Касаційний суд з серпня 2018 року не розглянув скаргу на рішення Апеляційного суду. Художник вимагав від суду визнати, що Мистецький Арсенал цензурував його картину «Коліївщина: Страшний Суд». Про це Громадському повідомив сам митець Володимир Кузнецов.

Після того, як Апеляційний суд Києва скасував попереднє рішення Печерського райсуду про закриття справи художника, до Касаційного суду звернулися адвокати екс-директорки Мистецького Арсеналу з вимогою скасувати це рішення.

Наразі, за словами художника, у Касаційному суді справу мали розглядати у письмовому вигляді. Утім з серпня місяці від суду немає ніяких відповідей. Також він додав, що в суді йому сказали, що наразі суди завантажені.

«Найімовірніше, це якось штучно затримується», — зазначив Кузнецов.

За його словами, аргументацію суду на сьогодні — «справа знаходиться на вивченні у судді», «велика завантаженість».

Відповідно до законодавства справу мали розглянути протягом тридцяти днів з дня ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, тобто ще в серпні 2018 року.

Художник судиться з Арсеналом та його колишньою гендиректоркою Наталією Заболотною з 2013 року. Тоді Мистецький Арсенал запросив Кузнецова долучитися до роботи над виставкою «Велике і Величне» напередодні 1025-річчя Хрещення Русі, яку тоді мав відвідати екс-президент Віктор Янукович, духовенство та вище керівництво України та Росії.

Проте закінчити роботу художнику не вдалося — тодішня директорка Арсеналу Наталія Заболотна розпорядилася замалювати його картину «Коліївщина: Страшний Суд» чорною фарбою через те, що вона нібито не відповідала задуму куратора та ображала релігійні почуття відвідувачів виставки.

Картина «Коліївщина. Страшний суд» Володимира Кузнецова перед тим, як її зафарбували
Фото:

Фото надане Громадському художником

У березні 2018 року освітній проект «Метод Фонд» ініціював краудфандингову кампанію на фінансову та публічну підтримку судового процесу щодо визнання цензури, на визначення поняття цензури та освітню програму з правової обізнаності творчих працівників.

Проект заявив: «Відсутність законодавчого визначення цензури та невизнання конкретного випадку актом цензури ризикує перетворитися на механізм заборони, що дозволить чиновнику/-ці або директору/-ці будь-якої культурної інституції не допустити до показу або навіть знищити будь-який для нього/неї не зрозумілий або неоднозначний мистецький твір».

Поділитись: