У музиці дуету Grisly Faye зустрічаються електроніка і природа, а в маршруті виступів — чеські бункери та карпатські полонини. Про це учасники гурту Маргарита і Джек розповіли в інтерв’ю. А ще виконали два треки в проекті Stage 13.

Як би ви описали свою естетику?

Джек: Я б сказав, що це відсутність категоричних визначень. Бо музика припускає все, що їй заманеться, а ми цій музиці відповідаємо. То як ми можемо визначити собі рамки? Наші рамки — це музика. При тому окрім музики, ми ще докладаємо туди візуальних образів, докладаємо ідейних образів, музика просто перш за все. Але казати про визначення й обмеження — це зайве.

Маргарита: Головне розслабитися. Хоча це не зовсім те слово. Потрібен такий спокійний стан, щоб нічого не заважало звукам відбитися від кісток.

З приводу «щоб нічого не заважало». Я пригадую у вас якось був концерт на полонині. Можете трохи про нього розповісти? Чия це була ідея? Де брали енергію?

Маргарита: Енергію брали в себе і в друзів. Одною з головних звукотворчих складових Grisly Faye був field recording (запис за межами студії звукозапису — ред.). І тоді, коли нам потрібно було визначити себе якось жанрово, ми визначили це як outdoor electronics. Тому ми завжди казали, що приносимо outdoor (те, що надворі — ред.) в приміщення. А нам хотілося принести ще й outdoor outdoor.

Власне, концерт відбувався на тому місці, де ми записували дуже багато матеріалу для нашого найпершого синглу. Ми домовилися з друзями, які великою компанією їхали подорожувати в Карпати, що ми також приїдемо і зробимо для них концерт. Тож ми приїхали і зробили. Концерт мав бути десь вдень чи під вечір, але відбувся вночі під світлом місяця. Друзі просто дуже довго йшли, бо в них вийшла довга велосипедна мандрівка. Це було чудове завершення дня і насправді цей концерт завершив певний етап, пов’язаний з тою місцевістю, тим синглом і певним звучанням.

Дует Grisly Faye на Stage 13. hromadske.ua

А в яких ще незвичних місцях ви грали?

Маргарита: В останньому європейському турі ми грали в старому бункері. Це було в Чехії в горах. Грали також у студентській кімнаті в рамках фестивалю Stukafest.

Джек: Але найбільш незвичним для нас місцем був будинок культури під назвою «СВ» у Хмельницькому. Це було найбільш непритаманне для нас місце. Воно справді дивувало. Всі інші наші виступи набагато більш схожі між собою, а цей якраз вибивався з ряду.

Вокалістка Grisly Faye Маргарита Кулічова. hromadske.ua 

Я хотіла також розпитати про візуальні роботи, зокрема про кліп «Carla». Як знімали, чому обрали саме цю пісню?

Маргарита: Для відео була обрана ця пісня, бо ми тоді готували її для релізу. Моя ідея була в тому, щоб відмовитися від образів, від того, як нас звикли бачити на сцені з макіяжем, зачісками, обладнанням. На мені була перша концертна сукня Grisly Faye. Я не знаю, як описати більш глобально цю історію. Щоб створити цей кліп було прописано цілу купу сторінок і проговорено дуже багато речей. Але я зібрала людей, які цим в принципі ніколи не займались. Я ніколи не знімалася в кліпі. Оксана Чемерис, що допомагала мені з пластикою, теж ніколи не робила цього для відео. Тобто її завданням було дивитися на мене і казати: «Зараз краще потягни пальці. Подивись туди». Оператор у нас був документаліст. Тобто він звик знімати так, як воно є. Для мене завданням було прописати йому траєкторію і показати, як я хочу, щоб усе це виглядало. Освітлювач був театральний і взагалі це відбувалося в театрі, в якому я також працювала як освітлювач і добре знала цю залу.

«Carla» сама по собі дуже тілесна, дуже фізична пісня. Якщо її послухати, це все відчується й почується. Тому там просто тіло, просто світло і мінімальна кількість факторів, що могли б відволікати. Натомість треба було дозволити тілу порухатись так, як його направляє музика. Звичайно, воно вийшло не зовсім так. Я, наприклад, цей кліп не переглядаю. Але для мене сама робота була дуже вартісною. Це наступний етап, те, чому ще можна повчитись.

Наступна річ, яка мене цікавила і теж є досить візуальною, це трейлер фестивалю 86, що проходив у травні 2016-го. Як ви почали працювати з цим фестивалем і чи впливали якось на відеоряд?

Маргарита: Зовсім не впливали. Надю Парфан я знаю дуже давно. Вона мені просто написала: «Ми плануємо робити трейлер і в нас немає музики. Думаємо про твою пісню «Tree». Чи можна її використати?». І ми погодились на це. А далі була тиша. І тут в один момент я побачила трейлер, в якому все відбулося. Оскільки я довіряю їм як творчим особистостям і як людям, то була насправді дуже задоволена. І мені було приємно, що наша співпраця відбулася саме так. Вони взяли наш матеріал, переосмислили його і ми якимось чином долучилися до тої чудової справи, яку вони роблять.

А як ви самі відстежуєте зміни між тим матеріалом, який був раніше, і тим, що з’являється зараз? Що тепер звучить по-іншому?

Маргарита: Ми ці зміни впроваджуємо. Ми над ними багато дискутуємо. Багато слухаємо, багато експериментуємо зі звучанням.

Джек: Попередній матеріал я сприймав як даність, а до цього я маю стосунок як творча особистість. Це моє, а попереднє — те, з чим я погоджуюсь.

Grisly Faye на Stage 13. hromadske.ua

Більше музики та інформація про виступи — на сайті гурту Grisly Faye


 

Поділитись: