Ліз Трасс — нова прем’єрка Великої Британії. Добра новина, та розслаблятися не варто

Несподіванки не сталося. Новим лідером Консервативної партії Великої Британії втретє за історію стала жінка — очільниця Форин-офісу (аналог міністерства закордонних справ) Мері Елізабет Трасс.

Ще коли Борис Джонсон був змушений подати у відставку з посади глави британського уряду під тягарем внутрішніх скандалів, можна було не сумніватись: його наступник (тобто наступниця) не змінить підтримку України — а може, навіть і посилить її.

Зрештою, Лондон зараз є неформальним «драйвером» підтримки Києва в Європі. Але є один, навіть два чинники, які можуть вплинути на цю беззастережну підтримку.

Політик у класичному сенсі слова

Мабуть, важко повірити, що затята консерваторка Ліз Трасс народилася в сім’ї професора математики і медсестри, які читали ліві газети The Guardian та The Independent, й до завершення навчання в Оксфордському університеті була членкинею молодіжного крила Ліберал-демократичної партії. Ба більше: виступала за легалізацію канабісу та повалення британської монархії.

Цей епізод із біографії Трасс чудово показує, що вона — політик у класичному сенсі цього слова. Тобто вміє робити ставку на переможця. Коли після шереги невдач політикині вдалося потрапити до парламенту на виборах 2010 року, вона завжди беззастережно підтримувала прем’єрів, у чиїх урядах працювала — Девіда Кемерона, Терезу Мей і Бориса Джонсона.

Із Кемероном, до речі, пов’язаний найбільш, якщо так можна сказати, скандальний момент сучасної біографії Трасс. Оскільки його уряд активно виступав проти виходу Великої Британії з Європейського Союзу, то й вона (на посаді міністерки з питань екології) була проти Brexit.

Але щойно відбувся референдум і більшість британців, яка брала в ньому участь, висловилися за вихід із ЄС, Трасс слідом за ними почала казати, що Brexit — це правильна річ. І відтоді, прикметно, своїх поглядів не змінювала; власне, одним зі стовпів її кампанії на виборах нового лідера консерваторів була робота в міністерстві міжнародної торгівлі, де їй вдалося укласти понад 60 торговельних угод на зміну тих, що діють із ЄС.

Можна згадати ще кілька подібних прикладів. Приміром, у дитинстві Ліз Трасс під впливом матері ходила на протести проти рішення Марґарет Тетчер дозволити розміщення американських ядерних боєголовок на військовій базі поблизу Лондона, а недавно вже заявила, що готова застосувати ядерну зброю в разі необхідності.

Уже в зрілі роки Трасс також буде заявляти, що під час навчання в державній школі була свідком того, як там пригнічували дітей. Щоправда, інші учні матимуть абсолютно протилежні спогади.

Зрештою, Трасс до останнього підтримувала Джонсона і натякала, що проти його відставки та подальших розслідувань його проколів. Але щойно Джонсон таки подав у відставку, сказала, що той зробив правильну річ — і взагалі, настав час рухатися далі.

Природно, що зміна поглядів Трасс із важливих питань змушує її критиків ставити питання: а чи справді вона щиро вірить у те, що каже, чи це просто політичний опортунізм?

Як Тетчер, тільки Джонсон

Принаймні в одному Трасс багато років лишається незмінною — це її неоконсервативні погляди на внутрішню політику, які наслідують уже згадану Марґарет Тетчер.

Легендарна в середовищі торі лідерка Консервативної партії виступала за максимальну свободу підприємництва та особистості. Це ж обіцяє і Трасс, яка далекого вже 2012 року разом із чотирма колегами в парламенті видала книгу «Звільнена Британія» (Britannia Unchained), що проголошує неоконсервативну політику як основу відродження потенціалу Лондона.

Звісно, усіх помітних жінок у британській політиці так чи інак порівнюють із Тетчер. Не уникла цієї долі й Тереза Мей. Але Трасс, хай публічно намагається відхреститися від таких порівнянь, насправді всіляко їх заохочує.

Згадаймо хоча б її приїзд у Москву 10 лютого 2022 року, де вона зробила фото на Красній площі в хутряній шапці — достоту як Тетчер, яка вдягла її у 1987-му під час візиту до Москви. Або мемне фото Трасс верхи на танку ще з листопад 2021-го — і так, Тетчер теж проїхалася танком у 1986-му в тодішній Західній Німеччині. Або хоча б фірмову блузку «залізної леді», яку Трасс вдягла на одні із дебатів.

Якщо й цього замало, то у 2018 році новообрана лідерка Консервативної партії раптом пригадала, як у семирічному віці грала Марґарет Тетчер на шкільній моделі виборів, виголосила палку промову і програла, отримавши нуль голосів. Показово, що про це Трасс написала у виданні Scotsman із Шотландії, де Тетчер недолюблюють. Але ефект отримано — прізвища Трасс і Тетчер знову згадані поруч.

У своїй діяльності «нова залізна леді» багато взяла і від Джонсона, який у 2019 році призначив її на одну з найвищих урядових посад у Великій Британії — міністерки закордонних справ. Це, по-перше, активна робота зі ЗМІ, а по-друге, намагання сподобатися однопартійцям і виборцям.

