ENRU

Рейтинги щастя: хто у світі найщасливіший і чому?

3aeb9feed665844b6
Аналітики визначили пряму залежність безпеки та щастя - що в більшій безпеці відчуває себе людина чи нація, то більше в неї шансів почуватися щасливою Фото: EPA/MAJA HITIJ

Останнім часом у світі поширюються альтернативні інструменти дослідження успіху суспільств. Традиційний показник «ВВП на душу населення» часто не дає відповіді на те, чи є життя громадян тієї чи іншої країни успішним, щасливим чи комфортним.

Серед цих альтернативних інструментів — той, що намагається виміряти одну з найважливіших і водночас найбільш ефемерних речей людського існування: щастя.

Які країни у світі найщасливіші, а які — найменш задоволені? В чому причини високого чи низького рівня щастя? І яким є місце України серед інших країн світу? — Аналізує Громадське.

Хюґе: данський рецепт щастя

Бестселер Міка Вікінга «Маленька книга хюґе: як жити добре по-данськи» (цього року у видавництві «КСД» вийшов український переклад), розповідає про модель щастя у Данії: любов до затишку, малих речей, радість буденних задоволень. Це те, що данською і називається «хюґе» (hygge), що формує особливе північне мистецтво задоволення від життя.

«Хюґе» називають однією з причин того, що Данія традиційно займає перші місця у світових рейтингах щастя. Вона була першою за результатами Світової доповіді про щастя (World Happiness Report від ООН у 2012, 2013 та 2016 роках (цього року друга, після Норвегії). Вона також перша протягом десятиліття 2005-2014 у проекті Світова база даних щастя World Database of Happiness.

Слово «хюґе» походить з норвезької і означає добробут, затишок чи радість. Але сьогодні воно містить у собі щось значно більше: мистецтво добробуту, «доброго буття», комфорту і затишку, радості кожен день та дрібниць, які роблять життя приємнішим.

«Хюґе» — це тепло посеред холоду («хюґе існує на противагу холодній зимі, дощовитим дням і покрову темряви», — пише Вікінг), а тому несе в собі особливу естетику цього контрасту: від теплих речей ручної роботи («старі, зроблені руками речі... є значно більш «хюґними», ніж куплені нові), до облаштування «хюґе-місця» з ковдрою та каміном.

Хюґе — це також уважне ставлення до світла (данські свічки та лампи створюють «острівці м’якого світла»). Це спілкування («найбільш хюґні моменти ми переживаємо в товаристві інших людей»), безпека, а також збалансованість життя і праці. «Хюґе» також передбачає вміння бути вдячним.

Книжка Вікінга стала бестселером невипадково: її стиль, навмисне простий, трохи наївний, є добре запакованим товаром на експорт, який цікавить багатьох людей і навіть цілі нації, відповідаючи на їхній пошук шляхів стати щасливішими.

Звісно, рецепти у таких тонких матеріях навряд чи існують. Утім, виникає питання: чому в найпростіших рейтингах щастя (коли людей просто питають про те, щасливі вони чи ні), деякі країни стабільно попереду, а деякі — стабільно позаду? Якщо є «чемпіони щастя», значить ці країни / суспільства знайшли свій, особливий шлях до щасливого життя?

Північні країни Європи є творцями «нордичної» моделі щастя, яка включає в себе добробут, комфорт і затишок, радість кожного дня та дрібниці, які роблять життя приємнішим (на фото — люди на даху оперного театру у Норвегії, яку часто визнають «найщасливішою» країною світу) Фото: EPA/SVEIN NORDRUM

Нордичне щастя: соціальна модель

Звісно, вся справа не у свічках. Принаймні, не тільки в них.
Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Ісландія (це вже 5 з 10 найщасливіших країн за останнім рейтингом ООН), знамениті своєю соціальною моделлю.

Ці країни півночі Європи є творцями «нордичної» соціал-демократії: система тут врятує вас від злиднів безробіття, вилікує ваші хвороби, забезпечить вам гідну старість.

«Усі 5 нордичних держав добробуту перебувають серед топ-10 країн з найвищим рівнем щастя у світі», — говорить Громадському Бент Ґреве, професор університету Роскілле у Данії.

«Держави добробуту дають людям змогу мати щасливе життя — бо ґарантують їм безпеку, зокрема безпеку економічну. Громадяни цих країн, коли втрачають роботу, мають виплати з безробіття; якщо вони хворіють чи потребують догляду, держава забезпечує для них медичну допомогу чи догляд у старості», — говорить Ґреве.

Моделлю щастя по-данськи є також баланс між роботою та відпочинком. Данці практикують у себе модель flexicurity, гнучкої безпеки, яка дозволяє працювати менше, ніж в інших країнах Європи. Менші обсяги роботи відкривають можливості для інших, формуючи гнучкий ринок праці. А це дозволяє працевлаштовувати більше людей.

«Люди знають, що їх можуть звільнити — адже в Данії працедавці можуть досить легко звільняти людей з роботи — але водночас вони знають, що в разі безробіття матимуть допомогу від держави — і водночас можуть відносно легко знайти роботу», — говорить Ґреве.

«Данці працюють розумно, а не багато», — розповідає Громадському Наталя Попович, співзасновниця Українського кризового медіа-центру, яка зараз багато часу проводить у Данії.

«Бізнес-партнер розповідав мені з гордістю, як учора залишив офіс о 4-30, щоб допомогти сину підготуватися до іспиту. Сьогодні піде з роботи приблизно в той самий час, бо їде на концерт в інше місто. Неважливо, скільки годин ти працюєш: важливо, наскільки продуктивно ти працюєш. Для данців щастя — це не питання грошей, це питання якісно проведеного часу», — додає вона.

Чи існує економіка щастя?

Яким же є зв’язок між економікою та щастям? Чи веде заможність до більшого задоволення від життя?

«Люди з заможних країн зазвичай щасливіші від громадян бідних країн. Питання в тому, чи зростає рівень щастя у громадян зі зростанням рівня економіки. Відповідь — так», —  говорить Громадському Руут Венховен, почесний професор Університету Еразма Роттердамського в Нідерландах та керівник проекту «Світова база даних про щастя» (World Data Base of Happiness).

Гроші і справді пояснюють багато. Існує залежність між заможністю та щастям: складно бути щасливим, якщо ти бідний.
З іншого боку, гроші пояснюють не все. Адже країни з однаковим рівнем добробуту часто істотно відрізняються за тим, як громадяни визначають міру свого щастя.

Ілюстративним є ось цей графік на матеріалі даних «Світового огляду цінностей» (World Values Survey [worldvaluessurvey.org]) — одного з наймасштабніших проектів з дослідження цінностей у різних країнах світу.

Він показує залежність між ВВП на душу населення (горизонтальна вісь) та суб’єктивною оцінкою власного щастя (вертикальна вісь). Що багатшою є країна (тобто що більше вона «праворуч» на графіку), то менше в неї шансів бути нещасною (бути «на дні» за вертикальною віссю).

Але подивіться ось на що: за показником ВВП на душу населення Україна перебуває приблизно на тому самому рівні, що й, наприклад, Домініканська Республіка; ми багатші, ніж Індонезія чи Нігерія. Але за рівнем щастя Україна сильно цим країнам поступається (-1,5 в України проти майже +2,75 у Нігерії).
Це може означати, що матеріальний добробут вирішує не все.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Один на мільйон: «У Микити немає сліз, він не плаче»

Ще, окрім того, що люди мають в реальності, важливо також те, як вони до цього ставляться. Що психологія щастя є не менш важливою, ніж його економіка.

Інший важливий чинник — це довіра.

Візьміть Нідерланди: ця країна стабільно входить в топ-10 найщасливіших країн світу.

Подивіться на ось це порівняння між Нідерландами та Україною: лише близько 20% українців думають, що «більшості людей можна довіряти», тимчасом як переважна більшість (понад 65%) вважають, що у житті треба бути дуже обережними і завжди зайвий раз «перестраховуватися». В Нідерландах (і в більшості інших «щасливих» країн) це співвідношення протилежне: майже 70% вважають, що більшості людей можна довіряти; обережними з іншими готові бути тільки 30%.

Інша ж «нещаслива» країна — Єгипет (у 2011-му, за результатами World Values Survey вона була найбільш нещасливою з вибірки дослідження) також має високий рівень недовіри у суспільстві.

