Гарлемський цирульник: думки про Трампа в серці афроамериканського життя

У 2008—му, коли США обирали першого темношкірого президента,Денні влаштував тут агітаційний пункт і пункт реєстрації нових виборців. «Надія»була не просто передвиборчим гаслом, наклеєнимна вході. Надія навелику зміну витала в повітрі.

Це не просто найкраща цирульня в Гарлемі — районі Нью-Йорка, який досі асоціюють з серцем афроамериканського життя. У 2008-му, коли Сполучені Штати обирали свого першого темношкірого президента, власник «Denny Moe's Superstar Barbershop» Денні влаштував тут не просто агітаційний пункт на підтримку Барака Обами, а також пункт реєстрації нових виборців.

Перукар в Гарлемі — це ще й співрозмовник і порадник, особливо такий як Денні, котрому всі довіряють. «Надія» була не просто передвиборчим гаслом, наклеєним на вході. Надія на велику зміну витала в повітрі.

Тоді я вперше фільмувала Денні для українського телебачення цього кремезного усміхненого чоловіка.

«Приходь дивитися до нас дебати між Бараком і Міттом Ромні», – запросив Денні через 4 роки, коли навідалася до нього на наступних президентських виборах США  2012-го.

В медіа чимало нарікали, що афро американська громада не отримала тієї очікуваної підтримки і «покращення». Однак, не тут на гарлемському бульварі Дугласа, розсташованому неподалік Колумбійського університету, де свого часу вчився президент США, мешкаючи в багатоповерхівці неподалік. Денні за кілька хвилин згадав українського репортера і пообіцяв, що «Гарлем з Обамою».

«А де Денні?» – запитую цього разу. «Аж он сидить», — відказує дівчина на рецепції.

Денні помітно змарнів і схуд, сидить в кріслі, спостерігаючи за роботою десятка своїх підлеглих. Поза тим привітно посміхається і перепитує мене, як справи. Чимало медіа звертали увагу на те, що серед виборців новообраного президента Дональда Трампа є расисти, адже той усіляко грав на почуттях і винятковості білого населення, а також страхах, бо вони втрачають своє домінантне становище. «Ку-Клус-Клан» підтримав Трампа. Денні турбує інше:

«Я заціпенів. Шокований. Я дуже переймаюся, беручи на роботу перукаря. Ніколи б не наважився винайняти людину, яка не вміє стригти волосся. А тут маємо людину, яка не має досвіду державного діяча. Бентежить і те, що він нічого не тямить і нестриманий. Віддасть посаду якомусь генералу-яструбу. Тому закортить повоювати, він прийде до головнокомандувача, а той і скаже «давай, бомби»... Замість «давай подумаємо, зважимо все».

 Тут зрозуміло, на що натякає Денні. «No drama Obama» — «Ні драми, Обама» — таке призвісько отримав чинний президент за те, що обмірковує кожне рішення.

— Денні, а як же «надія» на Обаму? Вісім років минуло. Чи виконав він те, на що сподівалися?

— Він отримав у спадок вкрай «брудний дім», якщо розумієш, про що я. Йому довелося надто довго «чистити стайні.» І він впорався. 

— Ти була тут вісім років тому, — звертається до мене молодий перукар на ім'я Ерік Вайт.

— Чотири, — говорить Денні

— Чотири не пам'ятаю, а от вісім років тому давав інтерв'ю. Чи розчарований я Обамою? Ні. Є межа тому, що може зробити людина. Президента США називають «лідером вільного світу», але хіба один чоловік може керувати світом. Президент — насамперед управлінець. Барак і ладнав усі справи. Однак жоден президент не турбуватиметься про меншини. Ми самі маємо займатися собою. 

Америка зараз дуже розділена, боюся не того, що сталося, а що буде далі. Це великий удар, але в мене є сподівання, що може через цей страх люди прокинуться і будуть більш залучені до справ у власних громадах. Може це й накраще.

Що змушує мене не боятися? А я така людина. Весь час рухаюся вперед і раджу це робити. Кажу це чи то своїй сестрі, чи то клієнтам, поки роблю зачіску.


Записую імейл Денні, щоб, як і вісім років тому, надіслати йому відеоісторію. Він же знову дає мені візитівку з адресою. Здається, Денні почав трохи забувати.

Власник цирульні ж каже, що час потурбуватися про свої родини і розраховувати на себе.

Я ж прощаюся з усіма, отримуючи у відповідь десятки теплих посмішок від майстрів і майстринь цієї затишної цирульні,  і обіцяю повернутися через чотири роки — на наступні  вибори президента США, в ту мить сподіваючись на єдине — що у Денні  все буде гаразд і він буде повен сил, щоб привітати мене ще раз.