Професійний революціонер: хто такий новий прем'єр-міністр Вірменії Пашинян

Від Пашиняна насамперед чекають оголошення позачергових виборів. За конституцією ті мають відбутися не раніше, ніж за 30, і не пізніше, ніж за 45 днів після розпуску парламенту. Тоді вже можна буде казати про перезавантеження вірменської влади.

Хоча нині Пашинян і має зіграти роль тимчасову, саме його вважають національним лідером.

Попри те, що на минулих виборах 2017-го його партія набрала менше 8% голосів, альтернативи Пашиняну ні вірменські політологи, ні демонстранти не бачать. Але його перебування на чолі країни сприймається запорукою того, що вибори будуть прозорими й чесними. Саме він був одним з перших політиків, який закликав вірмен вийти на акції протесту, що призвели до відставки прем'єр-міністра. Сам Пашинян каже, що революція не повинна мати одного обличчя.

Хто такий Нікол Пашинян — у матеріалі Громадського.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Протести у Вірменії: крок проти несправедливості (СПЕЦРЕПОРТАЖ)

У політику — з журналістики

Пашинян, якому нині 42 роки, прийшов у вірменську політику з журналістики. До університету вступив у 1990-му, одразу після повалення СРСР. Зі студентських років писав на гострі внутрішньополітичні теми, був редактором видань «Айкакан жаманак», «Орагір». З університету його, щоправда, вигнали за кілька днів до випуску. За словами Пашиняна, з політичних мотивів.

На парламентських виборах 2007-го очолив блок «Імпічмент», що виступав за відставку тодішнього президента Кочаряна і прем'єра — Саргсяна. Однак блок набрав трохи більше 1%.

Після президентських виборів 2008-го року, на яких переміг Серж Саргсян, у Вірменії відбулися вуличні протести. У них загинуло 8 демонстрантів та 1 військовий, а до лікарень звернулися понад 300 людей. На той час лідером опозиції був перший президент Вірменії Левон Тер-Петросян. Пашиняна ж звинувачували в організації безладів й оголосили в розшук.

Політик понад рік переховувався від влади й у 2009-му здався поліції. У 2010-му Пашиняна засудили до 7 років ув'язнення, згодом скоротили строк, а наступного року амністували на честь 20-ї річниці незалежності Вірменії. У 2012 Пашинян став депутатом парламенту від опозиційного блоку «Вірменський національний конгрес».

Пашинян не є заможною людиною, не є власником бізнесу. Його статки від часу депутатства є задекларованими і публічними. Нікол Пашинян одружений і має 4 дітей. Вважалося, що у 2000-ні Пашинян представляв радикальну опозицію. Нині ж усі сторони, зокрема і поліція і уряд, говорять про Пашиняна схвально, вважаючи саме його заслугою те, що вуличні акції проходять мирно.

Лідер вірменської революції Нікола Пашинян (в центрі) сперечається із поліцейськими під час масових протестів у Єревані, Вірменія, 25 квітня 2018 року Фото: EPA-EFE/HAYK BAGHDASARYAN

Системний опозиціонер без організованої підтримки

Під час вуличних протестів Пашинян уникав войовничої риторики, а своїм натхненником вважає південноафриканського лідера Нельсона Манделу, який після повалення апартеїду намагався об’єднати населення своєї країни.

Попри бурхливу протестну діяльність Пашинян завжди намагався отримати мандат довіри виборця. У вересні 2017-го змагався за крісло мера Єревана, однак набрав 21%, поступившись тодішньорму очільникові міста Маргаряну, який походить з відомої вірменської політичної династії.

Опозиційний блок «Елк» на минулих виборах у квітні 2017-го здобув трохи менше 8% голосів, а отже, всього 9 зі 105 місць в парламенті. «Елк» — це ліберальний альянс, який, замість співпраці з Євразійським економічним союзом, орієнтується на відновлення перемовин з ЄС щодо Угоди про зону вільної торгівлі. Екс-прем'єр-міністр Серж Саргсян на зустрічі з опозиціонерами заявляв, що партія, яка набрала таку кількість голосів, не може говорити від імені народу.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ Протести в Єревані: обличчя змін (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Водночас треба зазначити, що минулорічні парламентські вибори позначилися численними фальсифікаціями, а чимала кількість депутатів правлячої «Республіканської партії» є насамперед бізнесменами, що захищають власні інтереси.

Тепер, проводячи переговори з вірменською владою, Пашинян передусім спілкується з представниками власної партії та лідерами громадянського суспільства.

Не проти Росії, але за Євросоюз

«Це оксамитова, а не кольорова революція» — наголошують вірменські політологи, зокрема голова Аналітичного Центру з глобалізації та регіональної спрівпраці Степан Григорян.

У такий спосіб пояснюють, що на відміну від українського Майдану та Помаранчевої Революції, чи Революції Троянд у Грузії, вірменські протести не є виступом проти Кремля. Справа в боротьбі з корупцією.

«Для Пашиняна та його партії — невеликої, однак динамічної — основним завданням є боротьба з корупцією. Боротьба проти олігархічної верхівки в економіці», — сказав Григорян Громадському. Власне верховенство закону і соціальна справедливість — це те, що є перевагами співпраці з ЄС для партії «Елк» .

Лідер вірменської революції Нікола Пашинян (ліворуч) під час масових протестів в Єревані, Вірменія, 18 квітня 2018 року Фото: Кавказский узел

У розмові з ВВС Пашинян заявив, що вірменсько-російським відносинам нічого не загрожує, і «якщо щось і змінюватиметься, то тільки в позитивному напрямку». Загалом у Росії мешкає 2,5 мільйони вірмен, тоді як населення республіки — 3 мільйони. Водночас лідер опозиції наголосив, що має намір поглибити відносин і з Євросоюзом, і зі США, Іраном, Грузією та «взагалі з усіма партнерами».

У 2015-му Пашинян був серед організаторів руху «ЕлектроЄвреван» проти російських монополій в енергетиці, все ж упродовж років у політиці Пашинян ніколи не висловлювався негативно проти Москви. Під час останніх протестів антиросійська риторика не використовувалася, адже, за словами самого Пашиняна, це була революція за порядок усередині країни. Однак джерело з оточення опозиціонера розповіло Громадському, що план у Пашиняна такий: спершу змінити владу в країні, а вже потім звільнятися від впливу Росії.

Не секрет, що вірмени побоюються, що жорстка критика Кремля може стати приводом для Москви придушити революцію чи навіть підтримати сусідній Азербайджан у військовому конфлікті в Нагірному Карабасі — невизнаній території, що за міжнародним законодавством вважається азербайджанською і де мешкають вірмени. Щодо Нагорного Карабаху, Пашинян наполягає на залученні представників «НКР» до будь-яких переговорів, які стосуються самопроголошеної республіки.