Хто такий Іван Бубенчик та чому його затримали

Тоді прокуратура провела в нього обшуки й викликала на допит в якості свідка. Двічі Бубенчик проігнорував такі виклики і прокуратура звернулася до суду з клопотанням застосувати до чоловіка привід. Суд задовольнив клопотання та Бубенчика, затримавши на кордоні з Польщею, привезли до Печерського райсуду столиці, де оголосили підозру. Тож тепер статус Бубенчика у справі про вбивства силовиків на Майдані 20 лютого 2014 змінився зі свідка на підозрюваного.

Сам Бубенчик своєї провини не визнає, стверджуючи, що «як захисник народу знищував ворога».

Що робив на Майдані Бубенчик та в чому його підозрює прокуратура — в матеріалі Громадського.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: ЗЛАМ | цикл розслідувань «Слідами революції»

Про що розповів Бубенчик у фільмі Громадського

Іван Бубенчик працював тренером у дитячій школі риболовлі та спорту. Після початку Революції Гідності, ще до активної фази Майдану, часто приїжджав до Києва. У лютому, дізнавшись зі ЗМІ про події в столиці, став активістом 9-ї сотні Самооборони Майдану, однак пізніше з неї вийшов.

У фільмі «Злам» — першому із циклу розслідувань «Слідами революції», — Бубенчик розповів, що 20 лютого 2014 року перебував поблизу будівлі Консерваторії на Майдані, й стріляв у силовиків. У такий спосіб, за його словами, він сподівався змусити підрозділи «Беркуту» та Внутрішніх військ відступити з площі.

«Була можливість у мене з Консерваторії спостерігати задню частину стели, де перебував «Беркут» і Внутрішні війська. Я чітко бачив їхні накази, як безперервно їхні черепашки штурмують нашу барикаду», – розповідав Бубенчик.

Він також розповів, що убив двох командирів «Беркуту»:

«Щоб створити ефект сарафанного радіо, треба було вбити двох, трьох, п'ятьох командирів. Я вирішив лише двох… Чому вбити? Тому що командир не має можливості говорити, не має можливості віддавати накази будь-яким шляхом. А вже решту не треба було вбивати, треба було тільки стріляти в ноги, так, як я робив, коли вже дійшов до профспілок. Патрони в мене закінчилися, права сторона вже тікала, вони кидали все, що в них було. Я бачив, як вони тікали, бо ніхто не хотів віддавати життя за того г***на Януковича».

Іван Бубенчик під час інтерв'ю Громадському для фільма «Злам» із циклу розслідувань «Слідами революції», Київ, 18 лютого 2016 року Фото: Громадське

Загиблі силовики

Згідно з даними слідства, зранку 20 лютого 2014 року на Майдані загинули 4 силовиків. Це прапорщик Внутрішніх Військ із Запоріжжя Сергій Спічак, старший сержант полку міліції особливого призначення «Беркут» з Чернігова Володимир Зубок, молодший лейтенант патрульно-постової служби міліції з Києва Сергій Михайлович та старший сержант спецроти полку міліції особливого призначення «Беркут» з Києва Микола Симисюк.

Слідство вважає, що двоє з них, а саме, Спічак та Зубок убиті зі зброї, яка була в Бубенчика — мисливської рушниці «Сайга».

Зі свідка в підозрюваного

Після виходу фільму Громадського Генеральна прокуратура допитала Бубенчика у справі про вбивства силовиків, але прокурор стверджував, що свідчення містять суперечності.

Також у лютому 2016 року співробітники ГПУ та СБУ провели обшук у помешканні Бубенчика. За даними Громадського, силовики шукали мисливську зброю, з якої він нібито стріляв на Майдані.

До квітня 2018 року Бубенчик мав статус свідка у справі. Від 3 квітня його офіційно підозрюють у вбивстві 2-х силовиків та замаху на одного. Йому інкримінують злочини, передбачені статтями 348 (посягання на життя працівника правоохоронного органу), статтею 115 (умисне вбивство), статтею 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами) Кримінального кодексу України.

Активіст Майдану Іван Бубенчик (у центрі), підозрюваний в убивствах силовиків під час Революції Гідності 2014 року, засідання Печерського райсуду Києва з обрання йому запобіжного заходу, 3 квітня 2018 року. На фото ліворуч — народний депутат України Володимир Парасюк Фото: Дмитро Русанов/Громадське​

Чи підпадає Бубенчик під закон про амністію

У грудні 2013 року Рада схвалила так званий «закон про амністію» («Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань»). Він звільняє учасників подій 2013-2014 років від відповідальності. У разі наявності доказів людину визнають винною, але звільняють від покарання.

Водночас цей закон не передбачає звільнення від відповідальності за статтею 115 — умисне вбивство.

«Закон про амністію каже, що ми не можемо вести розслідування щодо протестувальників, але не можна звільнити від покарання невідомо кого — щоб «амністувати», треба встановити, чи був злочин і ким саме скоєний», — пояснив Громадському начальник департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк.

Він наголосив, що той факт, що Бубенчик міг стріляти у правоохоронців 20 лютого 2014 року «міг бути використаний насамперед як привід випустити озброєну роту і відкрити вогонь у самих протестувальників».

Активіст Майдану Іван Бубенчик (у центрі), підозрюваний у вбивствах силовиків під час Революції Гідності 2014 року, засідання Печерського райсуду Києва з обрання йому запобіжного заходу, 3 квітня 2018 року Фото: Дмитро Русанов/Громадське​