Громадянка Китаю Тао Хуей приїздила в Україну скуповувати нелегально видобутий бурштин. Понад рік тому вона зникла безвісти на Рівненщині

Нелегальний видобуток бурштину – сфера, де обертаються великі гроші. А там, де великі гроші, – один крок до криміналу. Команда програми «Слідство. Інфо» вже неодноразово розслідувала конфлікти навколо торгівлі сонячним каменем. Але останній випадок схожий на справжню детективну історію.

Йдеться про громадянку Китаю на ім’я Тао Хуей, яка приїхала в Україну із розрахунком заробляти на посередництві у торгівлі бурштином і зникла безвісти. Докладніше про те, що з нею могло статися, — в розслідуванні Дмитра Бондара.

Китаянка Тао Хуей приїздила в Україну з Москви, де вона працювала в російсько-китайському центрі співробітництва. За даними українських правоохоронців, вперше китаянка приїхала сюди у 2014-му.

Китаянка Тао Хуей кілограмами купувала нелегально видобутий бурштин. Фото стопкадр

Місцеві жителі розповідають, як колись на Поліссі бурштином розпалювали груби. Ситуація почала суттєво змінюватися, коли до копачів-нелегалів прийшли скупники. 

Правник Олександр Бражніков, який досліджує проблеми відповідальності, пов’язаної з обігом бурштину, вважає, що важливу роль для нелегального видобутку бурштину в Україні відіграв саме Китай, у культурній традиції якого це каміння особливо цінується.

За словами юриста, «вся біда нахлинула на нас з відкриттям можливості переправляти це каміння на Схід, де воно є одним із улюблених «подєлочних камнєй», як там кажуть…».

Обсяги нелегально видобутого бурштину в Україні сьогодні у десятки разів перевищують ті, що дістають з-під землі кілька підприємств, які мають на це законне право. А скупники є фактично співучасниками злочину. Заробляючи на купівлі та транспортуванні нелегально видобутого каміння, вони не платять податки, їхній товар не захищають українські закони. 

«Вона казала, що займається бурштином, приїздила спеціально, їздить у нас по тих місцях, де добувають бурштин, і скуповує його», – розповідає рівнянка Тетяна, в якої двічі перед своїм зникненням орендувала квартиру Тао Хуей. Загалом же китаянка приїздила в Україну десять разів, за даними правоохоронців.

З Москви в Україну Тао діставалась літаком, кілька разів перетинала кордон автомобілем. У Рівному її зустрічали партнери по бізнесу – допомагали знайти продавців товару та возили на зустрічі з ними. Переважно у північні райони області, де Тао кілограмами купувала нелегально видобуте каміння.

Її бізнес-партнерами були не лише українські копачі бурштину. Вона також купляла ювелірні вироби у московської фірми «Дом Янтаря» і переправляла їх у Китай.

«Мы украинским не занимаемся. Поэтому она у нас брала. То есть брала, потому что она, вроде бы как, сначала покупала, потом деньги завтра, потом – через неделю, потом – через месяц. Потом как-то получилось так, что вообще ничего не получилось. Она осталась должна достаточно круглую суму», – каже директор фірми «Дом Янтаря» Ян.

Московські бізнес-партнери знали, що Тао займається не лише їхньою ювеліркою, а й українським нелегальним бурштином.

«А вот как она его переправляла – несколько путей есть: через Белоруссию есть путь там, через Россию, да, но он сложный, есть путь через Гонконг. Есть путь напрямую в Китай. Вот четыре вида возможных. А, еще через Польшу. Но облегченный вариант – это перелет. В багаже у вас не сильно смотрят, насколько я знаю. В Гонконг или в Китай. Или в Европу», – каже директор «Дому янтаря».

Європейська бурштинова мекка – польське місто Гданськ. Там двічі на рік відбуваються всесвітні виставки виробів з бурштину, формуються ціни та тренди, розказав нам журналіст Дмитро Леонтіюк:

«Офіційно українського бурштину там немає взагалі. Неофіційно – його доля від 60 до 80 відсотків. Серед учасників виставки надзвичайно багато китайців. Якщо взяти валову масу, десь приблизно там 50-55 відсотків від всіх покупців – це китайці».

