«Грузинська мрія» тріумфує, партія Саакашвілі закликає до протестів: як пройшли парламентські вибори в Грузії

В останній день жовтня Грузія обирала парламент. Попередні результати свідчать про те, що опозиція, одним із лідерів якої є експрезидент Міхеіл Саакашвілі, більшість у парламенті не отримає. Перемагає провладна партія «Грузинська мрія — демократична Грузія» — і це вже третій її тріумф поспіль. Опозиція, втім, оголосила, що результатів не визнає, і закликає грузинів до протестів.

Вибори у Грузії вперше відбулися за новими правилами, які були затверджені в ухвалених влітку поправках до Конституції. Більшість місць у парламенті тепер заповниться за партійними списками, а поріг для проходження партій знизили до одного відсотка.

Результати та протести

«Подякуймо нашим виборцям, активістам «Грузинської мрії», нашим лідерам, молоді. Це ви принесли нам цю перемогу. Потрібно особливо підкреслити, що «Грузинська мрія» як партія перемагає уже втретє на принципових виборах. Це те, чого прагнула наша країна», — виголосив після оприлюднення екзит-полів лідер провладної партії та колишній прем’єр Грузії Бідзіна Іванішвілі.

Цікаво, що водночас десь записував переможне звернення до своїх виборців і третій президент країни Міхеіл Саакашвілі. На вибори 31 жовтня Саакашвілі «вів» партію «Єдиний національний рух», яка згодом інтегрувалася в опозиційний блок «Сила в єдності». Саакашвілі посилався на результати іншого екзит-полу — проведеного Ipsos на замовлення телекомпанією «Мтаварі». За його результатами, опозиційний блок нібито здобув 41% та випередив партію Іванішвілі.

Але довго святкувати не довелося: коли центральна виборча комісія почала оголошувати офіційні результати, розподіл сил дуже змінився. За підрахунками 80% голосів відомо, що «Грузинська мрія» вирвалася вперед із відривом. У неї 48,5% голосів супроти лише 26,15% опозиції. Попередньо до парламенту проходять дев’ять партій.

Схоже на те, що «Грузинська мрія» здобуває більшість у парламенті, а отже, матиме змогу сформувати уряд. Для цього, відповідно до червневих поправок до Конституції, партії треба набрати щонайменше 40% голосів. Це означатиме, зокрема, що чинний прем’єр Георгі Гахарія, який є першим номером у списку «Грузинської мрії», залишиться на посаді, а країною і далі правитиме олігарх Іванішвілі, якому часто закидають просування проросійських інтересів.

Опозиція дала зрозуміти, що результати (не на свою користь) нізащо не визнає. Коли ввечері 31 жовтня голова ЦВК Тамар Жванія оголошувала перші результати, її перебив член комісії від «Єдиного національного руху» Давид Кіртадзе: «Що ти оголошуєш, Тамар! Як тобі не соромно? Це фальшиві результати, [...] написані у штабі “Грузинської мрії”». Не вгамувало Кіртадзе й те, що глава ЦВК підкреслила, що це дані з малих дільниць, і вони можуть змінитися.

Напередодні виборів «Грузинська мрія» поширювала інформацію про те, що після виборів опозиція готує збройне повстання. Мовляв, уже навіть створила, крім основного, ще «революційний» штаб на чолі з експрем’єром Вано Мерабішвілі (який у лютому після семи років за ґратами вийшов на волю). Але поки опозиціонери оголосили війну провладній партії лише фігурально — назвали результати виборів сфальшованими та закликають до протестів.

«Це були не вибори, це була війна. І ми її не програвали», — виголосив кандидат-мажоритарник Нікі Мелія.

Опозиційні кандидати закликали грузинів зібратися на акцію протесту о 16:00 в неділю біля парламенту на проспекті Руставелі у Тбілісі. Втім сотні прибічників опозиції прийшли під парламент раніше — ще з вечора суботи. З грузинськими та українськими прапорами.

Цього разу претензій до прозорості виборів більше, ніж зазвичай, кажуть спостерігачі від Transparency International. У день виборів поліція затримала понад 15 людей через порушення у процесі голосування.

А ще до Грузії не пустили близько 30 народних депутатів української Верховної Ради — хоча попередньо Центральна виборча комісія схвалила їх як спостерігачів. За словами керівниці постійної делегації ВР у Парламентській асамблеї Ради Європи Єлизавети Ясько, їхати вони мали на запрошення «Єдиного національного руху».

Знайомі обличчя опозиції

Серед грузинської опозиції чимало облич, які нам відомі.

7 вересня грузинське опозиційне об'єднання «Сила в єдності» назвало колишнього президента країни, а нині чинного голову виконавчого комітету Національної ради реформ України Міхеіла Саакашвілі кандидатом у прем'єр-міністри. Тижнем раніше Саакашвілі у відеозверненні вибачався за допущені на президентській посаді помилки, дякував Україні, присягався, що грузинам жити стане краще, — і, власне, оголосив про повернення у грузинську політику.

Водночас Саакашвілі зазначав, що його не цікавлять посади, зокрема і прем’єрська. Але в разі перемоги збирався повернутися до Грузії. Політик залишив батьківщину у 2013-му — там проти нього відкрито одразу кілька кримінальних справ, і за деякими він засуджений до термінів за ґратами.

Ясна річ, за всю передвиборчу кампанію він до Грузії жодного разу не приїхав — на мітингах опозиції та телеефірах з’являвся лише по відеозв’язку. У Мін’юсті країни недвозначно заявили: «Ми, звісно, будемо раді, якщо Саакашвілі знайде у собі сили та приїде в Грузію. Його чекає затримання на кордоні й грузинська тюрма».

Номером один у списку «Єдиного національного руху» призначили 82-річного актора й співака Вахтанга Кікабідзе — «символ патріотизму й непідкупності». Для партії це своєрідне засвідчення відверто антиросійської позиції: після російсько-грузинської війни у 2008-му Кікабідзе відмовився від гастролей у Росії. Зате часто бував в Україні, засуджував анексію Криму та радів обранню президентом Володимира Зеленського. А у своїх інтерв’ю дуже хвалив Саакашвілі.

Ще одна соратниця Саакашвілі, яку ми добре знаємо, — колишня очільниця української Національної поліції Хатія Деканоїдзе. Вона чи не найактивніше вела передвиборчу кампанію «Єдиного національного руху»: з‘являлась у телешоу та радіопрограмах, розповідала про євроатлантичні прагнення Грузії та майбутні реформи. А ще — про економічний розвиток, який неодмінно розпочнеться в країні у разі перемоги опозиції.

Останнє питання справді найболючіше для грузинів. Опитування національно-демократичного інституту США за півтора місяця до виборів засвідчило: найбільше в Грузії людей турбує безробіття та бідність.

Хто ще потрапляє до парламенту

Напередодні виборів десять опозиційних партій оголосили, що не погодяться на коаліцію з керівною партією. З них третє місце на виборах посідає наразі «Європейська Грузія» (3,8%), друга за впливовістю опозиційна партія. Трохи гірший результат у партії «Нова Грузія — Стратегія Агмашенебелі» (3,15%). Її засновник Георгі Вашадзе два роки тому програв на президентських виборах підтримуваній «Грузинською мрією» Саломе Зурабішвілі.

А ось хто, вірогідно, формуватиме з «Грузинською мрією» коаліцію, так це «Альянс патріотів Грузії» Ірми Іванішвілі. За попередніми підрахунками, він набирає трохи більше за 3%. Це одна з найпопулярніших проросійських, антизахідних та антитурецьких партій у Грузії. Якщо вірити розслідуванню центра «Досьє» російського опозиціонера Михайла Ходорковського, фінансується «Альянс» Кремлем.

Ще до парламенту потрапляють «Лело для Грузії» — 3,28%, «Гірчі» — 3,07%, «Громадянський рух — Алеко Елісашвілі» — 1,41%, «Шалва Нателашвілі — Лейбористська партія» — 1,02%.

Кандидати від політичних партій займуть 120 місць грузинського парламенту. Ще 30 — це переможці в одномандатних мажоритарних округах. До того ж у 16 з них вже перемогли кандидати від «Грузинської мрії», в інших можливий другий тур.