Здорожчання палива у Франції вивело на вулиці сотні тисяч автовласників: під ударом — Макрон

ЖЖ протестують, передусім, проти підвищення цін на паливо, а також проти загального падіння рівня життя. Це черговий протест забутої владою провінційної Франції. Застаріле невдоволення людей, що живуть незаможньо, підігріте зростанням цін на дизель і газ, зростає на тлі слів і дій Еммануеля Макрона, який ніяк не може позбутися тавра «президента багатих».

Перші дні протестів

У неділю протестуючих було близько 40 тисяч — набагато менше, ніж напередодні. У суботу МВС нарахувало 2039 акцій протесту, в неділю — близько 150, і найвизначнішою стала акція в розташованому під Парижем «Діснейленді».

Президент та уряд, вочевидь, розуміють, що атракціон із ЖЖ може бути небезпечним. У неділю ввечері прем'єр-міністр вийшов у прямий ефір телеканалу France 2, щоб порозумітися з народом.

Напередодні, за повідомленням МВС, в акціях по всій країні взяли участь («на піку відвідуваності») 287 тисяч людей. Це не так багато, як очікували організатори (припускали, що вийде мільйон), але поранених уже більш ніж достатньо: до того ж, 14 з 409 отримали «важкі поранення». На деяких акціях поліцейських і жандармів закидали «коктейлями Молотова» й камінням, у Труа розбили скло в префектурі поліції.

Багато поранень і травм спричинені тим, що автомобілісти, які не беруть участі в протестах, намагалися прорвати оточення «жовтих жилетів». Роздратування — і влади, і «політично пасивних» громадян — викликає й той факт, що про більшість акцій організатори не попередили. Хоча глава МВС Крістоф Кастанер і погрожував заздалегідь, що на організаторів ляже «вся тяжкість відповідальності» в разі інцидентів під час акцій, про які владу не попередили в законний термін (тобто мінімум за 72 години).

У четвер місцеві префектури нагадали, що в разі порушення цього правила організаторам може загрожувати до 6 місяців в'язниці та до 7500 євро штрафу. Крім того, до 4500 євро штрафу й до двох років в'язниці передбачається за «перешкоджання руху».

Та загрози не надто подіяли. Суботнього ранку це призвело до першої трагедії: в містечку Ле-Пон-де-Бовуазі (Савоя) загинула 63-річна Шанталь М.

Її випадково збила 43-річна жінка, яка «в паніці» («жовті жилети» не давали їй проїхати й стукали по машині) переплутала педалі гальма та газу. Шанталь М., яка ніколи раніше не брала участі в акціях протесту, померла невдовзі після приїзду швидкої. 43-річну жінку, яка цього ранку везла доньку до лікарні, відправили в кризовий центр «у стані шоку». Наступного дня вона отримала звинувачення за статтею «вбивство за необережністю».

Про акцію протесту в Ле-Пон-де-Бовуазі повідомлення не надійшло, а тому на місці не було жодного поліцейського або жандарма, які могли б гарантувати безпеку. Принаймні, це версія місцевого префекта.

Проте донька загиблої вже заявила, що має намір «подати в суд на уряд», адже «саме він винен» у тому, що люди вийшли на вулиці.

«Юпітере Макрон, зійди з небес»

Головним об'єктом «народного гніву» цими днями став особисто президент Франції.

Насамперед, тому що в одноосібній системі управління, яку він вибудовував (за що й отримав прізвисько Юпітера), немає інших громовідводів.

По-друге, президент уже неодноразово вдавався до зарозумілих висловлювань на адресу «невдах», які не можуть нормально заробляти.

І хоча останніми місяцями Макрон змінив тон (порівняйте фразу «Мої думки занадто глибокі для запитань журналістів» (липень 2017-го) й фразу «Допоможіть мені... Я потребую вас: журналісти, громадяни, народні обранці» (жовтень 2018-го), але все даремно. Не допоміг й анонс, зроблений днів за десять до протестів, про те, що малозабезпечені отримають фінансову допомогу для часткової компенсації зростання цін на паливо.

У суботу та неділю над натовпами людей у жовтих флуоресцентних жилетах найчастіше піднімався римований крик Macron démission! («Макроне, у відставку!»).

Біля Єлисейського палацу, до якого в суботу вдень натовп підійшов на відстань ста метрів, звучала ще й рима «Jupiter, redescends surterre, c'est la misère» («Юпітере, зійди на землю, тут злидні»).

Юпітер наразі відправив до народу прем'єр-міністра з телепосланням.

Сам Макрон щойно провів виснажливий тижневий тур покинутими комунами півночі й північного сходу, поєднавши «меморіальні заходи» до 100-річчя Першої світової з піар-акцією — доносив президентські слова до найглухіших куточків країни. Але акція, судячи з усього, не скрасила імідж «президента багатих»: у неділю опублікували чергове соцопитування, яке засвідчило, що рейтинг Макрона, який постійно падає з часу «справи Беналла» (президентського охоронця), впав ще на 4 пункти, до 25%.

І хоча поки у влади немає видимих підстав, щоб перебільшувати серйозність загрози, яка походить від «жовтих жилетів» (287 тисяч — це не так багато в масштабах 67-мільйонної країни, де мітинг і страйк — національний спорт), але минулого тижня Макрон зізнався, що «остерігається рухів, в яких усе так перемішано».

Хто в «жовтих жилетах» і що їм потрібно

Активісти руху поки підкреслюють, що серед них немає лідерів. Та все-таки вважається, що каталізатором протесту стала адресована (ще влітку) міністерству екології петиція за «зниження цін на бензин і дизель». Її склала 32-річна мешканка паризького передмістя, «мала підприємниця» Прісцилія Людоскі.

Чому так ростуть ціни на паливо

Підвищення цін на бензин й особливо на дизель (на 24% від початку року) пов'язано не лише з ростом ціни нафти, але й з постійним збільшенням податків і зборів, які нині становлять приблизно 60% від вартості літра палива. Мета — зниження викидів в атмосферу та «стимулювання громадян» «пересідати» на гібридні авто й електромобілі. Цих заходів вживають у Франції від 2015 року, коли підписали славнозвісну «Паризьку хартію по клімату», але стали особливо відчутно бити по кишенях багатьох автомобілістів уже за президентства Макрона. Дизель нині коштує близько 1,5 єврота на багатьох АЗС уже зрівнявся за ціною з бензином. А більшість французів, особливо в провінції, досі їздять на авто з дизельними двигунами.

Макрон мимоволі взяв на себе більшу частину піар-відповідальності за те, що відбувається, коли став найбільш високопоставленим пропагандистом «зеленого майбутнього» Землі й придумав у відповідь на вихід Трампа з Паризької угоди гасло «Make our planet great again!». Ставлення «звичайних роботяг» до «зелених ініціатив» найкраще характеризує розповсюджений у французьких ЗМІ твіт користувача, який називає себе «ліберальним хірургом консервативного спрямування»: Цей #ЖовтийЖилет стане «червоним ковпаком» сільських і провінційних автомобілістів, заручників податкового рекету з псевдоекологічним акцентом». # ДісталиПодатки

До вечора неділі петицію про зниження цін підписали вже понад 900 тисяч людей, і вона увійшла до десятки наймасовіших за всю історію французької сторінки Change.org.

Крім пані Людоскі, серед головних «моторів» руху називають 33-річного водія Еріка Друе, який теж мешкає в паризькому передмісті.

Друе, ймовірно, був першим із тих, хто з групою товаришів через Facebook закликав провести загальнонаціональну акцію «жовтих жилетів» 17 листопада.

Чому жовті жилети? Тому що це обов'язковий атрибут кожного французького водія — на випадок аварії або поломки авто. (У 2008-му, коли жилети стали обов'язковими, їх рекламував Карл Лагерфельд).

У Facebook з’явилося більш ніж сотню сторінок, присвячених акції, а розміщену там пісеньку гумориста Антоні Жубера з казковою назвою «Якби в мене було дизпаливо за 1 євро» прослухали понад мільйон разів.

Газета Le Parisien порахувала, що «середня французька сім'я», в якій є один автомобіль, цього року почала платити за паливо на 250-350 євро більше (за цілий рік). Це сума, яку у французів заведено вважати помітною, навіть якщо в перерахунку на місяць виходить «дрібниця».

Додайте до цієї дрібниці річне зростання ціни на мазут, яким опалюються майже 4 мільйони будинків у Франції — з 60 сантимів за літр до 1 євро з гаком. Додайте зростання цін на газ. Додайте зростання соціальних зборів з пенсій і скасування деяких соціальних допомог. Додайте, врешті, надзвичайно непопулярне в провінції зниження максимально допустимої швидкості на другорядних дорогах з 90 до 80 кілометрів на годину.

Додайте «оптимізацію», якій ось уже кілька десятків років піддається малонаселена провінція (хоча, звісно, не в тих масштабах, як у Росії, але хто ж порівнює) — із закриттям поштових відділень, шкіл, місцевих залізничних ліній... Додайте безробіття, яке наразі, попри всі реформи Макрона, не знижується. Нарешті, додайте той факт, що багатьом людям у провінції доводиться їздити на роботу машиною.

І нещодавня фраза Макрона про те, що роботу у Франції знайти легко — «досить лише перейти вулицю» — напевно, викликала в багатьох додатковий прилив «любові» до президента зокрема й до «привілейованого класу» загалом. Про інтереси цього класу Макрон і дбав передусім у дебюті свого правління, вважаючи, що багаті «підтягнуть» за собою рівень життя бідних. Але поки цього не сталося.

До протестувальників намагаються приєднатися всі опозиційні сили — від ультраправої Ле Пен до ультралівого Меланшона, але «жовті жилети» наразі публічно відхрещуються від будь-якої «політики» й чекають конкретних заходів з «покращення життя».

При сьогоднішньому рівні мобілізації протестувальники навряд досягнуть багато, але найоптимістичніші серед них кажуть про «новий травень-1968», який призведе до корінної перебудови суспільства.

Такі ж розмови точилися навесні 2016-го, коли в країні почався рух «Ніч на ногах». Але за кілька місяців «ноги втомилися» й люди розійшлися. На питання, що буде цього разу, вам не відповість навіть президент Франції.

На сайті «жовтих жилетів» Blocage17novembre.com поки закликають «триматися ще тиждень».

Автор: Юрій Сафронов