Саме китайські покупці пропонували найвищі ціни і брали український нелегальний бурштин великими обсягами прямо тут, на Поліссі. І Тао була не єдина, хто сюди приїздив.

«Людини 3 — 4 завжди приїздило на машині, вони стабільно знімали, майже все літо, ось так, з перервами тижні на два, протім знову приїздили, по тижню жили... Тепер уже не приїжджають, давно немає», – розповідає Тетяна.

Тао Хуей також більше не приїздить. 19 грудня 2015-го року китаянка зникла. Повідомлення про її зникнення в українську поліцію надійшло з посольства Китайської Народної Республіки. Її почали розшукувати друзі. 

«Основна версія – це умисне вбивство Тао Хуей з корисливих мотивів, оскільки вона займалася діяльністю, пов’язаною з купівлею-продажем бурштину», – каже керівник відділу злочинів проти особи Рівненського міського відділу Національної поліції Павло Пастушок.

Основна версія зникнення – це умисне вбивство Тао Хуей з корисливих мотивів.

Фото: стопкадр

Власниця квартири, де останні рази зупинялася гостя, розповідає, що коли Тао мала від’їжджати, за нею хтось заїхав. Китаянку забрав водій чорного позашляховика.

На виїзді з міста невідомий разом із Тао мали забрати цінну передачу – 10 тисяч доларів, які їй передали з Москви. Водій маршрутки, який щойно повернувся з відрядження, приніс пакунок в обумовлене місце. Автомобіль уже чекав. Тао з нього не виходила, гроші забирав водій позашляховика. 

Отже, за даними поліції, на момент свого зникнення Тао Хуей мала при собі сімнадцять кілограмів бурштину та щонайменше десять тисяч доларів. За основною версією слідчих, саме це і могло стати мотивом для вбивства китаянки. Пошуки, до яких залучили сто шістдесят осіб, ані її самої, ані її речей не виявили.

«Нами встановлено повністю рух пересування громадянки Китаю Тао Хуей в день її зникнення. Встановлено коло осіб, з якими вона спілкувалася постійно, є особи, які не безпідставно підозрюються нами у причетності до зникнення безвісти Тао Хуей. Свідчення деяких осіб не співпадають з фактичними даними кримінального провадження, зокрема їхнє місце знаходження, згідно даних із базових станцій операторів мобільних зв’язків. Однак даних доказів наразі ще не достатньо для оголошення підозри», – каже Павло Пастушок.

Юрист Олександр Бражніков переконаний, що злочини щодо скупників бурштину стаються значно частіше, ніж про це повідомляють. 

«Хто буде заявляти про те, що зник скупник? Ніхто, тому що нікого нема, хто міг би за нього слово сказати. Хто буде заявляти в органи про те, що якогось скупника обікрали? Він сам? Що йому допоможе у цьому орган? Тому високий рівень латентності робить цих людей жертвами»,– каже Олександр Бражніков.

Вбивство – основна, але не єдина версія, яку розглядає слідство. Позичивши чимало грошей та маючи борги (за інформацією свідків та поліцейських, Тао Хуей заборгувала різним людям 180 тисяч доларів), китаянка також мала мотиви для раптової втечі.  

Тим часом китайські медіа про український бурштиновий трафік і його жертв пишуть ось так:

«Декілька днів тому стало відомо про зникнення китайської студентки, яка навчалась у докторантурі»...

«В Україні вже давно намагалися ухвалити закон для здійснення контролю над видобутком та продажем необробленого бурштину, однак через воєнні дії та політичну нестабільність на українському ринку бурштину панує безлад, існує багато приватних родовищ бурштину, які контролюються місцевими владними структурами»...

«Їхати на українські родовища за бурштином дуже небезпечно. Місцеві бандити, нелегальні копачі, корумпована поліція, густий ліс, рясні ями – все це викликає страх»...

«Раніше більша частина нашого бурштину завозилася із нелегальних українських копалень»...

Перестрілки, грабежі, вбивства – давні і вже невід’ємні атрибути середовища нелегального видобутку та збуту українського бурштину. Кримінального середовища, перед яким поки що безсилі як правоохоронці, так і Верховна Рада. І про яке тепер відомо далеко за межами України.

Дмитро Бондар, Рівненський Центр журналістських розслідувань для «Слідства.Інфо»

Поділитись: