Технології

Солоний присмак анексії: чи загрожує Криму криза з питною водою

12 квітня, 2017 15:03
Технології/Солоний присмак анексії: чи загрожує Криму криза з питною водою
Зберегти
Вигляд
lead
За відсутності регулярного постачання Північно-кримським каналом прісної води із Дніпра анексований Росією Крим зіткнувся з дефіцитом якісної питної води. Власних джерел, за оцінками фахівців, йому вистачає лише на 15%. Поки що ситуацію рятує сприятлива погода із опадами та активне буріння нових свердловин, втім, перші ознаки водного колапсу вже почали відчувати північні райони півострова.

Ідею перекидання прісної води із Дніпра до Криму вперше озвучував ще понад півтора століття тому засновник Нікітського ботанічного саду Християн Стевен, аби уникнути в майбутньому посух та голоду, які траплялись на півострові у посушливі роки. Втім, реалізували проект лише через століття — після передачі Криму до складу УРСР.

У 1957 році почали масштабне будівництво водоканалу. Вже за шість років здали першу чергу — вода текла до Красноперекопська, згодом — до Джанкоя, ще пізніше — аж до Керчі. Згодом були прокладені ще дві гілки каналу. 

До анексії півострова він покривав 85% потреб Криму у питній воді, зрошенні полів та забезпечував технологічні процеси на крупних хімічних підприємствах Армянська та Красноперекопська. За рік каналом перекачувалось понад мільярд кубометрів води.

Втім, незважаючи на таку зав’язаність економіки автономії на дніпровській воді, півострів все ж захопила Росія навесні 2014-го року. Одразу постало питання «водних взаємовідносин» між підконтрольним Кремлю керівництвом півострова та Держводагенцією України.

Зазвичай саме навесні, після зимового простою, канал наповнювали водою з Дніпра. Та одразу після незаконного «референдуму» кримські чиновники заявили, що «Київ перекрив канал». Україна спростувала цю інформацію, заявивши, що півострів отримує воду, вона доходить самоплином до Красноперекопська, а от далі її мають перекачувати на кілька метрів вище насосні станції, які відключив саме Сімферополь.

До того ж, Крим заборгував за вже подану дніпровську воду. Саме тому в травні 2014-го року в Херсонській області звели тимчасову дамбу, на якій планували встановити прилад обліку — фактично, величезний «лічильник» води — на випадок, якщо б сторони дійшли згоди щодо ціни та умов постачання прісної води до Криму. У 2017 році ця дамба стала стаціонарною та капітальною — її відлили із бетону.

Нова дамба з обох боків Фото: сторінка Andrii Klymenko у facebook

Екологи та фахівці із меліорації одразу попереджали, що без води Північно-кримського каналу Крим із його нинішнім населенням приречений на спрагу. Втім, кремлівські та підконтрольні їм кримські чиновники заспокоювали кримчан — мовляв, вода є, під землею.

І справді, навесні та влітку 2014 у степових районах півострова пробурили сотні нових свердловин. Аби забезпечити водою Феодосію та Судак, навіть переспрямували річку Біюк-Карасу та воду із Тайганського та Білогірського водосховищ. Все це лише тимчасово вирішило проблему. Вище зазначені два водосховища спорожніли.

Автор відео Олег Зубков, директор парку левів «Тайган», Білогірськ, АР Крим, листопад 2016

Ще гіршою виявилась ситуація на півночі Криму, у степовій частині. Традиційне вирощування рису та овочів більше тут не існує, фермери переорієнтовуються на менш залежні від води зернові.

Але найбільшими споживачами прісної води є два хімічні заводи — «Кримський Титан» в Армянську та «Кримський содовий завод» у Красноперекопську. Вони мали власні водосховища, які наповнювали за допомогою каналу, а самі міста споживали воду зі свердловин.

Закрити підприємства не можна, вони — єдині джерела роботи для місцевих мешканців. Тож окупаційна влада півострова дала їм дозвіл брати для виробничих потреб воду із підземних горизонтів. Вони пробурили вже більше десятка свердловин, спочатку воду брали на глибинах 70 — 75 метрів, потім — з горизонту 270 метрів, тепер дійшли вже до відмітки 400 метрів. Про це повідомляє голова громадської організації «Чистий берег Крим» росіянин Володимир Гарначук (до речі, один із активних учасників анексії Криму)

Замість викачаної прісної води використовують солону з Сиваша та Каркінітської затоки Чорного моря. Гарначук почав бити на сполох ще понад рік тому. У своїй статті він припустив, що населення півночі Криму доведеться відселяти через нестачу води та її погану якість:

«Фактично Крим зараз підводиться до межі екологічної катастрофи, повної загибелі сільського господарства та до засолення земель. Підсумок буде один: треба переселяти людей та забезпечувати їх роботою в інших регіонах країни (Гарначук має на увазі Росію — ред.) і що швидше це почнуть озвучувати, то швидше люди зрозуміють масштаб проблем».

Наприкінці березня 2017 управління Росспоживнагляду (а фактично, колишня Санепідемслужба) у Красноперекопському та Первомайському районах тимчасово окупованого Криму оприлюднила звіт. Цей документ вперше на офіційному рівні визнав серйозі проблеми, зокрема, з водю з Воронцовського водозабору (постачає воду у Красноперекопськ та прилягаючі села) зафіксований вміст хлоридів 858,9 мг на літр (за  норми 350), загальна мінералізація 2462 (за норми 1000) та загальна жорсткість 25 мілімоля на літр (за норми 7,0). Подекуди мінералізація в Красноперекопському районі перевищує норму в п’ять-шість разів.

Така вода небезпечна не тільки для пиття, але і для поливу:

«Змінюється хімічний склад. Для поливу дозволяється використовувати води із показником загальної мінералізації не більше 1 грама на літр. Якщо мінералізація вища – це вже так званий другий клас придатності, можливості застосування такої води набагато менші. Крім того, води можуть бути невисокої мінералізації, проте містити чимало токсичних елементів – хлору, натрію, магнію. Особливо небезпечний вміст натрію та магнію, він може призводити до процесів осолонцювання та робити ґрунт непридатним для використання, — пояснює директор Інституту водних проблем і меліорації Михайло Ромащенко. — Це оборотні процеси. Але що більше минає часу, більше засолюються ґрунтові та підземні води, то більше часу піде на відновлення. Грубо кажучи, Крим оточений солоною водою, тож інтенсивне викачування прісної —  призводить до того, що на її місці з’являється солона. А кількість опадів невелика для того, аби забезпечити природне поповнення запасів підземних вод.»

Викачану прісну воду заміщає солона із Сиваша та Каркінітської затоки Чорного моря

Фото: Олексій Сувіров/УНІАН

Але викачування підконтрольна Кремлю влада Криму не тільки не скорочує, а навпаки — збільшує. Приміром, «депутат» Держдуми від півострова Андрій Козенко цієї весни пообіцяв кримським аграріям, що їм дозволять самостійно бурити нові свердловини для їхніх потреб. Щоправда, цим обурився нинішній голова Кримводгоспу Ігор Вайль, який заявив: «Знаєте, скільки у нас свердловин, які не стоять на обліку? Я гадаю, понад тисяча. На превеликий жаль, сільгоспвиробники сьогодні не звертають уваги на хімічний склад води».

Росспоживнагляд, Кримводгосп та місцеві чиновники постійно звітують про якісну воду у столиці республіки чи на Південному березі Криму. А от Армянськ та Красноперекопськ — вже понад рік відчувають стійкі проблеми — води часто або нема, або вона тече з кранів брудна. А мешканці Джанкою взагалі розповіли російській «Новай газете» про те, що іноді питна вода вже відчутно солона на смак.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram

Пов`язані новини