«Громадське рухається від стартапу до зрілості» — інтерв'ю з новою виконавчою директоркою Громадського

5-го лютого на Громадському починає роботу нова виконавча директорка, Марина Голота. Упродовж останніх 12 років вона працювала в одній з найуспішніших юридичних компаній України Sayenko Kharenko, була її операційною директоркою. Марина займалася адміністративним управлінням компанії, брала участь в управлінні персоналом, контролем та оптимізацією діяльності фірми. У грудні Наглядова Рада Громадського обрала Марину серед 3 інших кандидатів. Попередня виконавча директора Катерина Горчинська пішла з посади у жовтні. Відповідно до статуту Громадського виконавчий директор не впливає на редакційну діяльність організації. Чим саме займатиметься нова виконавча директорка, які ризики бачить для Громадського та як планує втілювати стратегію організації — у нашому інтерв'ю.

Ви 12 років пропрацювали в юридичній компанії. Чому раптом громадська організація, ще й настільки специфічна - медіа?

Коли мені запропонували цю пропозицію, я її вивчала. Я спілкувалася із колегами, мені казали, що це незалежний, прогресивний канал. Це мене зацікавило. Я маю вже досить багато досвіду в державному секторі, в недержавному секторі, і мені як професіоналці хотілося чогось зовсім іншого. По-перше, це внесок в розвиток суспільства. Це ГО, це незалежне медіа. Мені навіть як пересічній громадянці здається, що нам в країні не вистачає незалежних ЗМІ. Прикольно приєднатися до такої команди і свої знання вкласти в щось корисне для країни. Мене це надихає.

Тобто ще працюючи у юридичній компанії, Ви думали, що потенційно можете змінити цю сферу?

Я не думала, я збиралася. Я шукала різні варіанти. Я розглядала різні пропозиції і в бізнесі, але вони мене не надихали. Юридична фірма, в якій я працювала — топова. Вона дуже прогресивна з точки зору організації, репутації, ставлення до своїх людей і до клієнтів. Мені б дуже не хотілося погіршувати цей рівень переходом у щось менш відкрите, прозоре, прогресивне.

Sayenko Kharenko позиціонує себе як фірма, яка спеціалізується на корпоративному, банківському, фінансовому праві, арбітражах. Кого переважно вона представляла і чи працювала з державою чи політиками?

Sayenko Kharenko — юридична фірма повного циклу. Це значить, шо всі сфери права представлені, і ця фірма займається всіма напрямками. Працює переважно з недержавними компаніями. Досить невеликий процент — робота з державою. Я насправді не пам'ятаю всіх проектів. У юридичних проектах є дві сторони. Є держава і, наприклад, якась західна компанія або міжнародні інституції — зазвичай вона на іншому боці. З самого початку у нас була така політика — не підтримувати жодну політичну силу. Це виливалося в те, що ми досить мало працювали з державними інституціями. Якщо навіть і працювали, то мали незначну кількість таких проектів. Зазвичай ми працюємо на якусь міжнародну юридичну фірму, яка нас наймає як локальних радників.

Тим не менш, одна з партнерок фірми Тетяна Сліпачук була обрана головою ЦВК за квотою «Волі народу», а перед цим була членкинею конкурсної комісії до Державного бюро розслідувань за квотою Петра Порошенка. Як ви можете гарантувати, що цей факт не буде жодним чином впливати на роботу незалежного ЗМІ, ще й під час виборів?

Я можу дати власні гарантії. З Тетяною у нас суто професійні зв'язки. Вона була партнеркою однієї з практик юридичної фірми, де я працювала. Це, мабуть, все, що нас пов'язує. Вона порядна людина, і я за всі ці роки не помічала впливу на фірму для підтримки якихось політичних інтересів. Ми знайомі, але ми не друзі. Я навіть не можу собі уявити, як це може вплинути на мене або на мою роботу.

Як ви взагалі розумієте ризики для незалежного ЗМІ, ще й у період двох передвиборчих кампаній?

Спираючись на свій досвід, можу сказати, що це зазвичай репутаційни ризики. Для медіа це в першу чергу втрата довіри своєї аудиторії. Друге — організаційні ризики. Вони можуть бути пов'язані з нестачею ресурсів — будь-яких, або з неналаштованими процесами. Мені здається, ось в такі періоди треба формувати якісь внутрішні резерви, щоб швидко реагувати на виклики такого процесу як вибори.

Ми дуже часто чуємо, що фінансова модель некомерційного медіа — мінлива. Постійний фандрейзинг, пошук грантів. Як ви плануєте працювати над цією моделлю, адже у стратегії Громадського закладений розвиток бізнес-складової.

Взагалі, фандрейзинг — це для мене нове питання. Які я висновки вже для себе зробила — це постійна копітка нон-стоп робота. Навіть якщо в тебе є якісь системні великі донори, це не значить, що не треба продовжувати цю роботу. Як я розумію, це завжди робота на майбутнє, наперед. Навіть якщо в тебе є на якийсь період донори. Але важливо аналізувати і рахувати результати своєї роботи, правильно їх оцінювати. Я ще повністю не з'ясувала, але є така думка, що цифри недостатньо. Як виміряти вплив на суспільство, на громаду? Це складно. Тому якщо вдасться чітко показати, як вимірюється вплив і успіх, це може бути корисним для фінансового розвитку організації.

Але як щодо можливості самим заробляти?

У комерційній діяльності завжди йдуть від потреби — що треба клієнту. Що ми можемо зробити, щоб він захотів з нами працювати? Мені здається, тут можна перейняти цей принцип — зрозуміти, що саме потрібно клієнту-аудиторії, визначити, у якій спосіб ми можемо до них достукатися, і як ми можемо їх утримати після того, як змогли достукатися. Чітко визначити, що і як ми можемо продати їм, а потім утримати.

Ви казали, що не маєте досвіду роботи з медіа і розуміння специфіки цього ринку. Є ще й така установка журналістська, що український медіаринок — настільки специфічний, що людині, яка приходить ззовні, вкрай складно, а може й взагалі неможливо зорієнтуватися тут. То ж як ви плануєте орієнтуватися?

Я управлінець. За моїм досвідом, всі організації працюють більш-менш однаково — тобто, мають одні і ті ж потреби з погляду налаштування процесів. Звісно, є професійні, особистісні речі, які притаманні тільки певній сфері. Але взагалі управління процесами та людьми — це речі, які потрібні всім організаціям. Є продукт, який створює організація — у цьому найбільша відмінність. Є внутрішні процеси, є зовнішні процеси і є процеси між людьми. Вони більш-менш однакові. Управлінець повинен знати основні схеми, як працює організація, а саму експертизу, як створюється продукт, мені здається, можна вивчити. Звісно, я не журналіст. Але я не була і юристом. У мене немає юридичної освіти. Та це мені не завадило досить успішно працювати 13 років і керувати адмін-офісом цієї компанії.

Чи не суперечить побудова якихось корпоративних правил чи певної бізнес культури духові активістської, творчої команди? Чи не може вона на нього якось вплинути, розламати, відштовхнути? Або, скажімо, просто не прижитися?

Ні. Порядок в бізнес-структурі не може зруйнувати цінності організації. У кожної компанії вона своя, завжди відрізняється. Насправді вона така, як люди, які в ній працюють — як їхні принципи і цінності. Я жодного разу не бачила, щоб управлінська структура могла щось зруйнувати. Можна сказати, що це про етап зрілості. Від стану стартапу, «давай-давай», де кожен хапається за те, що встигає і може, до чіткої структури і розподілу функціоналу. Це шлях до зрілості, до структурування. З'явився внутрішній запит, це нормально, це правильно. З кожним таким етапом будуть з'являтися інші запити, це також нормально. Але це не впливає на цінності, принципи і культуру, дух компанії.

