ENRU

«Інтерес держави до справ Майдану з’являється лише на річниці», — керівник департаменту спецрозслідувань ГПУ

Сергій Горбатюк ось уже майже три роки керує Департаментом спеціальних розслідувань Генпрокуратури — підрозділом, створеним спеціально для пошуку винних у злочинах часів Революції Гідності та зловживаннях режиму Віктора Януковича. Про прогрес у цих кримінальних провадженнях та заплановану «велику передачу справ» від ГПУ до нових правоохоронних органів Громадське поговорило з ним у річницю початку протестів.

Генеральний прокурор Юрій Луценко називає останній рік найрезультативнішим за всі 4 роки після Майдану з точки зору розслідувань злочинів, що сталися тоді. А ви як гадаєте?

Передусім для нашого департаменту важлива саме якість розслідування. Ми зосереджені на зборі доказів безвідносно до будь-яких дат або забаганок чиновників чи керівництва. Не скажу, що цей рік особливий. Єдине, що напрацювання, зроблені раніше, сьогодні дозволяють рухатися до результату й повідомляти про підозри. Але це індивідуально та залежить від конкретного епізоду. Інколи вдається притягнути до відповідальності більше осіб, а інколи необхідно рік чи два, аби одну особу притягти.

Керівник Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури України Сергій Горбатюк Фото: Громадське

Департамент веде 150 проваджень, які б з них ви назвали результативнішими з погляду доказів і пошуку винних?

150 — це лише цифра про провадження, вона не свідчить ні про що, адже в них об’єднані 3 304 епізоди, які розслідуються департаментом. І це стосується тільки подій у Києві. Найважливіший результат — розслідування найтрагічніших подій: розстріли 20 лютого на вулиці Інститутській, на цих убивствах розслідування зосереджувалося від початку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 9,5 тисяч свідків та один засуджений — що ми знаємо про «Справу Майдану»

Сьогодні повідомлено про підозру 32 особам. Це 26 беркутівців: командир полку, заступник і рядові беркутівці. На лаві підсудних — п’ятеро беркутівців. Усе суспільство може спостерігати за процесом, бачити результати розслідування, перебіг судового розгляду, і розуміти, коли очікувати завершення.

Є ще підозри високопосадовцям: колишньому президентові, міністрові (внутрішніх справ Віталієві Захарченку — Громадське), його заступникам, керівництву київської міліції. Слідство отримало дані, що вони перебувають у Російській Федерації, але Генпрокуратура РФ відмовила в затриманні, видачі цих осіб, надавши їм громадянство…

Зліва направо на лаві підсудних: Сергій Зінченко, Павло Аброськін, Олександр Маринченко, Сергій Тамтура, Олег Янішевський — колишні бійці спецпідрозділу міліції «Беркут» (з так званої «чорної роти»), яким пред'явили підозру в скоєні терористичного акту 20 лютого 2014 року в центрі Києва — під час засідання Святошинського райсуду Києва, 17 травня  2016 року Фото: Громадське

І відмовляють видавати своїх громадян?

Хіба що колишньому президентові надали притулок. Відмовляють через начебто ознаки політичних переслідувань.

Також у вас конфлікт з Інтерполом, через те, що більшість заяв, які ви подаєте на розшук, уважають політично мотивованими…

Це не конфлікт. Це нерозуміння й непослідовна позиція Інтерполу. Хоча, якщо казати про оголошення в розшук саме по «майданівським» справам, тут вона на диво послідовна. Вони категорично відмовляються оголошувати в розшук правоохоронців і чиновників, убачаючи ознаки політичних переслідувань. І ця позиція лишається незмінною, незалежно від зібраних нами доказів. Що стосується економічних злочинів посадовців часів Януковича, то вони спочатку оголосили їх в розшук, а потім почали знімати.

Генпрокуратура РФ відмовила слідству в затриманні та видачі українських екс-високопосадовців, яким пред'явили підозру (на фото зліва направо: колишній міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко, біглий президент України Віктор Янукович та колишній генпрокурор України Віктор Пшонка, Київ, 13 листопада 2012 року) Фото: Євген Малолєтка/УНІАН

Щодо економічних злочинів, є щонайменше один випадок, коли у справі Укртелекому зняли з розшуку колишнього міністра фінансів Юрія Колобова через те, що хтось з Генпрокуратури направив в Інтерпол листа з таким проханням. Начебто було розслідування стосовно того, хто цей лист написав…

Так, але встановили ознаки підроблення. Тобто і підпис, який стоїть під цим листом, зовсім не відповідає підпису заступника Генпрокурора…

Як це сталося?

Це слідство має встановити, але я маю підозри щодо осіб, які хотіли допомогти Колобову й таким чином завадити його екстрадиції. І, в принципі, свого домоглися.

