Postman: новий альбом, подорожі та фольк-музика

11 липня у Кості Почтаря вийшовий новий альбом сольного проекту Postman. Ми вже давно записали один з треків наживо та поговорили з музикантом про творчість англійською, подорожі та Sasha Boole.

Розкажи про те, як твій новий альбом, чим буде відрізнятися від того, що було раніше?

В ньому є відмінності: він буде більш англомовним, тому що я хочу грати концерти в Європі. Там буде пару україномовних треків і вони будуть більш соціального спрямування. Тобто я вирішив відійти від... не те щоб вирішив відійти, так само собою склалося, ти потроху відходиш від якогось такого образу ліричного героя і починаєш співати треки на злобу дня. Власне так зі мною і вийшло. І звичайно, там будуть і пару таких романтичних пісеньок, але здебільшого все це буде соціального направлення. Але всі соціальні треки я вирішив писати українською мовою, тому що тут, мені здається, є про що сказати і є кому це послухати.

З приводу англійської. Що  вона тобі дає крім того, що ти можеш зрозуміло донести свої меседжі до західної публіки?

Насправді, крім цього мене більше нічого не спонукало. Під час свого туру в підтримку першого альбому, який був виключно україномовний, але я все таки виконував англомовні треки на концертах. І будучи на концертах в Польщі і Молдові я зрозумів, що це звичайно класно — приїжджати з України і грати закордоном, це тобі буде давати можливість виступати перед діаспороюта студентами.

Але ми говорили трохи із власниками варшавського клубу, де я виступав і вони сказали, що ми можемо це повторити. Ми об’єктивно говорили, що їхати за кордон треба все таки з англомовною музикою.

А в Україні були якісь цікаві чи неочікувані моменти, реакції, коментарі?

Був такий цікавий момент у Львові. Насправді, було дуже дофіга всяких історій. Найцікавіше все трапляється в дорозі. Я їхав з чуваком з Рівного у Львів, який копав бурштин і він мені розповідав про купу різних речей. Він там присилає, наприклад, гроші українській армії, у нього там кращий друг в АТО, він розповідає про якийсь благоустрій міст. Тобто, про такі поняття, якими пересічний українець не цікавиться. Але при тому він копає бурштин. І він нам розказував дуже жосткі історії.

До речі, дорога. Ти взагалі пишеш в дорозі? Ти от записуєш оці нотатки, там, чи щось таке?

Так, я не пишу в телефон, в мене є олдскульний блокнот і ручка. Я ними користуюсь тільки в дорозі. Тобто, коли я в місті — я роблю нотатки в телефоні, а коли я їжджу — я завжди беру з собою зошит. І пишу пісні інколи в дорозі. Це те, що ніколи не виходило зробити, коли ми їздили у тур з «5 Vymir».

Плюс, я людина, яка в дорозі відпочиває. Я обожнюю дивитися у вікно, лишаюсь сам із собою, читаю книги, записую свої плани. Це дуже благотворно впливає на твій стан. Мені подобається подорожувати Західною Україною. Мені Галичина дуже близька духовно, я там дуже багато виступав.

Помітно, що там дуже великий попит на україномовну музику.

Так, найневдаліші концерт, у мене були в Харкові та Дніпропетровську. Там взагалі прийшов мізер. Навіть не в Одесі, де у мене було десь 30 людей. Хоча було хороше промо. Не розумію, от чесно. Це так важко домовлятись. Я думав, що коли я буду творити сам, то мені буде дуже просто. Я просто всім напишу, організую тур і все буде просто. Робити тур в Україні на чотири міста — це так складно, це кількасот кіл пекла, бо щось тут люди дуже дуже погано відповідають.

Я теж погано відповідаю, але я не організовую концерти. Це не моя робота, відповідати в фейсбук. А їхня робота - відповідати в фейсбук, або відповідати на телефонні дзвінки. А вони цього не роблять. І це буває дуже важко.

Ти також виступав з Sasha Boole, він твій натхненник і подорожній. Як ви взагалі познайомились, і як він на тебе впливає?

Він на мене впливає не так музично, а я поважаю його, як людину, він дуже цілеспрямований чоловік. Що я ціную в людях, то це чесність та справедливість та коли вони говорять про те, що думають. З Бульом ми якось одразу зійшлись, тому що ми обидва чуваки, які говорять все прямо в лице.

Ми просто колеги-музиканти. Потім, коли у нього вийшло все зробити я зрозумів, що не треба боятись своїх бажань. Мене завжди вабила така перспектива. Я завжди хотів грати фольк-музику, тому що я сам по собі не рокер.

Але як так сталося, що ти опинився в рок-групі?

Ну, це сталося тому, що я слухав таку музику в дитинстві. Звичайно, я це все дуже люблю. Я не думаю, що Пол Маккартні рокер. Однак це не заважало йомут грати в кращих групах світу. Грати музику просто під гітару, з губною гармошкою, на якій я теж граю з самого дитинства. Я завжди хотів грати, але боявся. Буль вплинув на мене і я побачив, що є чувак, який це зробив. Я зрозумів, що не буду першим, але це моя мрія і тепер треба працювати над її втіленням.

Що є такого, що ти робиш в Postmani, що ти не міг робити в «5 Vymir»?

Все. В «5 Vymir» наша музика — результат дуже багатьох компромісів. Це не є завжди добре. Я зараз слухаю наші пісні, вони мені дуже подобаються, вони класні, але вони не визначені. Дуже часто, коли питають, чи подобається вам група «5 Vymir», люди не кажуть «так» чи «ні», а кажуть «я не знаю». Вони не можуть цього зрозуміти.

В Postmanі це 100% я, я знаю, що сказати, що робити і не пишу жодного слова якого б не пережив, а вставив просто для краси. Тобто, це все моменти життєвого досвіду. Тут все дуже прямо і людям простіше сприймати цю музику, тому що вона проста, красива і я говорю правду.

Зазвичай виконавці виступають у визначених місцях - в клубах, на концертних майданчиках. Де твою музику буде ідеально слухати наживо?

Моя музика - це не 100% фольк, який грав Боб Ділан, чи який грає Саша Буль. Це фолькові пісні поп-формату. Я все таки використовую певні фішечки із поп-музики. В одному альбомі я граю зі скрипачкою, з гармошкою, з трубами. Там є багато мелодій на 3 — 4 ноти, які дуже добре запам’ятовуються.

У мене нещодавно був дебют, я грав в галереї «Лавра». Мене слухало дуже багато незнайомих людей, вони слухали саме тексти. Я розумію, що це класно. Скільки б не було людей, але у них є можливість слухати.