«Ситуацію в Луганську розхитувала тодішня київська влада і місцева еліта» — права рука Болотова в «ЛНР»

З Сергієм Корсунським, який у сюжетах багатьох каналів періоду березня — квітня 2014 року названий командиром «армї Юго-Востока», Громадське зустрічається в його одеській квартирі, розташованій у фешенебельному будинку одного із престижних районів біля моря.

Корсунський запевняє, що звання «командира» йому приписали ЗМІ, як і звання «правої руки» Валерія Болотова, першого голови «ЛНР». Коли Корсунський розповідає про події, що сталися за ці два роки — видається дивним те, що він досі живий.

Він стверджує, що при створенні «ЛНР» лише грав роль правої руки «народного губернатора», а насправді був людиною Києва, «посередником». Відтак був обмінником полоненими між «ЛНР» та Україною.

Втім, Корсунського торік таки ув'язнили за створення терористичної організації, і зробила це саме СБУ, з якою він, як сам стверджує, співпрацював від початку конфлікту. Сталось це після того, як один з луганських політтехнологів виклав в інтернет відео, на якому Корсунський з сім’єю вечеряє в одному з кафе Києва.  

Випустили його через 8 місяців, а справу закрили. Відтоді Корсунський в Київ не приїжджає, але з журналістами спілкується охоче.

У першій чатсині інтерв’ю — про те, як  і ким була створена  «ЛНР». Яку роль в конфлікті в Луганську грали Олександр Турчинов, Володимир Гройсман, Арсен Аваков, Юрій Євдокімов, Юлія Тимошенко, Олександр Єфремов, Олег Царьов.

Це лише версія Сергія Корсунського, не все зі сказаного ми можемо нині перевірити, але вважаємо, що сказане має суспільно-важливу вагу. Деких осіб розповіді вже немає в живих, частина з них — втікачі, ще хтось — отримав нові посади.  

Вас називають людиною, яка створила “армію юго-востока”. Наскільки це правда?

Ніякої армії я не створював. І взагалі ніякої “армії юго-востока” не існує. Були окремі воєнізовані формування, які підпорядковувались абсолютно різним службам, різні на них були центри впливу. Я не керував жодним військовим підрозділом апріорі. Тому, що у мене були зовсім інші функції, переді мною ставили абсолютно інші завдання люди, з якими я особисто спілкувався.

Чому взагалі приклеїлося до вас це прізвисько? Це через відео?

Так, відео, де я у формі. Хтось з журналістів, коли брав інтерв’ю, підписав «лідер арміїї юго-востока». Не було ж такого, щоб я представився, щоб я сказав своє прізвище, ім’я, по-батькові і, що я лідер якої-небудь армії чи якогось озброєного формування.

Стопкадр з відео

А взагалі ви мали якийсь стосунок до зброї? Тримали її? Чи лише носили камуфляж?

Камуфляж давав можливість пересуватися по захопленій будівлі СБУ без супроводу кого-небудь у формі. Тобто будь-яка людина, у цивільному не могла самостійно пересуватися (за інформацією Громадського люди в цивільному теж могли ходити будівлею СБУ— ред.). Тому я був в формі. Ніякого відео мене зі зброєю ви не знайдете.

В березні 2014  в Луганську, фактично, було два майдани. Євромайдан і «антимайдан», вони між собою не конфліктували так, як в Донецьку чи в Харкові. Все це мало набагато спокійніший вигляд. Де ви були в цей час?

От я якраз був посередині. Тому і не було ніяких протистоянь, тому і не було таких конфліктів, як в Донецьку. Бо я спілкувався з організаторами обох майданів і, скажімо, зі всіма активістами, які ходять на ці мітинги. З цієї причини я і пішов у захоплену будівлю СБУ через 2 дні після захоплення. Для того, щоб не піддавати людей, скажімо, безглуздій смерті, щоб ніхто не постраждав. Я багатьох там знав, з багатьма навчався у школі, в інституті, сидів за однією партою.

З ким, наприклад?

Не хочу зараз називати прізвище. Та людина, з якою я сидів за однією партою, зрозуміє.

Це жінка?

Це жінка.

Вона зараз у керівництві «ЛНР»?

Не знаю щодо ролі, звання, посади, але те, що вона там, можу підтвердити.

Я мав шахти у Луганській області. І на одній з цих шахт працював Валерій Болотов у якийсь певний час. Я був з ним знайомий, мав нормальні робочі відносини

Чим ви займалися до березня? Звідки знали, наприклад, Болотова (перший «народний губернатор» та перший голова «ЛНР»)? Я так розумію, що ви мали на нього якийсь вплив. 

Я мав шахти у Луганській області. Більшість з них ліцензійні. Одразу скажу, щоб мені не приписували так звані “копанки”. І згідно зі сферою цієї діяльності я був знайомий з керівниками силових відомств. І на одній з цих шахт працював Валерій Болотов у якийсь певний час. Я був з ним знайомий, мав нормальні робочі відносини, тому мав певну можливість розпочати з ним діалог  (коли все це почалось - ред.), на що він погодився. І він знав про те, що у мене є ці контакти (з силовиками - ред.). Тобто, щоб ніхто не подумав, що я був якимось агентом. Він знав багаж моїх зв’язків, знайомств і я сказав, що ними можна скористатися для мирного врегулювання цього конфлікту.

Він був звичайним шахтарем?

Ні. Я б cказав більше бізнесмен.

Його бізнес — це була шахта?

Не готовий зараз сказати, який саме бізнес. “Шахтар” мається на увазі той, хто безпосередньо працює відбійним молотком. Болотов відбійним молотком не працював.

А у вас він ким працював до початку Майдану?

Старшим над усім виробництвом, над усіма людьми.

Протестні акції могли б завершитися після нормального спілкування і діалогу з людьми, що вони також отримають якісь права. Я бачив, що ситуацію просто розхитували. Діюча на той момент влада в Києві за участі нашої еліти Луганської

У Болотова на момент березня 2014 які були позиції? Коли вони змінилися?

Не було присутності офіційної влади, не було політиків Луганського рівня, депутатів ВР, облради. Ніхто не висловлював ніякої позиції. Не було діалогу з чинною владою в березні, коли люди вимагали просто, щоб до них приїхали і звернули на них увагу. Всі ці протестні акції могли б завершитися хоча б після нормального спілкування і діалогу з людьми, що вони також отримають якісь права. Тобто, я бачив, що ситуацію просто розхитували.

А хто розхитував?

Діюча на той момент влада в Києві. І безпосередньо за участі нашої, скажімо, еліти Луганської.

Аваков?

Так, Аваков. Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, безпосередньо через їхні представництва в Луганську.

Коли ви побачили, що СБУ чи МВС зацікавлені в загостренні? Що відбувалося після цього?

З тими людьми, які організовують євромайдан і тими, які організовують “антимайдан” вони зустрічаються і спілкуються перед кожним мітингом. І після їхнього спілкування на наступний день після проведення мітингів починаються зіткнення і конфлікти. Я вже прикладав всі свої зусилля для того, щоб цих конфліктів не було. Коли це відбувалось один раз і другий раз і все це повторювалось, напрошуються такі висновки.

А хто з євромайдану і антимайдану зустрічалися?

Конкретно і не один раз я бачив і був свідком зустрічей.

Ви були присутні?

Я був присутній у сусідній кімнаті. До Ірини Верігіної - вона потім стала в.о. губернатора Луганської області - приїжджали мер міста Олександр Ткаченко і помічник народного депутата Кілінкарова Максим Чаленко. Вони неодноразово зустрічалися перед цими мітингами, як і перед 9 березня, коли був мітинг до 200-річчя з дня народження Шевченка, і відбулося так зване захоплення адміністрації.

Я ставив запитання своєму товаришу, зараз не хочу називати його прізвище, який був у команді Ірини Верігіної, він казав, що створюється спільна політична сила з людьми, її ціль — вибити з-під, тоді ще, Партії регіонів електорат під нову політичну силу, яка вже буде разом з Києвом. Кінцевою метою, звісно, були бюджетні гроші.

А «вибити регіоналів» — це вибити людей Єфремова?

Ні, я думаю, що тут він якраз мав бути одним з акціонерів цієї нової політичної партії. Тому, що це треба зробити з кимось.

Він мені сказав: «Серёжа, забирай Васю и уходи.» Дослівно було сказано, що вчора прийшли СБУ-шники, які представили тебе, як агента

А Болотов чиєю людиною з самого початку був? Хто його призначив «народним губернатором»?

Те, що ним не керував Єфремов, це 100%. Я думаю, що він був більш самостійною особою, яка випадково потрапила у цей політичний розклад.

Як він з’явився у цьому русі, і чому саме його вирішили призначити «народним губернатором».

По-перше, після захоплення будівлі СБУ у тих, хто захопили, була вимога: звільнити групу людей, яких оголосили терористами. За версією СБУ, їх заарештували як людей, що планують захоплення адмінбудівель. Одним з них був Олексій Карякін (до недавнього часу — прем’єр “ЛНР” - ред.), з яким Болотов дружив, вони земляки зі Стаханова. І там було дуже багато незнайомих між собою груп. Болотову якимось чином вдалося в перший — другий день отримати якийсь авторитет. І він негласно вважався лідером. Але він ще не був обранцем якихось громадських рад на посаду губернатора.

Потім розпочалася боротьба усіх цих внутрішніх сил і Болотова всіляко збивали з цього лідерства. І 16 квітня зранку мене і Василя Нікітіна (травень - червень 2014 - прем’єр - міністр “ЛНР” - ред.) арештували.

Хто арештував?

Там відбувся так званий «переворот» всередині будівлі. Ми з Василем потрапили під роздачу. Всі розуміли, що головний ідеолог з ведення перемовин з чиною владою — це я. Тому, коли було засідання по вибору нового штабу вже без Болотова - він просто сидів в залі - він мені сказав: «Серёжа, забирай Васю и уходи.» Дослівно було сказано, що вчора прийшли СБУ-шники, які представили мене, як агента. І він мені показав записку, на якій було написано моє прізвище і прізвище ще одного мого знайомого, якого я не бачив в захопленій будівлі, але знав, що він був працівником СБУ. Очевидно, що він там теж перебував.

Я зрозумів, що він мені каже правду. Я забрав Василя і ми пішли. Наскільки мені відомо, Болотова в цей самий день заарештували разом з Ігорем Бєляєвим (на початку “ЛНР” був міністром торгівлі і зв’язку в “ЛНР” - ред.) і потім були навіть пропозиції його розстріляти. Так мені сказали. Командири не дали цього зробити, сказали, що вони його нібито переобрали, але це вже ні на що не вплинуло. І Болотов з Бєляєвим поїхали, наскільки мені відомо, за межі Луганська.

А хто ці люди, що переворот зробили?

Головним обрали «Леонідича», уродженця Артемівська. Організаторами виступали хлопці, я їх знаю з 2004 року, вони були у службі безпеки Тимошенко Юлії, входили до її штабу у 2010 році. Мене це теж дивувало.

Ці люди ще живі?

Так. Вони в «ЛНР», їхні прізвища відомі слідству. На камеру я не хочу людей підставляти. Я не хочу сказати, що в мене з ними якісь погані стосунки. Хотів би від них почути, який був мотив. Я не мав можливості дуже довго спілкуватися, але я ставив це запитання на ходу, в коридорі. На що отримав відповідь: «Тебе, напевно, дивує, що я тут. Але все узгоджено».

Я зараз шкодую, що не приділив цьому моменту трішки більше часу. Треба було розрулювати багато питань,  а на той момент це питання було для мене на другому плані.

Добре, ви тоді вийшли...

Так, ми з Василем Нікітіним залишили будівлю, але я вже провів багато перемовин у Києві з Турчиновим, з Пашинським.

Ви зустрічались особисто? Як ви потрапили до них? От ви приїжджаєте з Луганська, вони вас не знають. І що ви їм кажете?

Ні, чому ж. Вони запросили на зустріч по телефону. Коли приїжджали у Луганськ на зустріч два народні депутати…

Це хто?

Тігіпко (екс-нардеп від партії регіонів - ред.)  і Дунаєв (екс-нардеп від партії регіонів і діючий нардеп від опозиційного блоку - ред.). Дунаєв давав телефон, я спілкувався у телефонному режимі з Турчиновим, виклав йому своє бачення того, як цю ситуацію вирішити, і він запросив до себе. Я отримав мандат на ці перемовини від всього штабу

Це був квітень? Хто тоді був у штабі? Болотов був?

Болотов тоді був керівником штабу. Ми поговорили 8 квітня ввечері. А 9-го, скоріш за все 9-го, ми вже виїхали до Києва. І вже в Києві був спільно створений план дій з врегулювання цього конфлікту…

А в чому полягав план?

В тому, що будуть проведені спільні консультації по призначенню людей у силові відомства області, призначення Болотова губернатором Луганської області і тоді відмова від проведення “референдуму” збоку Болотова.

Але він не був ініціатором "референдуму". Тут правильніше навіть сказати не “відмова”, а блокування проведення “референдуму”. Ви розумієте, що “референдум” проводився 11 травня, Болотов до 29 квітня перебував у захопленій будівлі СБУ, тому до проведення “референдуму”, організованому за 10 днів Болотов не міг мати стосунку.

А хто?

Діюча влада… Та це має слідство з’ясовувати. Я не хочу бути в ролі клоуна, який скаже вам щось на інтерв’ю…

 Був план, що будуть проведені спільні консультації по призначенню людей у силові відомства, призначення Болотова губернатором Луганської області і тоді відмова від проведення “референдуму” збоку Болотова

Ви ж були в Луганську. Ну от хто? Хто друкує бюлетені? Хто дає наказ друкувати бюлетені? Хто комісії створює?

Особисто моє припущення, що за всім цим стояла діюча влада. 6 травня була рада мерів міст Луганської області. На цьому з’їзді ухвалили резолюцію про проведення “референдуму”. Там були присутні Болотов і Царьов. Ну не організували ж його за 5 днів. Тобто, це вже була остання обгортка, щоб посадити Болотова, щоб він посидів раз, прийняв резолюцію про проведення “референдуму” і все. А які дії від нього були до цього? Перебуваючи у будівлі, я не бачив від Болотова якихось організаційних дій щодо "референдуму".

Ви казали, що МВС і СБУ мали стосунок до розхитування ситуації. Думаєте, що і до “референдуму” вони теж мали стосунок?

Та ні, чому ж… “Референдум” має проводити номенклатура, партійники, мерії. СБУ і МВС мали прямий стосунок до озброєння людей, здачі будівлі зі зброєю, здачі районних відділків.

Зброярні СБУ маєте на увазі?

Зброярні всіх районних відділків і в тому числі зброярня захопленої будівлі обласної СБУ, в якій було 2 тис автоматів, 2,5 мільйони патронів.

А ви були при цьому?

Я в захоплену будівлю потрапив 8 квітня, але як це все відбувалось я розпитував у людей, які там були і все це бачили. Ящики були завезені звідкись. Ящики були з двома сантиметрами пилу, а зброярня чистенька. Тобто, люди підтверджують, що зброю туди завезли звідкись. Те, що це були автомати військові, а не міліцейські, як кажуть. Новенькі, з прикладами, що не складаються.

А хто завіз? СБУ?

Я не знаю. Можливо, завтра скажуть, що це ФСБ завезло зброю. Може, їм підкинули. Але в свою зброярню, хто міг цю зброю завезти?

І цією зброєю тоді озброїлись ці люди, які захопили будівлю?

Так.

А ви бачили, як вони озброювались?

Я вам повторюю: “Я потрапив туди 8 квітня”. Хоча, так. У моїй підозрі від СБУ написано, що вони мене підозрюють в організації і участі у захопленні будівлі. Хоча їм достеменно відомо, що я туди потрапив 8 числа за санкцією керівництва СБУ… І я туди зайшов і про це оголосив Болотову, що є в мене така можливість, що я знаю людей і я вважаю, що необхідно проводити переговори. Всі погодились.

До мене надходили прохання від керівництва МВС посприяти в озброєнні Мозгового. І я доводив ці прохання до Болотова. І було виставлене це питання на голосування

І переговори потім полягали в тім, що Болотов має стати “народним губернатором”?

Так, були такі вимоги, які вписувалися у рамки законодавства України. Нічого такого, чого не вимагали на заході України після захоплень адмінбудівель. Не було ніяких надприродних вимог. Нічого невиконуваного не було.

І тоді вже вирішили спільно поставити очльником обласної міліції пана Науменка, якого привезли з Києва?

Ні, він вже був навздогін. Це все потрібно було зробити раніше. Вони (київська влада - ред.) обрали шлях невиконання наших домовленостей. Чому й виник цей переворот 16 квітня.

Вони — це хто? Чинна влада країни?

Чинна влада. Я бачу навмисне бажання не виконувати досягнутих домовленостей. Вони вирішили все ж Болотова зсунути, поставивши на його місце радикальне крило, звинувативши Болотова у тім, що він веде переговори з так званою київською хунтою. Його зміщують, на його місце приходять більш радикальні.

З самого початку Болотов потрапив туди випадково. Був план, що на місці Болотова мав бути Мозговий (командир батальйону “призрак” в “ЛНР”, вбитий 23 травня 2015 року - ред.). На усіх мітингах виступав Мозговий. Болотова там не було. Просто так склалися обставини. І Мозговий увесь час намагався потрапити до будівлі СБУ. І я вам навіть більше скажу: до мене надходили прохання від керівництва МВС посприяти в озброєнні Мозгового. І я доводив ці прохання до Болотова. І було виставлене це питання на голосування. Зваживши всі “за” і “проти”, відмовилися це робити. Мотивуючи тим, що вже не вірили на той момент діючій владі в Києві, яка нібито хотіла озброїти Мозгового, аби мати підстави його затримати.  Ми ж зрозуміли, що ця зброя насправді буде направлена проти штабу Болотова, як і вийшло.

Ви кажете, що це в МВС вам сказали. А це хто з МВС?

Прохання про озброєння Мозгового на той момент звучало від чинного генерала Гуславського Володимира Станіславовича (станом на квітень 2014 начальник луганського обласного управління МВС - ред.)

А чому? Ви не питали?

Бо Мозговий був постійним двигуном більш радикальних ідей, спрямованих на розділення цілісності країни, на ведення воєнних дій з Києвом. Через ці тези його треба озброїти, щоб його потім можна було затримати. Тобто, все те, що він казав не є основою для затримання. Для його затримання потрібно, щоб в нього була зброя.

Ви його не озброїли?

Ні. В інтернеті є, можете подивитися, коли обирали Болотова 21 квітня, Мозговий навіть намагався штурмувати будівлю тому, що у багатьох лідерів громадських організацій було бачення вибору між Мозговим і Корсаковою Людмилою. Люди, які були більше налаштовані за Україну, доклали максимум зусиль для того, щоб був обраний Болотов і зсунутий той "Леонідич", про якого я казав раніше, який був поставлений внутрішнім путчем.

А потім Болотов з Мозговим якось потоваришували...

Тому, що коли не видно ніяких дій від Києва, ніяких кроків вперед… Дивіться, до 16 квітня це не відбулося. Потім 21-го знову. Ми чекали, що всі наші домовленості відновляться. Люди почали хвилюватися, люди вже готові були йти захоплювати міліцію, прокуратуру, висунулися.

Це, до речі, не Болотов давав команду по прокуратурі. Це окрема історія. 29-го квітня приїхала група козаків Петрова, яка 16-го зранку виломилися з будівлі, винесли з собою 200 автоматів Калашникова і поїхали на Красний Луч і Антрацит. Вони безперешкодно з’являються 29-го числа зі зброєю і захоплюють адміністрацію і обласне телебачення. На захоплення МВС висунувся підрозділ Сівака “Югослава”(командир батальйону в “ЛНР” - зараз в Росї - ред.). Його ж підрозділ, яким курував його заступник Вася, почав захоплювати прокуратуру. Я телефонував Болотову. Питав, чому він захоплює прокуратуру. Він казав: “Я таких команд йому не давав”. І можу вам точно сказати, що після цього Болотов саджав “Югослава” на гауп-вахту за самодіяльність, за ці дії. І прокуратуру Болотов звільнив. Дав команду звільнити її і після травневих свят всі працівники повернулися на свої місця.

Гаразд, 29 квітня приїхав Науменко, який влаштовував всіх. Він був “народним міліціонером”?

Так

Тобто, це була та частина домовленостей, яких ви досягли у Києві з Турчиновим і Наливайченком?

Це питання обговорювалось безпосередно у кабінеті голови Луганської обладміністрації, де Болотов перебував. Була зустріч з заступником міністра МВС Євдокимовим. На цій зустрічі був чи то радник, чи то помічник Авакова, як мені його представляли.

А хто це?

Віктор Іванович Хмеленко. І прокурор Луганської області Стось Сергій Петрович. На цій зустрічі погоджувалась кандидатура на пост прокурора Луганської області. Обговорювалась компромісна фігура, яка, на мою думку, мала влаштувати Київ. Я знаю, що цій людині телефонували прямо з приймальні на той момент генерального прокурора Махніцького. Говорили, щоб він готувався до зустрічі і виїзду в Київ, але далі діло не пішло.

Хто?

Говоруха Максим Миколайович (кандидат на посаду прокурора області - ред.). І за результатами цих переговорів, Болотов дав команду звільнити будівлю прокуратури, спираючись на те, що буде досягнуто домовленостей і туди зайде, скажімо, спільно обраний кандидат. При чому обговорювалось навіть на “в.о.”. Тобто, ще мали пройти якісь узгодження.

Щоб ви розуміли, Болотов не був явним лідером, накази якого могли ухвалювати і виконувати безсумнівно. Йому було протрібно ще підкріплювати якимись доказами, що йдуть консультації. Не все було так просто. Бо сфер впливу і підводних різних підрозділів було дуже багато і положення у нього було дійсно дуже хитке.

... погоджувалась кандидатура на пост прокурора Луганської області. Обговорювалась компромісна фігура, яка, на мою думку, мала влаштовувати Київ. Я знаю, що цій людині телефонували прямо з приймальні на той момент генерального прокурора Махніцького

Науменко став “народним міліціонером”, що сталося потім?

По-перше, там все пішло трішки не за сценарієм, бо Науменко зайшов одразу повністю зі всім колективом, із заступниками. Ключовою розбіжністю була посада начальника ДАІ області, бо у штабі Болотова хотіли висунути свого кандидата. Тобто, посада прокурора і керівника ДАІ — це були два окремих предмети для дискусії. Призначення прокурора теж не пішло.

На Болотова мали вплив різні групи. Було там радикальне крило, знову ж таки той самий Царьов, котрий часто приїжджав на зустрічі. Також на Болотова мала вплив група з представників облради, де були голова обласної ради Голенко, мер Луганська Кравченко і заступник голови облради Харін. У них теж відбувалися зустрічі з Болотовим. І за результатами цих всіх зустрічей Болотов запросив мене до себе і повідомив, що збирається створювати “Луганську Народну Республіку” і буде проводити з’їзд мерів міст. Прозвучала пропозиція для мене взяти участь у цьому проекті.

Якою мала бути ваша участь?

Він мені пропонував посаду. Очолити громадську раду. Потім ця громадська рада мала б перерости в парламент. Новостворений.

Тобто, ви мали б бути головою “парламенту”?

Так. Це була кінцева ціль. Але, по-перше, я з самого початку не мав ніяких планів на які-небудь посади і взагалі не хотів, щоб якісь мої консультації взагалі приводили до створення “ЛНР”, тому що згідно з моїм переконанням тоді і зараз - це шлях в нікуди. Тому я Болотову одразу це повідомив і сказав: “Валера, люди потом проклянут и тебя и меня. Я не хочу быть каким-то правителем у нищих людей, потому что в 21 веке создавать какое-то государство типа “Новороссии”, которое не будет иметь своего штрих-кода, и которая не будет признана во всем мире - это неразумно.”

А що далі?

Далі там доволі неприємний момент. Я в ньому ще сам не розібрався, стосовно участі самого Болотова. Мене запросили до будівлі СБУ, ми з Болотовим трішки випили і він мене запросив в тир постріляти. Там мене арештував начальник його служби безпеки Остап (пізніше керівник НКВД “ЛНР” - ред. у червні 2014 утримував журналістів Громадського в полоні), посипалися погрози, що мене зараз розстріляють. Ну, і я це питання витягнув чисто на тому, що до кінця Остап не розумів мою роль, хто я, що я і хто за мною стоїть. І просто побоявся здійснити свої наміри.

Закінчилось на тому, що він порекомендував мені більше не потрапляти йому на очі, бо інакше мене розстріляє або він, або хтось з його людей. Яка роль у цьому Болотова, знав він про це чи не знав, я не знаю.

А як Болотов знав Остапа? Остап ж із Запорізької області.

Для мене ця історія не зовсім зрозуміла, звідки взявся цей Остап. Він, як я бачив, почав виконувати якісь комунікації між Болотовим і Царьовим. Тобто, його функції мені не були до кінця зрозумілі.

Може бути, що він був людиною Царьова?

Не знаю, чия це людина. Я можу сказати точно, що він діяв за якимись вказівками, але чий він я не знаю до кінця.

Після цього у вас були контакти з СБУ, МВС?

Після цього у мене були контакти і в тому числі з Болотовим. З його людьми я був у щільному спілкуванні аж до 27 травня. І навіть на початку червня я організовував зустріч так званого активу антикризового штабу з Гройсманом. На той момент він був віце-прем’єр міністром. І було досягнуто певних домовленостей.

Яких?

Все те саме. Банальна децентралізація, про яку всі чули.

А зустріч де відбувалась?

В Кабміні.

А хто приїхав від Болотова?

Безпосередньо з його штабу не було. Були люди, один з яких зараз займає якусь посаду в “ЛНР”, мер міста Брянка. Були депутати облради. Приблизно 6 осіб було на зустрічі. Тобто, ці люди, по-перше, були знайомі зі штабом Болотова. Вони мали певні повноваження на цій зустрічі, а потім мали донести до всього штабу Болотова результат цих перемовин. В принципі, результатом цих переговорів всі сторони мали б бути задоволені.

А чому нічого не вийшло?

Ну, по-перше, вже був, м’яко кажучи, камінь спотикання у розмовах, який нам ще треба було вирішити у Луганську. Це смерть людей, які загинули в результаті обстрілу Луганської адміністрації.

“Валерію Дмитровичу, заходить на посадку літак. Даєте дозвіл на те, щоб його збити?”, — я знаю людину, він би не сказав “Збивайте літак”. Тобто, не такий він кровожерливий

Що тоді сталося? Українські медіа повідомляли, що з ПЗРК вистрілили по будівлі ОДА.

Ну, за моїм переконанням, це був обстріл з повітря, з літака. Ціль цього мені незрозуміла.

А Гройсман вам що казав?

Йде перевірка. Я можу сказати точно про те, що експертна група, яка працювала на місці обстрілу біля луганської ОДА ще підпорядковувалась Києву. Тобто Болотов, перебуваючи у захопленій будівлі, скажемо так, не впливав на райвідділки, на міліцію. Тобто, на місці пригоди працювала офіційно українська слідча група. І всі результати, і зразки снарядів зараз в Україні, але ніхто не бачив цих висновків. Тобто, всі чули про якийсь кондиціонер, який ніхто ніколи не бачив. Бо його там і не було.

Ви тоді були в Києві?

Я тоді був у Києві. 14-го червня, коли ми поїхали в Луганськ, для подальших зустрічей з представниками штабу Болотова і об’єднання всієї переговорної групи на місці, було збито літак “ІЛ-76” в аеропорту Луганська. Загинуло 49 людей. Після того, як Болотов зробив заяву, що нашими силами, нашою ПВО було збито той літак, я не пам’ятаю вже цей ролик, я зрозумів, що на всіх перемовинах можна ставити хрест і навряд чи з цього що-небудь вийде.

І до того ж нас взяли у полон, підрозділ “Айдар”, у місті Щастя. Чи то була випадковість, чи спеціальний “злив”, щоб переговорна група не доїхала до Луганська. Я їхав з помічником Гройсмана Недавою Олегом Анатолійовичем (тепер народний депутат від БПП - ред.). Ми зупинилися в Антипова Олександра Миколайовича, колишнього губернатора Луганської області і в нього на дачі нас взяли у полон. На наступний день відпустили, але час було втрачено. Плюс цей інцидент зі збитим літаком…

Як ви думаєте, хто збив літак? Чому це сталося, якщо переговорники ведуть перемовини?

Не можу вам сказати. Єдине, що мені відомо, про те, який підрозділ відповідав за охорону аеропорту Луганського, і мені відомо хто курував цим підрозділом.

Хто?

В даний момент я не готовий вам це сказати на камеру.

Це був підрозділ “Югослава”?

Бачте, ви не менше обізнані, ніж я.

Ми знаємо, що ця людина українець, а потім він опинився в Росії

Мене інше насторожує. Розумієте, ми з вами цю тему обговорюємо, я просидів 8 місяців під вартою в СБУ і вони мені таких запитань не ставили.

Тобто, їх не цікавило?

Так, їм це питання було нецікаве.

Після того, як ви вийшли з полону “Айдару”, ви повернулися в Луганськ?

Я повернувся в Київ. Я не поїхав в Луганськ, бо не я був ініціатором цих переговорів з Гройсманом.

А ініціатором була Україна?

З самого початку інціатива була з Луганська. Олексій Карякін написав лист до Петра Порошенка…

А ким він був на той момент?

Тоді він підписався головою громадських організацій.

Тобто, Карякін був тим, ким пропонував вам бути Болотов?

По-суті, так.

І що ж він писав Порошенку?

Що запрошує на проведення спільних перемовин по досягненню мирного плану по врегулюванню ситуації, що склалася.

А в свою чергу Кабмін запросив їх?

Так, в результаті було запрошення до Гройсмана. Я так розумію, що мотивація була, що Гройсман - це головний ідеолог так званої децентралізації, і це питання до нього. І, по-суті, з висунутих тез прозвучало: “Ви боретеся за те, за що я борюся останні 10 років як мер.”

А головна мета яка була? Щоб більше прав Луганській області, губернатор свій, Болотов?

Так. Ну, з губернатором я взагалі не розумію, в чому проблема. Чому не можна було прийняти як виборчу посаду. І це б зняло 90% усього протистояння. Можна обговорювати силові відомства, бо я вважаю, що центральна влада має керувати силовим блоком. Питання місцевого рівня, бюджетів і всього іншого мають керуватися людьми на місцях, яких обирають громади.

Повернемось до збитого ІЛ - 76 з українськими десантниками. Болотов на відео казав “ми збили". Як ви думаєте, чи міг він дати такий наказ - збити літак?

Я вам скажу свою думку і, думаю, так воно і є. Це звичний популізм. Тобто, спочатку це трапилося, а людина, не знаючи, хто це зробив, для бажання виправдати довіру народних мас сказала, що це вона. Я просто знаю характеристики і психологічний портрет Болотова. Тобто, такого, щоб йому зателефонували і сказали: “Валерію Дмитровичу, заходить на посадку літак. Даєте дозвіл на те, щоб його збити?”, я знаю людину, він би не сказав “Збивайте літак”. Не такий він кровожерливий. Не хочу бути зараз його адвокатом.

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ

У другій частині інтерв’ю читайте про роль Олександра Єфремова у створенні “ЛНР”, яка роль Олександра Януковича в переділі вугільного бізнесу в Луганській області та процес обміну полоненими між “республікою” та Україною.