Хто кому Макрон

Але є і по-третє — це та сама імпульсивність, яка багато в чому була притаманна й другу України Джонсону. Вже згадана заява про ядерну зброю — один із прикладів, але є й інші.

Днями Трасс устигла запам’ятатися доволі різкою оцінкою президента Франції Емманюеля Макрона: мовляв, незрозуміло, друг він чи ворог для Великої Британії. Сам Макрон своєю м’якшою відповіддю залагодив скандал, та осад лишився.

Не оминути увагою й конфлікту Лондона та ЄС через Північну Ірландію, який був почасти спровокований Трасс на посаді міністерки закордонних справ.

Велика Британія та Європейський Союз у межах угоди про Brexit підписали так званий Північноірландський протокол — додаток, який визначає правила митного й прикордонного контролю для Північної Ірландії. Варто нагадати, що коли Велика Британія була в ЄС, проблеми не було: між Північною Ірландією та Ірландією кордону фактично не було. Та після Brexit це вкрай чутливе з огляду на нещодавню історію питання постало знову.

І в червні Велика Британія оголосила про односторонній перегляд Північноірландського протоколу, що є фактичним порушенням угоди про Brexit. У результаті ЄС вирішив судитися з Британією. До слова, на це натякнули і європейські посадовці, які вітали Ліз Трасс із перемогою на виборах лідера консерваторів, говорячи про конструктивну співпрацю.

«Путін повинен програти»

А втім, імпульсивність, ба навіть різкість Ліз Трасс (як, певно, і Джонсона) цілком відповідає інтересам України, коли йдеться про позицію Великої Британії у війні.

Можна пригадати, як у далекому вже листопаді 2021 року саме Трасс у промові в Австралії натякнула на створення альянсу Великої Британії, Польщі та України. Відтоді проєкт не пішов далі заяв, та концептуальну рамку інтересів Лондона в Східній Європі окреслив.

Тоді ж саме Трасс оголосила, що, за даними британської розвідки, росіяни прагнули поставити на чолі окупованої України Олега Царьова. Що, як пізніше виявилося, відповідало дійсності (хай як із того сміялися).

Як уже згадувалося, міністерка закордонних справ Великої Британії за два тижні до повномасштабного вторгнення Росії в Україну стала однією з багатьох західних чиновників, що їздили в Москву шукати компромісу. Правда, запам’ятався той візит тою ж хутряною шапкою на тлі Кремля, а ще курйозом, коли Трасс пообіцяла ніколи не визнати суверенітет РФ над Воронезькою і Ростовською областями.

Уже коли російські війська намагалися взяти Київ за три дні, Трасс підтримала британців, які їхали брати участь у війні на боці України. А втім, ця позиція не знайшла підтримки у самій Великій Британії, та й сама Трасс (як і решта країн Заходу) пізніше виступила проти відправлення військових в Україну.

У решті ж позиція нової глави британського уряду щодо України та Росії не відрізняється від Джонсонової. РФ — агресор, Путіна потрібно зупинити в Україні, поки він не розв’язав війну деінде. А підтримка Києва — критично важлива і в інтересах Лондона, бо якщо ми зараз не заплатимо високу ціну, потім платитимемо більше.

Трасс укотре це підкреслила, пообіцявши після призначення прем’єркою одразу зателефонувати Володимиру Зеленському і якомога швидше приїхати до України.

Тут варто зазначити, що це не унікальна позиція. У Великій Британії склався однозначний консенсус щодо підтримки України та спротиву Росії. Конкурент Трасс, Ріші Сунак, теж обіцяв не зменшувати допомогу Києву — хіба у фокусі його кампанії більше були внутрішні питання. Та навіть лідер опозиційної Лейбористської партії Кір Стармер уже готує візит до Києва і хоче зустрітися із Зеленським.

Перевага Трасс, однак, очевидна: вона вже бувала в Україні, на своїй посаді системно займається українським питанням.

***

Так, в особі Ліз Трасс ми маємо всі шанси знайти нового друга України. Але, як згадувалося на початку, розслаблятися не варто.

По-перше, існує хай і незначний, та все ж ризик зростання непорозумінь між Лондоном і Брюсселем. А їх насправді не бракує: суперечки через Північноірландський протокол, випад Трасс у бік Макрона, ба навіть проблема скидання нечистот у Ла-Манш. Лунали навіть побоювання про те, що різкість новопризначеної лідерки торі дратує Білий дім і ставить під сумнів “особливі відносини” Лондона та Вашингтона.

А по-друге, ближче до зими всі європейські країни постануть перед викликом: як забезпечити населення теплом і електроенергією, коли ціни на них ростуть небаченими темпами? У Великій Британії з 1 жовтня для домогосподарств середня вартість електроенергії зросте на 80%, а в останньому кварталі 2022 року британська економіка ввійде в рецесію (тобто падатиме два місяці поспіль).

Багатотисячні демонстрації в Празі та Кельні, ймовірно, є таким собі анонсом протестів, що можуть охопити європейські міста з настанням холодів і тиснути на уряди, аби ті пом’якшували санкційну політику щодо Росії. І Велика Британія теж готується до таких масових акцій.