останнім часом новообраний німецький президент часто говорить про «потребу в мужності». Якби ці слова лунали від праворадикальної популістки на кшталт Марін Ле Пен, їх можна було б сприймати як частину порожньої красномовності, риторики задля риторики. Втім, коли це говорить людина, яка має репутацію одного з найбільш конкретних і ефективних державних менеджерів, це, справді, спонукає замислитися.

При цьому цей зовнішньо холодний і розсудливий чоловік, виступаючи на засіданні Федеральних Зборів, визнав те, що «світ зійшов з колії»:

«Я дякую всім, хто проголосував за мене, за їхню довіру, а також тим, хто не підтримав мою кандидатуру. І обіцяю, що виявлятиму однакову повагу до всіх демократичних партій, до уряду, до опозиції, а також до розмаїття голосів у нашій демократії задля того, щоб заслужити вашу довіру. Адже (мені це добре відомо), пані й панове, ми живемо в непевні часи. У нашій власній країні багато проблем не вирішено. Світ, здається, зійшов з колії…»

Свого часу, Герхард Шредер особливо цінував здатність керівника свого офісу Штайнмаєра викласти на двох третіх аркуша суть конкретної проблеми та можливі шляхи її вирішення. Те саме в ньому відзначила й Анґела Меркель: «Він завжди знаходив рішення у складних ситуаціях».  

Цей політик міг би скласти їй конкуренцію в боротьбі за посаду канцлера на цьогорічних парламентських виборах. За даними соцопитувань саме він є найпопулярнішим політиком Німеччини. Зі Штайнмаєром на посаді президента шлях до четвертого терміну чинної німецької канцлерки став значно вільнішим.

Зрештою, самі ж соціал-демократи й змагалися за те, щоб їм віддали цю посаду. Своєю чергою, християнські демократи Меркель пішли на компроміс і зберегли гарні відносини з партнерами по гранд-коаліції. Вочевидь, і ті, й ті сподіваються, що після виборів зможуть домовитися знову про спільний уряд. Принаймні цей сценарій залишається цілком реалістичним.

До речі, в 2009-му Штанймаєр повів свою партію на вибори й був висунутий нею як кандидат на посаду канцлера. Втім, ті вибори есдеки програли християнським демократом. Уряд очолила Анґела Меркель.

На думку німецької канцлерки Ангели Меркель (ліворуч), якій Штайнмайєр програвав у минулому, новий президент завжди знаходить рішення у складних ситуаціях

Фото: Michael Gottschalk/сторінка Frank-Walter Steinmeier у facebook

Про свою поразку Штайнмаєр тоді сказав так: «Цей результат є поганим днем для німецьких соціал-демократів. Нема чого тепер розводити балачки. Це просто гірка поразка».  Втім, він зумів пережити й прийняти власний провал. Це створило умови для його наступних перемог. Він не пішов з політики, а згодом став партнером по коаліції своєї колишньої конкурентки. У 2013-му Штайнмаєр отримав в її уряді портфель міністра закордонних справ.

У 2009-му лідер есдеків пережив політичну поразку, а в наступному році – особисту драму.  Він погодився стати донором для своєї важко хворої дружини. Їй трансплантували його нирку. На кілька місяців політик залишив роботу. У той момент було не зрозуміло, чи він зможе повернутися до активного життя й своїх звичних робочих навантажень. Подружжя пережило ті болісні часи. Сьогодні його дружина Ельке Бюденбендер працює суддею в адміністративному суді Берліна. На час президентства чоловіка їй доведеться взяти відпустку. Такі вимоги німецького законодавства.

Штайнмаєр свого часу врятував життя дружині Ельке Бюденбендер Фото: Thomas Köhler/сторінка Frank-Walter Steinmeier у facebook

Врятувавши життя дружини, давши раду політичним невдачам, Штайнмаєр отримав роботу, яку можна було вважати однією з найбільш складних у Європі. Він відповідав за зовнішню політику ключової країни Європи, коли над тією навис привид війни: холодної, гібридної, інформаційної, матеріальної. Але в будь-якому разі – війни.

Разом із французьким візаві він став посередником у «нормандському форматі» щодо врегулювання російсько-українського конфлікту. Політик мав гарантувати, що і Київ, і Кремль отримують правильні меседжі від Берліна, зокрема, та від ЄС загалом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Більше Європи, менше Росії: зміни в дипломатії Німеччини»

Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр (в центрі) під час офіційної зустрічі з президентом України Петром Порошенко в Києві у вересні 2016 року

Фото: president.gov.ua

В Україні та й у самій Німеччині йому закидали проросійські інтонації. Виступаючи в серпні 2016-го в Уральському федеральному університеті, очільник німецького МЗС заявив, що в питанні анексії Криму російські сигнали було складно прорахувати: «Спочатку це були «місцеві сили самооборони», потім з’явилися «зелені чоловічки», ще пізніше було розміщено спецслужби».

Це була його данина традиціям власної партії: німецькі соціал-демократи переконані, що з Росією треба шукати порозуміння за будь-яких умов, а Путіна вчитися «розуміти». Хоча це не означає, що так у партії вважають абсолютно всі. Новий голова СДП Мартін Шульц, приміром, вирізняється жорсткішою позицією щодо Росії. Як президент Європарламенту, він послідовно підтримував накладення санкцій за її дії в Україні.

Позиція Мартіна Шульца (праворуч) щодо відносин з Росією значно жорсткіша ніж у Штайнмаєра (ліворуч), якому навіть закидали проросійські інтонації

Фото: Thomas Trutschel/сторінка Frank-Walter Steinmeier у facebook

Коли Штайнмаєр заявив про те, що санкції з Росії можна було б знімати поетапно у відповідь на виконання Мінських угод, йому пригадали його тісні зв’язки з Герхардом Шредером. Останній лише через п’ять місяців після завершення свого терміну на посаді канцлера очолив комітет акціонерів компанії-оператора Nord Stream AG газогону «Північний потік», контрольний пакет акцій якої належить «Газпрому».

З обранням президентом ФРН Франк-Вальтер може відчути полегшення: шалений тиск відповідальності перед своїм урядом, перед ЄС, перед партією – це все в минулому. Віднині в нього буде більше часу для практикування того, що йому особливо вдається: політики як проповіді. Більше часу просто бути собою.