Гепатит С у Грузії: чи вдасться здолати «тихого вбивцю»?

Від гепатиту С у Грузії повністю вилікувалися тисячі людей. До закінчення програми викорінення гепатиту С в країні залишається трохи більше року. Чи стане Грузія першою країною, яка повністю перемогла «тихого вбивцю»? Громадське публікує матеріал JamNews в межах партнерства незалежних медіа східної Європи.
Кілька років тому гепатит С вважали невиліковною хворобою. Препарати, які тоді існували, допомагали не всім. Лікування гепатиту С дуже дороге (до $80 тисяч за курс, що давав надію на одужання). Люди продавали будинки й квартири і їхали лікуватися за кордон. Але через важкі побічні ефекти багато хто переривали курс на півдорозі.
Згідно із дослідженнями за 2015 рік, носіїв вірусу гепатиту С в Грузії близько 150 тисяч людей, або 5,4% усього дорослого населення. У країнах Європи кількість хворих на хронічний гепатит С не перевищує 0,5-1%. У випадку його значного поширення — 1,5-2,3%.
Тому проект, аналогів якому не було у світі, розпочався саме з Грузії у квітні 2015 року. Його здійснює уряд у партнерстві зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я і Центром превенції та контролю захворювань США. Метою програми було оголошено повне викорінення хвороби протягом п'яти років і запобігання її подальшого поширення.

З квітня 2015-го року до квітня 2020-го планували обстежити і вилікувати 135 тисяч людей (90% усіх хворих). На програму виділили 166 мільйонів ларі (близько $43 мільйонів). Сюди не входить вартість нових ліків Sofosbuvir і Harvoni, яка перевищує $1 мільярд на рік. Їх Грузії безкоштовно постачає американська фармацевтична компанія Gilead.
За останні три з половиною роки курс лікування пройшли 51 тисяча людей, понад 98% із них повністю одужали. До кінця програми залишилося ще півтора роки.
«Я була при надії, коли дізналася, що у мене вірус»
Ія зробила планові аналізи десять років тому, коли чекала на народження дитини. Гепатит С, що виявили в її крові, став для неї шоком. Вона ніяк не могла збагнути, як зуміла заразитися. Ходила до салонів краси із власними інструментами, операцій та переливання крові не робила. У її чоловіка Дато теж виявили вірус, його печінка була у ще гіршому стані.
«Було зрозуміло, що дружину інфікував я. Як заразився сам, точно не знаю, але в молодості я кілька разів уживав наркотики, зробив татуювання і ходив до стоматолога», — розповідає Дато.
Ія та Дато жили разом із двома малолітніми дітьми в орендованій квартирі. Грошей на лікування у них не було. З роками стан Дато погіршувався — печінка збільшувалась, шкіра на обличчі почала жовтіти.
Програма елімінації гепатиту С стала для них порятунком. Після тримісячного курсу лікування в крові 43-річного Дато і 37-річної Ії більше не залишилося вірусу.
«Тихий убивця»
Точної статистики захворюваності гепатитом С не існує. Інфікуватися ним можна і в кабінеті стоматолога, і в перукарні, можна спокійно носити вірус 20-30 років і одного дня дізнатися, що у тебе цироз печінки. «Тому його називають тихим убивцею».
Всесвітня організація охорони здоров’я оцінює чисельність хворих на гепатит С у світі у 71 мільйон людей, хоча це мінімальний показник. Від викликаних ним ускладнень щороку помирає близько 400 тисяч людей.
Водноча хвороба виліковна у 98% випадків. На відміну від інтерферону, котрим недуг лікували декілька років тому, Harvoni майже не має побічних ефектів. Але він інший — тримісячний курс коштує $80 тисяч. І тому лікування частіше за все недоступне навіть для жителів багатих та розвинутих країн.
Продати ліки і померти
47-річна Цициним (ім'я змінено) живе з паралізованою матір'ю в Зугдіді в гуртожитку для біженців. Вона продає прянощі на ринку. Три місяці раз у два тижні вона ходила в міську лікарню, щоб отримати нову дозу дорогих ліків від гепатиту. Дізналася про зараження випадково — у межах програми біженцям зробили аналізи безкоштовно.
«Я не переливала кров, на манікюр не ходжу, у мене немає грошей на зубного лікаря. Я не маю гадки, звідки у мене гепатит», — каже вона. І шкодує, що ліки не дають на руки — адже замість лікування можна було б їх продати.
«Вони хитрують. Знають, що багато людей настільки бідні, що воліли б померти, але віддати ці гроші дітям. Багато хто думає так, як я. Тому вони змушували нас приймати ліки перед камерою», — розповідає Цициним.

Як працює програма
Програма починається з аналізу. Якщо скринінг виявив гепатит, пацієнта ставлять на облік, і він протягом двох місяців чекає на виклик. Потім його розподіляють в один із медичних центрів, що беруть участь у програмі.
Ліки видають що два тижні. Треба підписати документи і прийняти пігулки в клініці під відеозапис — щоб зафіксувати, що їх приймає конкретний пацієнт.
Скринінг-центри працюють у дванадцяти містах Грузії. У будинках юстиції (установи, де громадянам видають усі види документів) відкриті спеціальні відділення для проведення аналізів на гепатит С. Обстеження триває 20 хвилин, а результат можна отримати телефоном. З 10 жовтня в будинках юстиції скринінг пройшли 6500 осіб, у 180 з них виявлено вірус.

