Кому потрібен Крим, та чого не зробить громадськість без участі держави

Слухання у Верховній Раді були першими з того дня, коли на півострові висадився російський спецназ, першими після захоплення у 2014 році військових частин та адмінбудівель, першими після викрадень та катувань українських активістів, після першого вбивства кримського татарина під Сімферополем, після встановлення російського кордону на кримському перешийку та масового потоку переселенців. Слухання, які нарешті відбулись у червні, відтерміновували більш, ніж пів року.

Щоправда широкого обговорення та уваги з боку політиків кримські слухання так і не отримали. На зустріч з кримчанами прийшли близько десяти народних депутатів, частина з яких — представники Меджлісу та міжфракційного об'єднання «Крим». Не було тут і загальнонаціональних телеканалів.

 Ольга Скрипник, координатор Кримської правозахисної групи

«В цілому, після слухань залишається відчуття порожнечі — порожнього залу і порожніх заяв. На жаль, через два роки, яких вже точно достатньо для усвідомлення того, що сталося і що потрібно робити, так і немає державної політики щодо Криму, немає навіть загальних принципів. Від органів влади практично не було конкретних пропозицій щодо змін до законів і нормативних актів, хоча саме цього  від них і очікувалося. Як і раніше, конкретні пропозиції були від експертів правозахисних та громадських організацій».

На зустріч з кримчанами прийшли близько десяти народних депутатів, частина з яких — представники Меджлісу та міжфракційного об'єднання «Крим». Фото: hromadske.ua

Сьогодні кримські громадські активісти, правозахисники, представники Меджлісу кримськотатарського народу — це люди, яким довелось покинути півострів і взяти на себе ще у 2014 році роль державників у вирішенні кримських проблем. Це ті, хто вже два роки поспіль займається проблемами переселенців та не дає померти кримському питанню як в середині України, так і на міжнародних майданчиках.

Для багатьох кримчан, які виїхали з Криму, парламентські слухання щодо реінтеграції Криму були знаковими, адже частина з присутніх вперше опинилась у парламенській залі. На місцях, де зазвичай сидять народні депутати, опинились ті, хто щоденно два роки поспіль, займається кримською темою і очікує на логічний розвиток ситуації та ухвалення необхідних державних рішень з українського боку.

«Ми будемо останніми, хто забуде про Крим, і останніми, хто припине за нього боротись, — лунало в цей день з трибуни. — Нас кинули у 2014 році там, і зараз кидають тут».

Після довгоочікуваних виступів у парламенті, які мали сприяти напрацюванню рекомендацій та діалогу з парламентарями та урядовцями, день закінчивмя розчаруванням.

За словами співзасновниці громадської ініціативи «КримSOS» Таміли Ташевої, на жаль, питання перетину кордону, повернення засуджених, які відбувають покарання на материку, в Крим або отримання свідчень про факти народження або смерті —  все це сьогодні продовжує цікавити лише групу людей.

 Таміла Ташева, співзасновниця громадської ініціативи «КримSOS»

«Видно, якими самотніми зі своїм болем залишилися лідери кримських татар Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров, як з останніх сил намагалися донести конкретні меседжі представники громадськості. Все це стало дуже показовим — за 2 роки нічого не змінилося у ставленні до Криму, і все, як завжди, залишається в руках у звичайних людей».

Тієї ж думки і член Меджлісу кримськотатарського народу.

 Гаяна Юксель, член Меджлісу кримськотатарського народу

«Парламентські слухання показали ще раз, на жаль, що Крим потрібен лише кримчанам. Порожня ложа влади, кілька виступів депутатів, які теж не полінувалися швидко втекти... Про Крим згадують або за певних інфоприводів — постійні зникнення та обшуки в Криму — або до річниць — початок окупації, день геноциду кримськотатарського народу тощо.  Але ми, ті хто вимушено покинув рідний півострів, не можемо забути про Крим».

Питання, на які у Києві два роки немає відповіді

Стратегія деокупації Криму

Єдине опубліковане напрацювання в Україні щодо плану дій з Кримом розроблене у 2014 році експертами фонду «Майдан закородонних справ». Стратегія поверення півострова була презентована в час, коли на Донбасі не стихали бойові дії, в період  абсолютної відсутності плану щодо Криму.

Щоправда за два роки після напрацювань експертами кримської дорожньої карти, необхідної роботи в Україні так і не було проведено, констатують автори.

 Богдан Яременко, голова фонду «Майдан закордонних справ»

«На жаль, дуже часто українська влада вдавалась до створення ілюзій замість роботи. Попри існування закону про окуповані території, війну та жертви, ми співпрацюємо з ворогом, укладаємо угоди з Росією. Замість припинення системного бізнесу на тимчасово окупованих територіях, створюються обмеження щодо пересування.

Українська влада йде поступово реалізацією сценарію блокади, відторгнення цієї території, але все це робиться дуже непослідовно, і ми робимо це запізно і невчасно. Власне, як і ці парламентські слухання, які відкладались більш, ніж півроку».

Лише у лютому 2016 президент України Петро Порошенко заявив про підготовку стратегії реінтеграції Криму в Україну та доручив провести  спеціальне засідання РНБО.

Також Порошенко заявляв і про необхідність надання Кабміном детального плану-графіку захисту національних інтересів України в міжнародних судах і залучення Росії до відповідальності перед державою і українськими приватними компаніями. Та після заяв Президента питання оприлюднення публічної стратегії щодо Криму знову зупинилось.

Існування торговельних відносин з захопленим Росією півостровом — закон про ВЕЗ

За 5 місяців після анексії Криму Верховна Рада ухвалила Закон «Про створення вільної економічної зони «Крим»», згідно з яким між Україною та Кримом на 10 років створюються торговельні відносини.

Проти ухвалення  Закону про ВЕЗ «Крим» з самого початку виступала громадськість, акцентуючи увагу на тому, що закон суперечить нормам права та призводить до визнання Криму російським, визначаючи  новий державний кордон між Кримом та Херсонською областю.

Пізніше правозахисники, експерти та журналісти неодноразово звертали увагу на те, що правовий режим ВЕЗ зробив анексований Росією півострів «посередницькою зоною» для торгівлі, а українські бізнесмени змогли продовжити безперешкодну роботу на півострові, сплачуючи податки до російського бюджету.

Громадянська блокада Криму. Вересень 2015

Громадянська блокада Криму. Вересень 2015

Скасування закону ВЕЗ було і однією з головних вимог Громадянської блокади Криму, яка розпочалась у вересні 2015 року у Херсонській області. Тоді біля трьох тимчасових пунктів  пропуску в Крим — Чонгар, Каланчак, Чаплинка  був заблокований в'їзд продовльчих вантажівок. Проте, за більш, ніж півроку блокади закон так і не скасували

Ефективність роботи кримських держслужб

Сьогодні в Україні відтворені підрозділи СБУ, Нацполіції, Прокуратури у справах Криму. Також почала роботу Держслужба у справах Криму та Севастополя. Разом з ними вирішувати проблеми українців в Криму та на материку має новостворене Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

Новим заступником міністра призначений Юсуф Куркчі, який раніше відповідав в Адміністрації Президента за забезпечення діяльності Уповноваженого Президента у справах кримськотатарського народу. Під час свого виступу у Верховній Раді Куркчі заявив, що сьогодні говорити про ефективну діяльність міністерства не можна, адже воно не має ані бюджету, ані людей.

 Юсуф Куркчі, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО

«Ми розуміємо, що суспільство очікує швидких результатів діяльності міністерства. Але ніхто не ставить собі питання щодо кількості працюючих фахівців, або як обладнані робочі місця. Хочу зазначити, що сьогодні в складі міністерства працюють лише чотири людини. Міністерство не має затвердженого штатного розпорядку, бюджету на свою діяльність, означеної організаційної структури, і це все не дає можливості говорити про ефективну діяльність»

Юсуф Куркчі, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО

Подібна до Міністерства з питань ВПО ситуація і з силовими відомствами, що відповідають за Крим. Більш того, держслужби розпорошені по Україні — Головне управління Нацполіції у справах Криму та Севастополя — в Одесі, кримський відділ СБУ — в Херсоні, Прокуратура — у Києві.

За сотні справ щодо колабораціонізму суддів та прокурорів, що зрадили українській присязі в Криму, щодо незаконного захоплення українського майна на півострові в кримській прокуратурі відповідає трохи більше десяти людей.

Як наслідок, маємо уповільнену реакцію на події в Криму, з півострову на держслужбу переходять судді, які працювали вже за російської влади, як це було у справі судді Чорнобука, з Криму на міжнарождні майданчики потрапляють представники самопроголошеної влади як це було з так званим міністром інформації Полонським, якому вдалось потрапити у Варшаву на конференцію ОБСЄ.

«Міністр інформації» в анексованому Криму Дмитро Полонський у Варшаві на конференції ОБСЄ

Боротьба за кримчан

За словами експерта «Майдану закордонних справ» Андрія Клименка, з такою  державною політикою України щодо Криму досить скоро повертати буде нікого, а про Крим йтиметься виключно у контексті території.

Передусім  це стосується кримської молоді, чиї документи про освіту не визнаються в Україні. Ситуація трохи зрушилась у 2016 році після приходу до Міносвіти Лілії Гриневич. Кримським абітурієнтам спростили вступ до українських вишів.

Міністерством також створені освітні центри «Крим — Україна», де кримчани можуть подавати свої освітні декларації і матимуть можливість вступити до вишів без ЗНО. Для дітей, зареєстрованих на ЗНО, створена додаткова сесія.

 Андрій Клименко, експерт фонду «Майдан закордонних справ»

«Зараз в Криму школярі не знають що таке Радянський союз і Європа. Вони народилися в Україні і вчилися з українськими підручниками. І це була надумана проблема про визнання атестатів. І ось пішли діти в минулому році знову в школи. Виходячи з того, що анексія — це надовго, необхідно думати і шукати відповіді на запитання, що буде з школярами. В умовах того акваріуму і тотального контролю ФСБ з них випустять впевнених «путінців», які ненавидять «укрів». Тому, якщо це надовго, ми будемо повертати територію а не людей. І якщо вони пішли в школу, а тато в сім'ї проросійський, ким виросте ця дитина?» 

2014 — 2016 — кримське дежавю

За тиждень після парламентських слухань кримські активісти одноголосно продовжують заявляти про відсутність зацікавленості України щодо Криму. Більш того, для людей які зібрались у Раді на слухання, яке мало стати початком нового кримського етапу, більш нагадувало стан 2014 року, коли, за відсутності реакції з Києва, кримчани залишились сам на сам з російськими військовими.

 Сергій Мокренюк, Голова руху «Євромайдан-Крим»

«Під час парламентських слухань мене не покидало відчуття якогось дежавю, матриці. Ми вкотре говорили ті самі речі, які проговорювали ще рік-два тому… Кому ми говорили? Собі? Так ми це знаємо… І якщо представники громадськості були більш-менш конструктивні, то народні депутати та інші політичні фігури відверто змагалися в концентрації популізму в секунду. Це було огидно. Бо ми, громадськість, пропонуємо рішення, а втілювати мають вони —  народні депутати, працівники міністерств та інших державних органів влади. Парламентські слухання довели тезу про те, що представники влади, які б бажали реально працювати з кримською проблематикою, сьогодні у державі відсутні».

За визначенням багатьох, Крим залишається на останній сходинці перчошергових питань, що для кримчан є сигналом віддалення та непотрібності.

 Ленур Іслямов, голова координаційного штабу Громадянської блокади Криму

«Якщо влада України хотіла послати всьому світу сигнал, що Крим втрачений остаточно, то їй це вдалося. Світ, а найголовніше, кримчани побачили цю сяючу порожнечу безнадії, цих замміністрів з крихітними бюджетами, нарікаючих то на попередніх начальників, то на бюджет, то на оборону. Я ще раз переконався, і всі ті хто в темі, що звільнення Криму — справа самих кримчан. З Києва Ялту не видно».

 Олександр Лієв, екс-міністр туризму АР Крим

«Процеси інтеграції Криму в Росію завершені. І ця інтеграція відбувалася практично без перешкод. Крим віддаляється від України. Все це наслідок необдуманої і непослідовної політики нашої держави в питаннях окупованого Криму. У Криму живуть наші громадяни! Абсолютна більшість ще в 2013 році навіть гадки не мали про сепаратизм. Жорстка, потужна і нещадна машина путінської пропаганди катком пройшлася по Криму. Чи можна звинувачувати в цьому ВСІХ кримчан? Всіх 2,5 мільйони наших громадян?»

В той же час, попри песимістичний настрій та скептичні прогнози, у кримській спільності залишається розуміння того, що громадськість має продовжувати працювати. Щоправда час від запиту громадськості до його реалізації на державному рівні, принаймні у випадку з Кримом, коливається від одного до двох років. Так було з блокадою, яку більшість оцінила як запізнілу реакцію, так відбувається з урядовими постановами та законопроектами, констатують експерти.