ENRU
BBC

«Крута перевалка»: як російський композитор допомагає Ахметову вести бізнес у Криму

Микола Хавхун — колишній фермер з Євпаторії. Мав у Криму півтори сотні гектарів землі під овочами й молодим виноградником, вільні кошти витрачав на хобі — захоплювався морем і човнами.

Тепер його яхта — у Києві, в яхт-клубі на Жуковому острові. Тут для Миколи також знайшлася робота інженера. «Евакуація» яхти з  окупованого Криму перетворилася на справжню одіссею, а в ролі чудовиськ були українські чиновники.

«Для мене дуже важливо було повернути цей човен. Це частина моєї землі, частина Криму, частина моєї душі. Після анексії результат моєї робити за 20 років занулився. Карета перетворилася на гарбуз.  26 грудня 2014-го я виїхав до Києва. А човен залишився в яхт-клубі Євпаторії, його підняли на кільблоки. Я принципово не перейшов під російський прапор. Це була моя позиція, тому човен на воду не сходив», — розповідає Микола.

Термін, відведений окупаційною владою Криму на переоформлення українських документів та дозволів, спливав. Урятувати яхту було справою принципу, але за українським законом — майже неможливо.

«Держава нам зробила неприємний подарунок у вигляді «Закону про вільну економічну зону «Крим», відповідно до якого кримчани стали нерезидентами своєї країни. Заблокували всі рахунки, а майно або заборонили вивозити, або потрібно було проходити процедуру розмитнення», — каже Микола Хавхун.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Дружні стосунки»: як підприємці Київщини  співпрацюють з російськими силовиками

Перевезти яхту суходолом за таких умов було нереально, тож Микола вирішив іти морем. Уздовж Тарханкуту — до острова Джарилгач, далі на Скадовськ і Дніпром до Києва.

У 2014 році, коли ухвалювали закон про тимчасово окуповані території Криму і Севастополя, розділ про економічні відносини з нього вилучили, щоб уряд упродовж місяця розробив якісний проект.

Але замість урядового, у Раді з’явився проект нардепів Ксенії Ляпіної та Сергія Терьохіна, який захищав інтереси великого капіталу й дискримінував права простих кримчан. Відтоді громадяни України з кримською реєстрацією не можуть брати участі у виборах або отримати банківський кредит.

Водночас парламент минулого скликання та нинішній президент надали Криму статус вільної економічної зони. Зазвичай ВЕЗ створюють, щоб стимулювати інвестиції, але ж Крим — окупована Росією територія, отже український бізнес туди не інвестує.

Вітчизняні бізнесмени практикують схему «бізнес на два фронти»: ті самі підприємства зареєстровані одночасно в юрисдикціях України й Росії, але податки сплачують лише країні-окупанту. За це їм дозволяють працювати. Тож компанії українських олігархів продовжили діяльність у Криму навіть усупереч санкціям ЄС і США.

Приміром, стивідорна компанія «Авліта» Ріната Ахметова без проблем веде перевалку вантажів у закритому порту Севастополя.

Юрій Смелянський, економічний експерт фонду «Майдан закордонних справ» каже, що закон про вільну економічну зону «Крим», по суті, заохочує порушувати західні санкції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Між крапельками санкцій: як бізнес кримського сепаратиста Чалого процвітає в Україні

«Згідно із цим законом, робота «Авліти» в Криму, на окупованій території, — повністю у правовому полі України. Але, з іншого боку, на окуповані території поширюється режим санкцій, який увели наші західні партнери, він передбачає заборону на експлуатацію всіх окупованих портів».

Без погодження з українською владою, вітчизняні олігархи навряд чи змогли б уникнути неприємностей за порушення санкцій. Микола Хавхун такого прикриття не має, отже яхту, яку він переганяв з окупованої Євпаторії, у вільному Скадовську приймали з усією суворістю закону.

«Не перетинаючи 12-мильну зону я зайшов у порт і по радіостанції викликав портову владу. На що мені відповіли: стояти на місці, кидайте якір, не рухайтеся, чекайте команди. Не знаю, що я порушив. Як громадянин України на українській яхті, з українським прапором, рухався українськими внутрішніми водами. Виникають питання, що я вийшов з вільної економічної зони «Крим» без митного оформлення. Але де я міг пройти це митне оформлення?! По-друге, кордони ВЕЗ «Крим» ніхто не знає, на суходолі ще якось показали, а де вони в морі проходять — не знаємо», — стверджує Микола.

Та все ж бізнес у сірій зоні анексованого Криму стає для українських олігархів усе ризикованішим.

Юрій Косюк продав аграрний бізнес у Криму близьким до Кремля людям з великою «знижкою». Причому, придбали вони його не за свої гроші, а за кредитні, що отримали від державного Російського сільськогосподарського банку, правління якого очолює молодший син секретаря Совбеза РФ Ніколая Патрушева.

«Кримський Титан» Дмитра Фірташа опинився на межі банкрутства — нічим віддавати кредит ВТБ у майже 40 мільйонів доларів. А от Рінат Ахметов, за допомогою московського кума, здається, вирішив підстрахуватися з усіх боків.

До середини минулого року кінцевим власником компаній «Авліта» та «Морський індустріальний комплекс» у держреєстрі значився саме він.

Після анексії Криму їх перереєстрували на київську адресу, де  розташований офіс холдингу «Портінвест». До його складу входять портові бізнеси Ахметова. Кримські підприємства і в Україні, і в Росії оформили як філії українського акціонерного товариства.

Однак, з минулого року в реєстрі новим власником компаній значаться московські ТОВ «Авал» і «Ремкор», а бенефіціаром — така собі росіянка Ірина Корякіна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Трафальгарська битва» українських олігархів

Ми намагалися зв’язатися з нею телефоном. Спершу Ірина казала, що їй незручно розмовляти, а згодом взагалі перестала брати слухавку. 

Організувати інтерв’ю з генеральним директором «Портінвесту», до складу якого входили кримські компанії, в холдингу Ахметова відмовилися.

«Компанія «Портінвест» не має ні бізнесу, ні жодного інтересу в Криму, тож коментаря надати ми не можемо. Якщо вас цікавитимуть інші теми портового ринку, залюбки надамо інформацію», — відписала керівниця департаменту з комунікацій Олена Світлична.

То хто ж і як став новим бенефіціаром кримського бізнесу найбагатшого українця, і хто тепер порушує міжнародні санкції в закритому порту Севастополя?

Ірина Корякіна є одноосібною засновницею компанії «Арт-трейдінг», яка на 99,9 % володіє товариствами «Авал» і «Ремкор», що отримали севастопольські активи Ахметова. Одна десята відсотка в обох фірмах належить Єгорові Бондарєву, він зі свого боку пов’язаний з багатьма компаніями російського композитора Ігоря Крутого.

У трьох компаніях — «Фонді підтримки міжнародного конкурсу молодих виконавців», «Академія популярної музики Ігоря Крутого» та «Арс-медіа» — Бондарєв є партнером композитора, а у двох ще й директором. Кілька років тому Ірина Корякіна також значилася засновницею «Академії».

Отже, кримський портовий бізнес Ахметова тепер записаний на  довірених людей композитора Крутого — давнього й дуже близького друга українського олігарха. З його численних інтерв’ю випливає, що дружина Ахметова Ліля є хрещеною матір’ю доньки Крутого Олександри, а сам Ахметов був свідком на другому весіллі композитора.

Відомо також, що саме Крутий написав гімн донецького футбольного клубу «Шахтар». А свого часу Крутий з Ахметовим відвідували дитбудинки України, роздаючи допомогу й подарунки. Особливо щедрі — на батьківщині Крутого, на  Кіровоградщині.

Тепер, імовірно, за допомогою Крутого, Ахметов збудував схему для збереження активів у Криму.

Утім, уважає Юрій Смелянський, схема викликає питання щодо законності, адже рішення про зміну власника «Авліти» потребує дозволу Антимонопольного комітету. Стивідорна компанія без сумніву є регіональним монополістом — її потужності дозволяють зберігати й обробляти два кримські урожаї за місяць.

За даними моніторингу Фонду «Майдану закордонних справ», у листопаді «Авліта» відвантажила на судна-порушники майже дві третини кримського зерна, яке незаконно експортували до Сирії, Лівану, Єгипту та невизнаного Північного Кіпру.

І неважливо, каже експерт, продавались активи Ахметова чи  передавалися в оперативне управління:

«Згідно з нормами нашого законодавства, це не має значення. Продаж, злиття, об’єднання, будь-яка дія, яка може змінити структуру власників, управління або менеджменту монополіста, має узгоджуватися з АМКУ. Але чи був дозвіл?».

Такого дозволу АМКУ у відкритому доступі ми не знайшли, а  питання, яке ми спрямували речниці холдингу «Промінвест», залишилося без відповіді. Як і питання про те, як компанії Ірини Корякіної отримали контроль над активами Ахметова. Тому, каже експерт, ця історія скидається на схему убезпечення справжнього бенефіціара від санкційних ризиків.

«Для мінімізації можливого санкційного впливу виставляється російський резидент, якого або не шкода, або він має в цьому тандемі дохід, який його влаштовує, і він не боїться ризикувати міжнародним іміджем, бізнесом. Водночас сам бенефіціар залишається осторонь, продовжуючи фактично контролювати й отримувати прибуток», — пояснює Смелянський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Кримська весна Фірташа»: як компанія скандального олігарха постачає сировину на анексований півострів

Ми запитали міністра інфраструктури Володимира Омеляна, чи відомо йому про таку активність українського бізнесу в закритих портах Криму:

«Мені цей факт невідомийЯкщо у вас є документи на  підтвердження, я готовий окремо розглянути. У принципі, ми  забороняємо будь-яку діяльність таких компаній... Розглянемо. Уживатимемо заходів, безумовно».

Однак обіцяна зустріч не відбулася — помічник начебто неправильно зрозумів доручення міністра, а в письмовій відповіді  жодним словом не згадувалося про законність діяльності «Авліти» в закритому порту Севастополя, звідки відвантажується зерно, сода із заводу Фірташа, та метал. Водночас асортимент скоро має розширитися — російські органи дозволили «Авліті» перевалювати щебінь і пісок для будівництва траси «Тавріда».

Тим часом апеляцію на рішення суду за порушення митних правил Микола Хавхун програв, тепер чекає на касацію. Розповідає, що  порту в рідній Євпаторії вже майже немає — через санкції до нього не заходять судна. Приватні ж порти Криму під санкції не потрапили.

«Це демонструє ставлення до бізнесу і до держави. Тобто на цьому етапі, я так розумію, інтереси приватного бізнесу не збігаються з інтересами держави. І навіть ці події (анексія Криму і війна на Донбасі — ред.) патріотизму нашим бізнесменам не додали. Це дуже прикро і дуже ганебно».

/Валентина Самар, Центр журналістських розслідувань для «Слідства.Інфо»