У яких справах вашого департаменту найменші зрушення? Ви колись називали серед іншого справу щодо перших убивств — Сергія Нігояна та Михайла Жизневського.

Так, і ці справи дуже важливі, насамперед необхідно встановити, хто ж вчинив ці злочини, хто позбавив людини життя. Це важливі для суспільства відповіді, зокрема, щоб зрозуміти, чому це сталося, чому взагалі відбулися перші вбивства, якою була мотивація. Але, на жаль, наразі справді не встановлені особи, які це вчинили.  Відповідно є складнощі у встановленні тих, хто віддавав наказ, якщо це саме так було.

Чи досі основна версія та, яка була на початку, в січні 2014-го: стріляли з близької відстані й, можливо, з боку протестувальників?

Ні. Справді, ця версія досить довго розглядалася, виключно виходячи з висновків судово-балістичної, судово-хімічної експертизи, які давали такі результати за начебто нашаруваннями, виявленими на одязі. Ми вели розслідування в межах саме цих експертиз упродовж майже 2 років та, зайшовши у глухий кут, поставили під сумнів їхні результати. Призначили додаткові судово-хімічні експертизи, які зовсім-таки не виявили тих самих слідів, які свідчили про близький постріл.

Крім того, є розліт куль у самому вбивстві Нігояна — застосовувалися мисливські набої, картеч, розліт шроту свідчив, що стріляли з відстані понад 20-30 метрів. Таким чином під підозрою саме правоохоронці, що перебували на такій відстані. Сьогодні ми можемо говорити вже про ідентифікацію підрозділів. Далі йтиме робота, щоб виокремити того, хто безпосередньо натиснув на гачок.

Сергій Нігоян у наметовому містечку Євромайдану, Київ, 7 грудня 2013 року.  Сергій був одним з бійців 3-ї сотні Самооборони Майдану. Убитий 22 січня 2014 року під час протистояння на вулиці Грушевського Фото: Громадське

Стріляли зі службових рушниць «Форт», але мисливськими набоями?

Це дуже складно довести, адже мисливська картеч практично не залишає на собі сліди, торкаючись ствола. А у випадку вбивства Жизневського і Сеника застосовувався спецзасіб для зупинки транспорту — такі є на озброєнні в МВС. Ця куля вилітає в пластиковому контейнері, на ній теж не залишається слідів ствола, що унеможливлює ідентифікацію. Це приводить нас до єдиної можливості розкриття злочину — через отримання свідчень.

Ваш департамент має величезну кількість справ. У зв’язку зі змінами до КПК ви маєте передати їх іншим органам. Частину  ще не створеному ДБР, частину — до НАБУ. Що це за справи і як ви плануєте їх передавати?

Насамперед я хотів би сказати, що за це мають відповідати народні депутати. Але їх багато, тому це буде складно. Та довести до ситуації, коли фактично розслідування найтяжчих злочинів зупиняється…

Поза тим слідчі втратили повноваження щодо реєстрації нових проваджень за цими фактами. А ще передача проваджень до НАБУ, коли воно фізично не зможе розслідувати ці справи через недостатню кількість детективів…

У НАБУ все-таки більше детективів, ніж у вас слідчих...

Ми ж не говоримо лише про свої провадження. Це ж загалом зі всієї країни, їх декілька тисяч. Але візьмемо навіть нашу справу про будівництво Межигір’я: там кілька тисяч епізодів, біля двох тисяч томів. Як гадаєте, якщо її візьме детектив, скільки часу йому знадобиться, щоб увійти в курс?

Це ви скажіть.

Півроку треба. І, знову ж таки, чи зрозуміє він усю ту стратегію, що здійснювалася, планувалася нашим слідчим. На мою думку, це свідоме нищення справ. Перша частина нищення — намагання протягнути ту ж поправку Лозового, згідно з якою справи, де не повідомлено про підозру, мають бути закриті, тобто нерозкриті злочини. Створюються й інші перешкоди: по експертизам, обшукам тощо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Ударили по термінах: як поправки до судової реформи загрожують розкриттю десятків резонансних злочинів

Ви вбачаєте в цьому системність?

Так, і небажання, щоб ці справи розслідувалися. Розслідування ведуть як до колишньої влади, так і, напевно, до деяких представників нинішньої. Або ж до їхніх друзів.

Щодо наслідків. Ми втрачаємо повноваження розслідувати вбивства на Майдані. Їх слід передавати ще не створеному ДБР. Узагалі, у Генпрокуратури є два роки на дорозслідування вже відкритих проваджень, але саме ці розпочаті не Генпрокуратурою, а слідчими міліції. Тому, якщо на це не звертати увагу, цілком вірогідно, що всі докази, зібрані з 20-го листопада, суд може визнати недопустимими. 

Напевно хтось для себе теж ставить таку мету: ви там розслідуйте, розслідуйте, але ми точно знаємо, що вироків не буде, тому що все, що ви зберете, визнають пустим, нелегітимним, недопустимим.

Керівник Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури України Сергій Горбатюк Фото: Громадське

З практичної точки зору, ви тепер маєте призупинити ці провадження, щоб зберегти дотримання процесуальних норм, доки не буде роз’яснення від парламенту?

Немає такої підстави для призупинення, як погане законодавство. Тобто просто слідчі дії в тих справах не проводитимуться. Є в нас провадження, розпочаті слідчими прокуратури, те ж саме 30-те листопада — розгін студентського мітингу, яке зареєструвала прокуратура міста Києва. Проводитимемо слідчі дії в рамках тих проваджень…

Одні справи відкладете, а на інших сконцентруєтеся?

Ми змушені відкласти, але ми не можемо допитувати про вбивство у межах справи студентського мітингу, адже це може бути підставою, якщо ви представите це як докази у справі про вбивство, визнати їх такими, що зібрані в незаконний спосіб.

Щодо передачі справ Антикорупційному бюро, як вона відбуватиметься?

Це декілька справ стосовно Януковича, у ній вісім епізодів. Стосовно Азарова, Клюєва, Пшонки й Азарова-молодшого, Клименка, Курченка — маса всіх. По всіх з колишнього керівництва, хто має бути притягнутий до відповідальності, справи повинні бути передані до НАБУ.

У вас було два роки після створення НАБУ, щоб дорозслідувати ці справи. Чому не встигли?

По-перше, одні встигли направити до суду, інші — ні. Приміром, провадження про втручання в діяльність Господарського суду, понад десять тисяч втручань, і кожне — це окремий епізод. Те саме, будівництво Межигір’я, там декілька тисяч епізодів. Кожне перерахування підприємству на будівництво ми розглядаємо як епізод хабара або випадок, коли ділилися викраденим — це теж окремий злочин. Щодо багатьох таких проваджень справи вже завершені.

Але щодо незавершених... Якщо хтось уважає, що ми не впоралися, то це не повинно відображатися на розслідуванні. Якщо винен — покарайте, поміняйте слідчого, але хай справа далі розслідується.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: 20 лютого. ЗЛАМ | цикл розслідувань «Слідами революції»

А тепер зробили так, що ці тисячі проваджень на якийсь час просто припиняють розслідувати. Сама по собі зміна слідчого вже є шкодою, якщо слідчий іде до результату. А коли незрозуміло, чи воно розслідуватиметься і коли розслідуватиметься — це умисна діяльність, щоб усі справи не отримали логічного завершення, а саме — притягнення винних до відповідальності.

Керівник Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури України Сергій Горбатюк Фото: Громадське

Тобто в цьому процесі з передачею справ до НАБУ ви теж почекаєте підписання закону президентом (22 листопада Петро Порошенко підписав комплекс змін до Кримінально-процесуального кодексу, які, зокрема, скасовують норму про передачу старих справ від ГПУ до НАБУ — ред.)?

Генеральна прокуратура вимагає терміново передати ці справи.

Як цей процес організувати? Вантажити «КАМАЗи» томів?

Ну, якщо брати справу Лазаренка, що теж незавершена, бо він у розшуку, це складає 11 тисяч томів, отже, дійсно потрібно три «КАМАЗи». Але й решта немало займає.

Але й в НАБУ кажуть, що вони так само не готові знайти людей, які прийматимуть усі ці справи.

Так, це фізично складно, але, з іншого боку, на одного детектива там є одне провадження, а йому дадуть ще три, чи п’ять, чи десять справ. Але вони переважно зосереджені на сучасній корупції, і це спосіб відволікти їх від цих розслідувань. Бо тепер їх питатимуть: а що зі справою Януковича, а що зі справою Пшонки, а що зі справою Олександра Януковича? Давайте результат. Відповідей не буде, і, відповідно, буде критика.

Будь-яка реформа повинна покращувати якість роботи, а у нас реформи чомусь ведуть до того, що стає гірше. І це відповідальність тих, хто організовує ці реформи. Якщо ви не здатні їх організувати, то не беріться за це.

Це юридична неграмотність парламенту, на вашу думку?

Вони на себе це приміряють. Тобто як воно буде, якщо стосовно мене відкриють кримінальне провадження й знадобиться мінімізувати повноваження слідчих і прокурорів, щоб вони не зібрали стосовно мене доказів.

Але питання в тому, чи потрібні взагалі реформи, якщо можна просто міняти керівників, які забезпечують на сьогоднішній день порушення? Для чого вносити зміни в закон, якщо через незаконно проведений обшук просто має бути звільнений слідчий чи прокурор? І на цьому закінчаться незаконні обшуки.

Щодо співпраці з іншими правоохоронними органами. ГПУ говорить про можливість передачі справ, підслідних ДБР, іншим органам досудового слідства. Я так розумію, поліції та СБУ. Ви цьогоріч оголошували підозри чинним високопосадовцям поліції.

І торік, і цього року. Суди їх відпускають, за них вписується керівництво. Наперед кажуть, що обвинувачення надумані, непідтверджені, і вони нічого не вчиняли…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Все одно обрав би службу в «Беркуті» — обвинувачений у розстрілах Небесної сотні

Як у такому випадку передавати поліції розслідування справ?

Висловлювали ідею також передати поліції справи Майдану. Не можуть вони їх розслідувати, тому що наші слідчі перевіряють на причетність саме правоохоронців. 90 відсотків підозрюваних — це поліцейські та СБУ-шникии.

Чи має якісь перспективи така процедура нині?

Ні, вона буде незаконною. Але можуть винести будь-яке рішення, ми вже з таким зіштовхувалися.

Керівник Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури України Сергій Горбатюк Фото: Громадське

Два роки тому, зокрема, з подачі Генеральної прокуратури впроваджена процедура заочного судочинства. Начебто саме задля того, щоб винні в злочинах Майдану, які втекли з країни, були покарані. Як у вас із цією категорією справ на сьогодні?

Ну, сама заочна процедура справді необхідна. Але загалом закон ухвалений у такому вигляді, щоб кожен засуджений мав реальні можливості скасувати вирок в Європейському суді з прав людини. І ніхто не хоче вдосконалювати цей закон. Убивають одразу двох зайців: по-перше, когось засудили — і це піар, по-друге, — засуджені можуть усе скасувати.

Певні положення цього закону прив’язані під запуск ДБР.

Це одна з ознак вибірковості правосуддя — термін дії якихось положень мають обмежений строк. Але вдумайтеся: терміни дії закону про заочне досудове розслідування залежать від волі керівника ДБР, який має опублікувати оголошення в «Урядовому кур’єрі» про те, що він почав працювати. Тобто завтра призначать керівника ДБР і він просто видасть «я розпочинаю працювати», усе, закон припинив свою дію.

Чи є інші можливості притягнення до відповідальності високопосадовців, які втекли?

Удосконалення цієї процедури спеціального досудового розслідування, заочного судочинства. Це абсолютно реально, але чомусь наше керівництво — і прокуратура, і Верховна Рада — не дослухаються та не ухвалюють таких змін. Але інакше вся наша робота, на мою думку, марна.

Ураховуючи всю цю плутанину із законодавством щодо багатьох процесуальних моментів, коли, на вашу думку, завершиться розслідування справ Майдану?

Складно на це питання відповісти, адже справа Майдану не є однією справою, вона складається з десятків сотень епізодів. Частина вже завершена, є 49 вироків.

Бійці Самооборони Майдану несуть пораненого на вулиці Інститутській, 20 лютого 2014 року Фото: Євген Малолєтка/УНІАНСиловики використовують проти мітингувальників водомети на вулиці Інститутській, 20 лютого 2014 року Фото: Євген Малолєтка/УНІАН

Одна людина лише сидить.

Так. На жаль, така ситуація. 238 осіб перебувають у судах — це вже тяжчі злочини, коли завершать, наразі незрозуміло. Але справа вже за судом.

У нас є і нерозкриті вбивства. Але якщо ми поки що не досягли результату, робота не повинна зупинятися впродовж як мінімум 15 років давності. Та й після вона також має продовжуватися, допоки не встановлять виконавців, а в окремих випадках і організаторів.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: АМНІСТІЯ | цикл розслідувань «Слідами революції»

Чи є воля для того, щоб ці впровадження розслідувалися? Якби не піднімали шум родини «Небесної Сотні», то, напевно, вже й нашого департаменту не було б. Рік тому була перша спроба, тоді нас скоротили на 60 осіб. Напевно б і далі скорочували, все це впливає на якість і терміни розслідувань.

Якби і МВС, і СБУ, і ще багато державних органів і експертних установ робили все належне в терміни, розслідування рухалися б набагато швидше.

Ви бачите згортання політичної волі, суспільного інтересу до пошуку винних у всіх злочинах?

Якщо казати про державний інтерес, то він з’являється лише на річниці. Тоді прокидаються державні чиновники, керівництво правоохоронних органів держави, вони починають давати обіцянки, сприяти розслідуванням, адже про це просять родини загиблих або потерпілі.

У суспільстві також відчувається втома і від очікувань, і від самих розслідувань. Навіть у потерпілих, які в суди не хочуть ходити й кажуть: усе, відчепіться від мене, навіть не викликайте, я не з’являтимусь, уже все переболіло, перегоріло, до побачення.