Світ

«У нас це «договорняки», вони це називають «домовленість»: чи можливе повернення Росії в ПАРЄ

1 жовтня, 2018 12:07
Світ/«У нас це «договорняки», вони це називають «домовленість»: чи можливе повернення Росії в ПАРЄ
Зберегти
Вигляд
Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) — це ключовий орган Ради Європи, головної інституції на європейському континенті у сфері захисту прав людини, демократії та верховенства права. Учасницями Ради Європи є 47 країн, зокрема Україна та Росія.

У 2014 році, у відповідь на анексію Криму та війну на Донбасі, ПАРЄ наклала на Росію санкції. Москву позбавили права голосу та прав представництва в місіях організації.

Росія на знак протесту перестала відвідувати засідання асамблеї. А відтак узагалі припинила сплачувати фінансові внески в бюджет Ради Європи.

Водночас Російська Федерація продовжує бути членом Ради Європи — її ніхто не виключав. Росію тільки позбавили деяких прав у Парламентській асамблеї.

Кілька років поспіль Москва намагалася повернутися до ПАРЄ та відновити права своєї делегації. Але водночас не виконувала умов резолюцій ПАРЄ. Серед яких — припинення війни на Донбасі та повернення Криму Україні.

Цього року бачимо ще одну спробу Росії повернутися до ПАРЄ, не роблячи жодних кроків для виконання умов. Цього разу Росія прагне замаскувати своє повернення під зміну правил самої ПАРЄ. Іншими словами, не демократична інституція змінює авторитарну країну, а авторитарна країна прагне змінити демократичну інституцію під себе.

Про те, що відбувається, і як Україна цьому протистоїть, Громадському розповів Володимир Ар'єв, народний депутат України, голова української делегації в ПАРЄ.

Голова української делегації в ПАРЄ, народний депутат Володимир Ар'єв у студії Громадського, Київ, 18 вересня 2018 року Фото: Ілля Антонець/Громадське

Як би ви описали ситуацію? Що відбувається?

Якщо двома словами — це спроба вирішити політичний конфлікт технічними засобами. Росія розуміє: якщо вони подають свою делегацію (для участі в Парламентській Асамблеї Ради Європи — ред.), її повноваження будуть заперечені через грубе порушення принципів Ради Європи. Тому, починаючи від 2016 року, Росія не подає свою делегацію.

У 2015-му вона спробувала повернутися й отримала відмову. І пішла, як і у 2014-му, з подовженими санкціями.

У 2016-му, 2017-му і 2018 роках росіяни не подавали (свою делегацію). Натомість вирішили припинити сплату внесків у фінансування Ради Європи. А це ж не тільки Парламентська асамблея Ради Європи, це і Комітет Міністрів, і Європейський суд з прав людини, це і конгрес місцевих органів влади. Загалом Росія дає 7% від загального бюджету організації. І умовою відновлення свого фінансування вона назвала повне відновлення її делегації в правах.

А як вона хоче повернутися в ПАРЄ?

І от тут ми дійшли до того моменту, який став причиною скандалу в Раді Європи. Росія заявила, що повноваження жодної делегації не можуть бути оскаржені.

Тобто її меседж такий: заберіть усі можливості впровадження санкцій із регламенту Парламентської асамблеї.

І тепер керівництво Ради Європи і Парламентської асамблеї — замість того, щоб вимагати від Росії виконати вимоги ПАРЄ, які Росія порушила, — думає, як відновити фінансування.

...фінансування проти принципів, юстиція проти грошей — це одвічний конфлікт, який завжди існував у людства. Але тепер він проявляється в такій важливій європейській інституції. Саме тепер назріває мить, коли теоретично можуть змінити регламент так, як вимагає Росія 

І тут дилема: фінансування проти принципів, юстиція проти грошей — це одвічний конфлікт, який завжди існував у людства. Але тепер він проявляється в такій важливій європейській інституції. Саме тепер назріває мить, коли теоретично можуть змінити регламент так, як вимагає Росія. А ми цьому протистоїмо.

Чи правильно я розумію: замість того, щоб виконувати правила Ради Європи, Росія намагається змінити їх?

Так. Це можна порівняти з ситуацією, коли підсудний, щоб перестати бути злочинцем, вимагає виключити якусь статтю з Кримінального кодексу, а не захищати себе в суді.

Але ми знаємо, що ПАРЄ ухвалювало чимало резолюцій, де засуджували дії Росії. Найжорсткіша, здається, була у 2016-му році — від Росії вимагали анулювання анексії Криму, припинення війни на Донбасі.

Усі ці вимоги є. Мало того, у 2016 році Асамблея чітко сказала, що лише серйозні кроки з боку РФ можуть стати підставою для відновлення повноцінної співпраці між ПАРЄ і Росією.

Натомість, якщо цю політичну проблему спробують вирішити технічним способом, вийде, що Рада Європи піде проти власних принципів, проти власної резолюції. Цим вона, по-перше, послаблює себе, і всі подальші резолюції фактично будуть розглядатися через призму цього внутрішнього конфлікту. Далі виходить, що моніторингова процедура (як країни дотримуються принципів і зобов'язань, які вони взяли при вступі до Ради Європи), просто зводиться нанівець. І тоді не може буде жодних санкцій (проти держав, які порушують норми і цінності Ради Європи — ред.).

От, наприклад, Угорщина. Сьогодні угорська влада робить що завгодно: порушує права людини, підпорядковує собі суди, йде всупереч всім європейським нормам демократії, прав людини і верховенства права. Це саме ті три стовпи, на яких заснована Рада Європи. Але якщо Рада Європи ухвалить це рішення (про неможливість накладення санкцій проти держав-порушниць — ред.), вона не може нічого зробити проти Угорщини, проти будь-якої країни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Угорщина зупиняє нелегальну міграцію і блокує діяльність Джорджа Сороса

Голова української делегації в ПАРЄ, народний депутат Володимир Ар'єв (ліворуч) доповідає на Комітеті ПАРЄ з питань культури, науки, освіти та ЗМІ, Страсбург, Франція, 24 червня 2015 року Фото: Genevieve Engel/Council of Europe

Бачимо, що повернення Росії буде суперечити самим резолюціям Парламентської асамблеї. Хіба їх не чують європейці?

Я відчув, що від цих аргументів часто немов закриваються стіною. В Європі часто так буває. От просто не приймає співрозмовник аргументів і все. Ти висуваєш якусь аргументацію, а тобі кажуть: ні, це не так. І ось це часто відбувається, коли є певні політичні домовленості.

Якщо ви чуєте необґрунтоване відкидання вашого аргументу, значить десь є політична складова, політична домовленість. У нас це називають «договорняки», вони це називають красивим словом «домовленість».

Але я підозрюю, що вони не кажуть: ми хочемо Росію повернути, бо нам потрібні гроші. Звучать же якісь інші аргументи?

Вони кажуть — потрібно щось вирішувати. Зокрема, Турбйорн Ягланд (Генеральний секретар Ради Європи — Громадське) каже, що інакше нам доведеться Росію виключати з Ради Європи. А це багатьох, до речі, лякає. Багато хто вважає, що тоді 140 мільйонів росіян залишаться без доступу до Європейського суду з прав людини. Це маніпуляція, адже для виключення Росії з Ради Європи потрібен консенсус. А я не думаю, що, наприклад, Вірменія чи Сербія будуть голосувати за таке виключення.

Тобто тут є важливий нюанс: навіть якщо Росію не повертають у ПАРЄ, це не означає, що її виключають із самої Ради Європи. Росія в будь-якому разі в Раді Європи залишається, так?

Автоматичного виключення (з Ради Європи) немає. Залишається патова ситуація, коли Росія і не платить у бюджет Ради Європи, і залишається в ній.

Росія хоче зробити в Раді Європи тестовий майданчик, щоб випробувати технологію розбиття європейської єдності й міцності європейських принципів 

Але Росія хоче зробити в Раді Європи тестовий майданчик, щоб випробувати технологію розбиття європейської єдності й міцності європейських принципів. Якщо це вийде в Раді Європи, це використовуватимуть надалі вже на рівні Європейського Союзу, і далі. Особливо з огляду на зростання впливу популістів в Європі. Тож якщо механізм відпрацюють, він буде дуже згубним для всієї європейської спільноти.

Проти яких аргументів ще Україні доводиться боротися? Наприклад, в Європі часто чуємо аргумент, що з Росією треба навпаки вести діалог...

Це один із головних аргументів. Я наводжу контраргумент: Росія сама себе позбавила діалогу. Адже вона сама пішла з ПАРЄ і не захотіла працювати з накладеними на неї обмеженнями.

З другого боку, такий діалог існує між парламентськими делегаціями і в Парламентській асамблеї ОБСЄ. І до чого це призвело? Є якісь зрушення? Немає ніяких зрушень. Тому ми бачимо «ефективність» цього діалогу.

Якщо Росія працює в режимі папуги, це їхнє право, але ми не повинні заради цього уявного діалогу, квазі-діалогу, псувати репутацію Ради Європи.

Якби Росія хотіла розмовляти, вона не висувала б таких ультиматумів, що дуже багатьом не подобаються.

Але все покажуть наступні декілька тижнів. Я мушу сказати, що я особливо вдячний громадському суспільству, яке активно включилося, щоб врятувати Раду Європи від її ж керівництва, яке, до речі, закінчує свої повноваження. Зокрема, я кажу про Ягланда.

Cесія ПАРЄ, Страсбург, Франція, 22 січня 2018 Фото: Genevieve Engel/Council of Europe

Давайте поговоримо про календар. Які ключові дати? Коли все буде вирішуватися?

Перша ключова дата — це 20 вересня — засідання регламентного комітету. Я на нього їду. Мої колеги Влад Голуб і Сергій Кіраль, а також Юлія Льовочкіна також будуть там як члени регламентного комітету від своїх політичних груп.

Саме там голосуватимуть за оці пропозиції?

Там голосуватимуть за проект резолюції з цими пропозиціями. Я вже бачив перший проект, він суворо конфіденційний. Я не можу розголошувати дані. Ми поборемося за те, щоб йому надали людських форм. Але найголовніша боротьба — це друга дата, 9 жовтня, голосування і дебати під час жовтневої сесії ПАРЄ. Слідкуйте за ними, і побачимо, яким чином будуть розвиватися події. Я спрогнозував би можливий результат як «50 на 50».

Росія намагається всю цю реформу замаскувати. Тобто не казати: ми хочемо повернутися, а замаскувати це під зміну регламенту. Наскільки це ускладнює Україні процес аргументації?

Цинізм полягав у самій назві доповіді. У ній йшлося про покращення проходження й  ухвалення рішень в Раді Європи. А до цього півроку був комітет, де на сотні сторінок висловили пропозиції різних політичних груп, різних делегацій, навіть окремих делегацій в ПАРЄ. Там дуже багато про те, як змінити й покращити функціонування Парламентської Асамблеї.

Але влітку Бюро ПАРЄ раптово, буквально без підготовки, як Пилип з конопель, подає пропозицію: а давайте ми з усього цього масиву вичленимо тільки три пропозиції. І — о диво! — вони збіглися на сто відсотків з шантажистськими вимогами РФ 

Але влітку Бюро ПАРЄ раптово, буквально без підготовки, як Пилип з конопель, подає пропозицію в п'ятницю, в останній день роботи літньої сесії: а давайте ми з усього цього масиву вичленимо тільки три пропозиції. І — о диво! — вони збіглися на сто відсотків з шантажистськими вимогами РФ.

Це питання про представництво делегації країн у ПАРЄ, про право голосу?

Так. У ПАРЄ такого не буває і не бувало раніше. Не було такого, щоб, скорочуючи всі терміни, робили на осінь доповідь саме з цього питання, а решта відкладалося на роки в довгі шухляди. Це явне лицемірство.

Ми казали про це одразу. Ми попереджали про це з першого засідання, зокрема я казав: це все зводиться до одного. Європейці завжди користуються принципом: краще все обговорити, а відтак уже вирішувати. На такі попередження вони дивляться з обережністю. А потім вони все самі побачили. Тепер на осінній сесії будемо зустрічатися з більшістю колег, багато хто побачив це вже наочно, і вони незадоволені цієї ситуацією, коли все звелося до виконання шантажу з боку РФ.

Я ще бачив інформацію, що Росія не так хоче повністю унеможливлення санкцій, як підвищення порогу, що має голосувати не більшість, а дві третини. Наскільки це відповідає дійсності, наскільки це небезпечно?

Ми не знаємо досі намірів Росії. Але я, наприклад, бачив останній виступ Лаврова в Берліні, де він відповідав на питання голови німецької делегації.

І коли Лаврова спитали, на що готова піти Росія, щоб повернутися до ПАРЄ, Лавров відповів досить грубо, я б сказав навіть хамовито: мовляв, ви серйозно? 

І коли Лаврова спитали, на що готова піти Росія, щоб повернутися до ПАРЄ, Лавров відповів досить грубо, я б сказав навіть хамовито: мовляв, ви серйозно?

Для них найболючіше — це право голосу. Але вони кілька разів артикулювали одну вимогу. І наразі я не бачив іншої артикуляції. Хоча ми знаємо, що Росія може змінити вимоги будь-якої миті. Вони вимагають забрати абсолютно всі можливості застосування санкцій. З нашого боку ми можемо піти на маленькі поступки, на компроміс, щоб процес змінити. Це буде мінус, але європейці завжди вимагають компромісів. Та в принциповому моменті ми на поступки не підемо. Саме сьогодні комітет Верховної Ради із закордонних справ уже схвалив проект заяви, який будуть голосувати 2 жовтня, щодо ситуації в Раді Європи, в ПАРЄ. І це буде звернення до інших країн-членів Ради Європи для того, щоб не допустити цього ганебного сценарію.

Голова української делегації в ПАРЄ, народний депутат Володимир Ар'єв у студії Громадського, Київ, 18 вересня 2018 року Фото: Ілля Антонець/Громадське

Це важливе питання. Як планує діяти Україна? Окрім парламенту, як будуть діяти президент, МЗС?

У заяві, яку підписали представники п'ятьох фракцій і позафракційні, ми чітко сказали, що в разі найгіршого варіанту будемо готові до повного перегляду співпраці з Парламентською Асамблеєю Ради Європи. Я вважаю, що треба буде аналізувати фінальний документ, який ухвалять, і реакцію РФ на це. А потім уже вирішувати. Разом з МЗС будемо вирішувати, як їм чи нам діяти.

Тобто якщо Росія повертається в ПАРЄ, Україна може залишити Асамблею?

Я не знаю, як делегація ухвалить рішення. Але я особисто піду.

Пов`язані новини