Макрон перетворюється на «хлопчика для биття» — інтерв'ю з французькою журналісткою Галею Аккерман

Про це Громадське поговорило з Галею Аккерман — французькою письменницею та журналісткою, головою Європейського Форуму для України. Нижче — основні тези розмови.

Чому Франція протестує

В екологічних ініціативах французького уряду немає турботи про споживача. Є багато людей, які живуть у передмістях і їздять машиною на роботу. Окрім того, за межами Парижа та будь-якого іншого великого міста без машини доволі важко, адже різні служби й сервіси розташовані на великій відстані. Багато людей використовують авто для роботи.

Отож рішення підняти ціну на пальне є болісним ударом по кишені величезної кількості людей. Франція хоч і вважається країною заможною, але тут є декілька мільйонів бідних, а також тих, хто ледве зводить кінці з кінцями. Для цих людей підвищення цін — серйозний удар по рівню життя.

З другого боку, уряду потрібні кошти. До речі, вже існують попередні розрахунки, згідно з якими надходження, пов’язані із підвищенням податків, підуть навіть не на нові екологічні ініціативи, а на покриття бюджету — з тим, щоб дефіцит бюджету не перевищував європейський стандарт у 3%.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Здорожчання палива у Франції вивело на вулиці сотні тисяч автовласників: під ударом — Макрон

Чому Макрон іде на поступки щодо Росії

Коли Макрона щойно обрали президентом, він прийняв Путіна з королівським шиком у Версалі. Водночас, надавав йому символічних «стусанів», зокрема, щодо його кишенькових ЗМІ Russia Today і Sputnik. Він сказав, що ці медіа взагалі не ЗМІ, а є органами пропаганди. Вони справді огидно поводилися під час його передвиборчої кампанії, писали про нього якусь брехню та дійсно огидні речі. Тому я думаю, що в Макрона був особистий зуб на них.

Але тепер Макрон, обраний на хвилі народного піднесення, зазнає чималого тиску всередині Франції. Його популярність постійно падає, а всі старі політичні сили, які перебувають у жалюгідному стані, не можуть йому пробачити того, що втратили свої позиції. Усередині багатьох партій відбулися розколи, а деякі, як-от соціалісти, взагалі майже припинили своє існування.

Тому сьогодні Макрона атакують зусібіч: з правого і з лівого флангу, з ультраправого й з ультралівого, з боку профспілок тощо. Макрон сьогодні фактично перетворився на «хлопчика для биття». Для того, щоб підняти свою популярність, йому потрібні результати, а обіцяних результатів наразі немає: економічна кон’юнктура слабка, перемогти безробіття надзвичайно важко.

Окрім того, Макрон прагне, щоб дефіцит бюджету на перевищував 3% згідно з європейськими нормами, й для цього доводиться скорочувати деякі міністерства. Усі реформи, впроваджені Макроном, не дають миттєвого ефекту — я думаю, українцям ця ситуація є знайомою.

Тому Макрону доводиться брати на себе роль, яку нерідко виконують президенти сьогодні, а саме, роль комівояжера. Він їздить до різних країн і продає французькі ноу-хау та французькі товари, підписує контракти тощо. Іншими словами, шукає вигоди для власної країни. І схоже, що російські «сирени» запропонували йому немало вигідних контрактів. Саме тому він почав казати, що Росію варто ввести в «цивілізоване поле», що Росія є важливим фактором регіональної безпеки тощо.

Одна з останніх новин, яка мене особливо засмутила, це те, що Russia Today та Sputnik отримали акредитацію в Єлисейський палац. Тобто, відбувся якийсь зсув, відкочення в порівнянні з рішучістю Макрона тих часів, коли Росія не відігравала такої великої ролі в його економічних планах.

Як у Франції підтримують Сенцова

Французи — народ доволі чуйний, але у світі відбувається стільки зла, що багатьох людей потрібно захищати. Тому привернути увагу до якоїсь однієї персоналії завжди непросто. Я думаю, що Олег Сенцов зробив дуже важливу річ, хоча й ціною небезпеки для власного життя. Він оголосив голодування — і не лише його оголосив, а й тримав упродовж 145 днів — це, напевно, один зі світових рекордів.

Друга річ, яку він зробив дуже добре — це те, що він вимагав не свого звільнення, а звільнення всіх політичних в’язнів Кремля — всіх українців, які опинилися за ґратами за протестні акції.

Що довше він голодував, то частішими ставали акції підтримки. Аж поки один з активістів громадського суспільства у Франції, філософ Мішель Єльчанінов, не запропонував ідею підтримати голодування Сенцова голодуванням інших людей. Тоді перед посольством Російської Федерації в Парижі встановили намет, й одна людина щодня абсолютно чесно голодувала в цьому наметі. Це відбувалося на очах у всіх — у відвідувачів посольства, в представників Amnesty International. Це переважно були люди, пов’язані з кіно, але були й філософи, й історики, інші гуманітарії. Зазвичай, відомі люди.

Коли під загрозою примусового годування Сенцов припинив голодування, то ці пікети продовжувалися, хоча люди більше не голодували. Ця акція триває дотепер.

Як Сенцов став почесним громадянином міста Париж

Коли Сенцов голодував уже декілька місяців, мені спала на думку ідея, що варто спробувати подати прохання, щоб йому дали звання «почесного громадянина міста Париж». Це звання, яке отримує всього одна людина на рік. Звання від міста Париж, яке є одним з осередків свободи, дає своє почесне громадянство людині, яка відзначилася в галузі правозахисної діяльності, визначною мужністю тощо.

Проблема полягала в тому, що в травні 2018 року це звання вже присудили іншій людині. Я написала дуже довгого листа, з поясненнями та обґрунтуванням потреби надати почесне громадянство Сенцову, а також попросила Мішеля Єльчанінова підписати його. Ми відправили лист — і в дивний спосіб, це спрацювало.

Депутати не могли самі ухвалити таке рішення, адже один кандидат уже отримав громадянство цього року, але зібрали спеціальну муніципальну раду, яка винесли це на голосування. Голосування було одностайним. Від миті відправлення нашого листа пройшло два чи три тижні.

Це означає, що Сенцов відтепер належить до сфери інтересів Франції та перебуває під її захистом. Адже непросто офіційно захищати людину, яка не перебуває на території країни, яке не є французьким громадянином. Тобто нам удалося надати Сенцову якогось особливо рангу. Якщо він уже є почесним громадянином міста Париж, то у французької влади з’являються додаткові механізми для його захисту.

«Список Сенцова»

Нова ініціатива, яку ми намагаємося втілити в життя, полягає в тому, щоб над усіма політичними в'язнями взяли шефство політики, депутати, сенатори, та щоб кожен із них намагався боротися за свого підопічного. Можна писати листи Путіну, чи в МЗС, в Міністерство юстиції чи в пенітенціарну адміністрацію, давати інтерв’ю, писати тощо.

Ми сподіваємося, якщо в нас усе вийде, інші країни також можуть зорганізувати щось подібне в себе. Там близько 70 людей, за яких варто боротися. Я думаю, що найкращим подарунком Олегу Сенцову було б те, що ми перейняли від нього цю естафету й почали боротися за цих людей.