У Громадського є певна репутація, як організації складної з точки зору управління. Вона засновувалася і керується журналістами, кожен зі своєю харизмою, досвідом, баченням. До того ж, все, що відбувається тут — це публічний процес. Як ви даватимете цьому раду?

Люди зовні не сприймають Громадське як складну організацію. Принаймні, таке враження склалося у мене. Я чула різні речі, і про ситуацію з Романом Скрипіним, наприклад. Але вона вже в минулому. Люди взагалі складні. Це не погано. Це реальність. Особливо творчі люди. Кожен ринок — чи то медіа, чи юридичний — вважає, що їхня сфера найскладніша. Але як би там не було, досить багато успішних компаній працюють і продовжують працювати в усіх сферах. Немає якоїсь ідеальної організації, де все просто. Це неможливо. Але мені завжди вдавалося знаходити компроміси. Я вважаю, це одна з моїх сильних компетенцій — я можу поєднувати різних людей.

Як ви плануєте шукати баланс між або разом із журналістами та редакторами, враховуючи, що ви не можете впливати на редакційну політику?

Це чіткість повноважень. Якщо кожен розуміє свої повноваження і функціонал, то немає про що сперечатися. Потрібно мати загальну мету розвитку компанії, йти разом для її досягнення. В усьому допомагає прозорість. Завжди можна знайти спільну мову, якщо це команда однодумців. Я завжди казала всім своїм підлеглим і колегам, що сильна та організація, де сильна команда топ-менеджерів-однодумців. Де топ-менеджери не лізуть в інші сфери впливу. Де кожен чітко розуміє, яка його задача і довіряє своєму колезі виконувати його задачу. Тільки тоді цей стрижень буде підтягувати людей із такими ж цінностями, і тільки тоді будуть сили йти вперед і досягати успіху. Якщо в команді топ-менеджерів немає єдиної думки і довіри, нічого не вийде. Треба її шукати.

Який ваш найближчий план? На чому ви збирається сконцентруватися у першу чергу і як будете рухатися?

Спочатку треба зайти в організацію і продивитися основні напрямки роботи. Це фінанси, внутрішні процеси, HR, і, звичайно, знайомство з контентом, з редакційними політиками і командою. Мені здається, вся адміністративна частина повинна працювати на редакційну команду, щоби в неї були всі ресурси і змога видавати наш найкращий продукт. Я казала Наглядовій раді, коли проходила співбесіди, що я буду такими напрямками йти, знайомитися, знаходити найгостріші питання, вирішувати їх і таким чином заглиблюватися в організацію. Це потрібно для того, щоб з'єднати те, що, можливо, було не з'єднано, щоб скріпити всі ланки і створити команду однодумців. За перших 100 днів я маю розробити план, як саме ми будемо рухатися до мети, до втілення стратегії організації.

Для багатьох людей всередині організації, та й зовні Громадське історично існує десь на зрізі журналістики та активізму. А чим живете ви? Як проводите свій час поза роботою?

Я вважаю себе патріоткою своєї країни. Мені, звичайно, хочеться, щоб вона була стабільна, розвивалася. Як і будь-яку нормальну людину, мене захоплюють ті люди, які віддають себе, свій час, на емоційно дуже складні справи. Мені здається, що це взірець. Я дуже поважаю таких людей. У мене самої досить багато хобі. Деякі пов'язані з моєю управлінською діяльністю. Я вивчаю психологію, поведінкові сценарії людей, мотиви, потреби. Мене свого часу приваблював транзактний аналіз, поведінкові сценарії. Це одне моє захоплення. Інше — творче. Я займаюся танцями, малюю. Маю вже дві картини. Я надихаюся поїздками в різні країни, дуже люблю Азію і щороку мушу з'їздити в якусь азійську країну. Це дає мені додаткову енергію і допомагає балансувати.