Чому 25 тисяч хворих відмовляються лікуватися?
Щоб успішно завершити програму елімінації гепатиту C, за час, що залишився треба вилікувати ще 84 тисячі людей. Але до програми залучаються все менше хворих. Якщо у 2006 році пройшли курс лікування 24 тисячі людей, то в 2017 — 17 тисяч, а за 10 місяців 2018 року — тільки 10 тисяч. І лікуватися не поспішають ще 25 тисяч осіб, які точно знають свій діагноз.
Експерти називають кілька причин.
По-перше, гроші. Щоб потрапити під програму, необхідно здати кілька платних аналізів. Спочатку вони коштували від 400 до 700 ларі ($150-260), тепер сума знизилася до 110 ларі, але для багатьох це все ще непідйомна сума.
По друге, географія. Клініки розташовані в містах, і їздити туди потрібно раз на два тижні. Наприклад, жителі Самцхе-Джавахеті повинні їздити в Тбілісі за 200 кілометрів. В уряді зараз розмірковують про децентралізацію програми.
Ще одна причина — наркополітика. За останніми даними, в Грузії 55 тисяч споживачів інтравенних наркотиків, і 70% із них, як правило, заражені гепатитом С.
«Коли людину саджають до в'язниці через використаного шприца або примусово ведуть на тестування, неможливо вивести його з тіні і залучити до програми. Поки не відбудеться лібералізація наркополітики, ми не можемо сподіватися, що здолаємо гепатит С», — каже представник «Мережі споживачів наркотиків Грузії» Кока Лабарткава.
Російська пропаганда
Ще одна важлива причина, через яку люди не звертаються до лікування — це дезінформація: за програму викорінення гепатиту С в Грузії зачепилася російська пропаганда.
Представники міністерств оборони і закордонних справ Росії і контрольовані владою медіа нещодавно в один голос стверджували, що в Грузії під виглядом лікування гепатиту проводяться «досліди над людьми», результатом яких стали нібито «десятки загиблих». Здійснює експеримент нібито американська біологічна лабораторія Лугара в Тбілісі. Кампанію підхопили і грузинські антизахідні інтернет-ресурси.
«Після кожної хвилі дезінформації кількість охочих підключитися до програми катастрофічно скорочується», — каже лікарка-інфекціоністка Майя Буцашвілі.

Хто може захворіти?
Будь-хто. Гепатит С, вакцини проти якого ще досі немає, передається через кров. Вірус проникає в гепатоцити — клітини печінки, розмножується і пошкоджує її тканини. Хвороба часто протікає взагалі без симптомів — доки не стає занадто пізно.
Як можна інфікуватися:
— через нестерильні медичні інструменти;
— інтравенну наркоманію;
— контакт із такими речами інфікованого, як зубна щітка, ножиці або бритва;
— незахищений секс з інфікованим. Хоча такі випадки настільки рідкісні, що ВООЗ не відносить гепатит С до хвороб, що передаються статевим шляхом.
При доступі до медикаментів і лікування одужати неважко. Однак тому, хто вилікувався усе ж доведеться поміняти спосіб життя — відмовитися від алкоголю і важкої жирної їжі.
Чому гепатит С поширений в Грузії?
Фахівці визначають дві головні причини — нестерильні інструменти і інтравенная наркоманія.
Точна статистика відсутня, але в 90-ті роки у Грузії була дуже поширена наркоманія. Не було системи контролю медичних установ. Медичні інструменти стерилізували примітивними способами. Коли не було електрики, їх «виварювали» на дровяних печах. Ніхто не перевіряв донорську кров.
Грузію обрали для проведення експерименту, тому що в маленькій країні з високим рівнем поширення гепатиту легше адмініструвати таку програму, а в країні існує розвинена медична інфраструктура. Відіграло свою роль і «лобіювання на високому рівні» за кордоном.

Що далі?
Один із лідерів боротьби з гепатитом — Єгипет. У 2008-2011 роках там реалізовали спеціальну програму, в межах якої вилікувалися 90% зі 190 тисяч пацієнтів. Але поширення гепатиту С після цього навпаки зросло. Через рік після закінчення програми було виявлено 100 тисяч нових випадків захворювання.
Головна причина — нічого не було зроблено для превенції поширення хвороби, і інтравенная наркоманія, і медичні установи, і перукарні, як і раніше, залишалися осередками вірусу.
У 2015 році в Грузії перевірили більше 2 тисяч перукарень та салонів краси. З'ясувалося, що в більшості з них були порушені правила стерилізації інструментів.
За словами менеджера престижної стоматологічної клініки Нани Мурусідзе, до 2015 року міністерство охорони здоров'я навіть не вело облік стоматологічних клінік: «Вони навіть не знали, скільки є всього клінік. Один раз я побачила стоматологічний кабінет на ринку в Батумі». Тоді правила посилили, але механізму контролю їхнього дотримання досі немає.
Власниця салону краси Ірина Онашвілі каже, що її салон працює з 2012 року, і за цей час ніхто санітарні умови в салоні не перевіряв.
«Нещодавно ми купили новий стерилізаційний апарат за $1200, ми постійно оновлюємо обладнання та інструменти. Але це наша добра воля. Ніхто нас ні до чого не зобов'язує. Наші клієнти нам довіряють, за ці роки ніхто нічим не заразився», — запевняє вона.
Авторка: Манана Вардіашвілі
Фото/відео: Давид Піпіа
- Поділитися: