Краса — в мозку того, хто дивиться! Нейромережу навчили генерувати зображення привабливих людей за мозковою активністю
Дослідники з Фінляндії змогли «навчити» штучний інтелект на основі мозкової активності людей генерувати зображення облич, які відповідали їхнім критеріям привабливості. Автори дослідження кажуть, що в такий спосіб програма змогла «зрозуміти» суб’єктивне поняття краси, і пропонують використовувати її для боротьби зі стереотипами та ухвалення рішень.
Відомо, що люди майже одразу визначають те чи інше обличчя як привабливе або непривабливе. І якщо ніхто не сперечається з тим, що привабливість — річ суб’єктивна, то набагато важче пояснити, з яких саме елементів вона складається. Серед таких, зокрема, називали симетричність обличчя, рівень гормонів, власну привабливість тощо.
Це означає, що привабливість конкретної людини залежить від комплексного сприйняття її культурно й індивідуально обумовлених рис. Та попри це розуміння створити зображення, яке б відповідало уявленням про красу конкретної людини, не вдавалося. За це завдання взялися науковці з Гельсінського та Копенгагенського університетів на чолі з Мішелем Спапе.
«У своїх попередніх дослідженнях ми розробили моделі, які могли визначити й керувати простими портретними рисами, як-от кольором волосся й емоцією. Але ж люди десь однаково сприймають біляве волосся чи усмішку. Привабливість — більш складна для дослідження річ», — говорить він.
Спершу Спапе з колегами запрограмували генеративно-змагальну нейромережу (GAN) на створення сотень портретів несправжніх людей. 30 добровольців попросити оцінити кожне з них, відзначивши риси, які вони вважали привабливими. У цей час дослідники зчитували їхню мозкову активність. Спапе порівнює цей процес із Tinder, хіба набагато складнішим.
Далі зібрані дані про мозкову активність добровольців проаналізували з використанням технології машинного навчання. Так їм вдалося поєднати «думки» людей про привабливість зі згенерованими зображеннями й «навчити» GAN розуміти, що саме той чи інший доброволець вважав привабливим у конкретному обличчі.
Зрештою Спапе з колегами залишилося перевірити, чи вдалося їм досягти своєї мети. Вони згенерували нові портрети для кожного учасника дослідження й попросили їх визначити, чи вважають ті їх привабливими. З’ясувалося, що точність вгадування нейромережею уподобань людей становила понад 80%.
Мішель Спапе вважає, що дослідження є важливим для суспільства тому, що показує, як комп’ютер здатен розрізняти суб’єктивні вподобання людей. «Зрештою, ми можемо створити пристрій для визначення стереотипів чи прихованої упередженості й краще розуміти різницю між людьми», — переконаний науковець.
Дослідження було оприлюднене 12 лютого в науковому виданні IEEE Transactions on Affective Computing.
- Поділитися: