«Матриця: Воскресіння» як розчарування року: чому новий фільм потрапив до лещат минулого

Наприкінці 2021-го вийшов новий блокбастер — продовження франшизи «Матриця». Четвертий фільм буквально воскрешає знайомих персонажів Кіану Рівза та Керрі-Енн Мосс, пропонуючи нові пригоди улюблених героїв. Та чи варто було воскрешати цю франшизу й чи став новий фільм продовженням, вартим оригіналу? Читайте в огляді hromadske.

На зламі тисячоліть, в 1999 році, на екрани вийшов фільм сестер (тоді ще братів) Вачовскі. Історія про обранця Нео, який має звільнити людство від панування машин, швидко отримала статус культової та дала новий виток для кінематографа. З одного боку, стрічка могла похвалитися використанням нових технологій зйомки — буллет-тайму, який створює ефект уповільненого часу. І саме завдяки цьому стала можлива та сама сцена, де Нео ухиляється від куль. До того ж «Матриця» показала, що екшнфільми можуть вести діалог із глядачем на складні філософські концепції, наприклад, про симулякри.

Два наступні фільми франшизи вважаються менш успішними, зокрема через невдалий експеримент режисерів із трансмедійністю. Вачовскі спробували створити Всесвіт «Матриці» одночасно у багатьох медіа: фільми, анімація, відеоігри, де всі сюжети були б взаємопов’язані та доповнювали один одного. Можливо, задум був занадто амбітним, тому друга та третя частини мали сюжетні дірки. І хоча тоді такий хід виявився провальним, сьогодні засіб трансмедійності вже успішно використовує той же Marvel, об’єднуючи в кіновсесвіті сюжети з фільмів та серіалів.

Третя частина «Матриця: Революція» завершується самопожертвою головного героя заради мирного життя людства. Однак у стрічці «Матриця: Воскресіння» бачимо знайомого та дуже живого, програміста Томаса Андерсона (він же Нео). Він постарів, став відомим розробником відеоігор, найкращою з яких виявилася трилогія про матрицю. Разом із тим він переживає кризу середини життя, з якою йому допомагає впоратися психоаналітик за допомогою довгих розмов та синіх таблеток. Сюжет фільму доволі простий: Томас Андерсон знову повинен стати Нео, обранцем, і визволити свою кохану Трініті, яка також потрапила до лещат нової матриці.

«Матриця: Воскресіння» дуже відрізняється від своїх попередників яскравою кольоровою гамою та дрібкою гумору, яка раніше була геть відсутня. Фільм навіть пробує загравати з глядачем: група програмістів має розробити четверту частину гри про матрицю та обговорює, чому попередні ігри були такі популярні. На жаль, на цьому позитивні моменти стрічки завершуються.

Свіжа частина франшизи потрапляє у пастку. Для нових глядачів, які не знайомі зі світом матриці, фільм не є прозорим, адже занадто пов’язаний із попередніми частинами. Постійні згадки минулих персонажів, подій, посилання на сцени з перших частин не дають змоги сприймати цей фільм як окремий блокбастер. Але й на фанатів може чекати розчарування, адже події розгортаються повільно й загалом передбачувано. Навіть бойові сцени, які мали б розбавити діалоги, були затягнуті. І той самий буллет-тайм не зміг врятувати ситуацію.

За 20 років світ значно трансформувався, змінилися технології та взаємодія людей із ними. На жаль, нова «Матриця» ніяк не окреслює ці зміни й не розширює свій світ. І назагал — того самого філософського складника, який так виокремлював перші фільми, майже нема в цій стрічці. Фільм злився з іншим блокбастерами про шлях героя-обранця, і якби не назва «Матриця», навряд чи він би вирізнився серед інших прем’єр цього року.