«Довіра — це двигун щастя: якщо ти довіряєш іншим, в тебе значно зменшується відчуття небезпеки, а відтак і стресу, що з небезпекою пов’язаний. У щасливій Данії рівень довіри є таким високим, що «ми не витрачаємо багато часу для розробки довгих формалізованих контрактів», — говорить Громадському Бент Ґреве, професор університету Роскілле у Данії.

«Люди вірять, що якщо ви досягаєте домовленості з кимось — значить ці домовленості будуть непорушними, і кожен дотримуватиметься своєї частини зобов’язань», — додає він.

Не менш важливою є роль довіри та безпеки в Данії — світовому «чемпіоні» щастя.

«У Данії є відчуття, що довіра пронизує усе суспільство», — розповідає Громадському Наталя Попович.

«Я довіряю, що мій чотирнадцятирічний син зможе забрати трирічного меншого сина зі школи, вони сядуть на автобус, потім на поїзд, потім пройдуть пішки від станції додому, і вони не зустрінуть жодного злочинця. Я знаю, що їхній шлях додому — зі світлофорами, велосипедними доріжками, переходами, перед якими машини зупинятимуться, щоб їх пропустити — буде, можливо, не коротким, але безпечним. Тут справді можна ніколи не переживати за гаманець, комп’ютер, візочок з дитиною — ніхто нічого й нікого не забере», — додає вона.

Це дає певний привід замислитися — чи справді гроші та матеріальний добробут відіграють єдину роль в тому, чи є нація щасливою? Чи тут свою роль відіграють інші, нематеріальні речі? Наприклад, цінності? Чи ставлення до життя? Чи відкритість до інших та готовність довіряти людям?

Де Україна?

Більшість рейтингів щастя дають невтішну для нас картину: українці є однією з найменш щасливих націй на планеті.
За останнім випуском «Світової доповіді про щастя» (World Happiness Report ООН, опублікованому у березні 2017 року, Україна посіла 132-е місце. Навколо нас — Уганда, Гана, Судан, Буркіна Фасо та інші африканські країни.

За цим рейтингом Україна є найменш щасливою країною Європи. Наші сусіди по регіону більш задоволені життям: Грузія 125-а, Вірменія 121-а, Болгарія 105-а, Азербайджан 85-й, Угорщина 75-а, Туреччина 69-а, Білорусь 67-а, Молдова 56-а, Росія 49-а.

Це серйозне падіння в рейтингу щастя у порівнянні з попередніми роками. Причому падіння відбувалося рік за роком: Україна була 123-ою у 2016-му році, 111-ою у 2015, 87-ою у 2013 та у 2012.

На низький рівень задоволеності життям в Україні може впливати розрив між очікуваннями та реальністю. Українці чекають на зміни, часто ці очікування дуже високі — і породжують швидкі розчарування.

«Розрив між тим, що я можу уявити, і тим, що я можу побачити, і що я можу зробити за своє життя, поки що в Україні зростає. Це породжує своєрідну екзистенційну напругу», — коментує Громадському Микола Скиба, експерт «Українського інституту майбутнього».

З іншого боку, на зниження рівня задоволеності життям, без сумніву, впливає війна та погіршення економічного добробуту українців. Складно ставати щасливішим, коли гинуть люди, і грошей не вистачає.

Але ці чинники не є єдиними.

За дослідженнями іншого проекту — «Світової бази даних щастя» (World Database of Happiness, Університет Еразма Роттердамського у Нідерландах), Україна ціле десятиліття перед війною (2005-2014 роки) була серед найменш щасливих у Європі. За шкалою від 0 до 10 середній рівень щастя дорівнював 5,1 — порівняно з 5,6 у Росії, 5,5 у Білорусі, 5,3 у Молдові. У «чемпіонів» щастя показники значно вищі — 8,4 у Данії, 8 у Норвегії, 8,1 у Ісландії, 7 в Іспанії. Нещаснішими за українців у Європі були тільки болгари (4,6) і грузини (4,3).

Джерело: World database of happiness

Показники щастя традиційно низькі для пострадянських країн. Низький рівень щастя «є наслідком своєрідної спадщини комунізму. Всі посткомуністичні країни не надто щасливі — хоча ставали щасливішими за останні 10 років», — говорить Громадському Руут Венховен, керівник проекту World Database of Happiness.

Впливає на це як низький рівень матеріального добробуту, так і серйозні проблеми для самореалізації особистості.
Важливим є й інший параметр, який автори дослідження називають «нерівністю щастя».

Він показує те, наскільки рівномірно щастя «розподіляється» між громадянами країни. В найменш щасливих країнах часто можна спостерігати за великим розривом між «щасливими» та «нещасними» (як і між багатими та бідними).

В Україні показник такого розриву досить великий (2,44) — один із найбільших на планеті. Він істотно менший в інших європейських країнах (1,99 у Німеччині, 1,62 у Норвегії, 1,53 у Данії й так далі). Але загалом, що більшою є нерівність у щасті, то більш нещасливими — і потенційно небезпечними — є країни. Приклад — Малі та Ангола, де розрив між щасливими та нещасливими досить значний (близько 3), але загалом країни дуже низько в рейтингу щастя (Малі — 4,7 з 10; Ангола — 4,3 з 10).

Джерело: World database of happiness

За іншим дослідженням — вже згадуваним тут «Світовим оглядом цінностей» (World Values Survey) — Україна була 54-ю з 59-и досліджуваних країн.

На ці низькі позиції, як ми вже говорили, впливають чимало чинників — від війни до економіки. Але також відіграє роль чинник психологічний: українці просто звикли занижувати своє задоволення від життя.

Без сумніву, на нас може тиснути спадок минулого. У ХХ столітті, принаймні у 1930-1940 роках Україна була одним із найнебезпечніших місць на землі («Криваві землі», класична книга Тимоті Снайдера про Східну Європу 1930-1940 років добре це проілюструвала). Так просто суспільства колишнього болю не позбуваються. Але чи не перебільшуємо ми свого права на нещастя?

Чи не перебільшуємо ми свого нещастя?

Аналіз «Світового огляду цінностей» свідчить про важливий зв’язок між відчуттям щастя та відчуттям безпеки. Що в більшій безпеці відчуває себе людина чи нація, то більше в неї шансів почуватися щасливою.

Навпаки — ті суспільства, для яких питання безпеки досі не розв’язане, відчувають себе під загрозою — а тому обирають стратегію виживання, а не самовираження та реалізації себе.

Україна сьогодні є класичним прикладом такого суспільства. Вижити, а не жити — ця стратегія зрозуміла з огляду на нашу історію та сьогодення, але вона не робить людиною щасливішою.
Важливе питання тут про те, що є причиною чого. Ми менш щасливі, бо нам постійно щось загрожує? Чи, радше, ми так зосереджені на небезпеці, що постійно себе «накручуємо» та забуваємо про радості життя?

Думаючи над цими речами, важливо пам’ятати про дві речі. По-перше, ставитися до рейтингів серйозно: у нас і справді проблеми з самооцінкою та відчуттям задоволення від життя.
По-друге — бачити простір для змін.

Зрештою, за рейтингом «Світового огляду цінностей» українці — хоч і є «внизу» світового рейтингу щастя — називають себе здебільшого щасливими: 16% — дуже щасливими та 52% «достатньо» щасливими. Категорії «не дуже щасливі» та «зовсім нещасливі» набирають разом 26%: багато у порівнянні з іншими європейськими країнами, але далеко від більшості.

ЧИТАТАЙТЕ ТАКОЖ: ТОП-3: які фільми дивитися в кіно у червні

Найважливіше, звісно, щоб все менше людей відчували себе нещасними — і тут ключовими чинниками є безпека та економіка. Але не менш важливо, щоб «достатньо» щасливі зуміли сказати самим собі — і іншим людям навколо себе — що їм справді добре, що їм навіть дуже добре. Зазвичай маленький крок від «достатньо» до «дуже» — є складним, але саме в ньому і міститься суть мистецтва життя.

Саме цього мистецтва нас може навчити данське мистецтво «хюґе», хоч би яким дитячим воно здається на перший погляд.

Бо щастя дуже часто є тим, як ми сприймаємо себе, свою країну і своє довкілля. І наскільки ми здатні зосереджуватися на речах, які приносять радість, а не смуток.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram