ВООЗ про українську медицину: «Пацієнти помирають рано, очікувана тривалість життя — найнижча в Європі»

Реформатори Міністерства охорони здоров’я обіцяють пацієнтам персонального лікаря, гарантований пакет медичних послуг та Національну службу здоров’я України, яка контролюватиме цей процес. Але такі зміни сьогодні залежать від ухвалення Радою пакету законопроектів, що передбачають запровадження державного страхування, встановлення контрактних відносин між лікарями, пацієнтами, закладами та Нацслужбою.

Старша економістка у сфері охорони здоров’я офісу Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Мелітта Якаб, торік презентувала концепцію реформування медицини в Україні. У ній наголошувалося на необхідності зміни моделі надання послуг. У квітні Мелітта Якаб приїхала до Києва у складі об’єднаної місії ВООЗ та Європейського Союзу, аби оцінити кроки міністерства у цій сфері.

Громадське поспілкувалося з Меліттою Якаб про те, як ВООЗ оцінює реформи Міністерства, якою буде Нацслужба здоров’я, чим Україні може бути цікавий досвід реформування медицини Киргизстану та як можна економити і залучати додаткові кошти до бюджету.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Персональний лікар, протокол лікування та e-health: що потрібно знати про реформу системи охорони здоров’я

Зараз триває реформа первинної ланки медицини та запровадження принципу «гроші ходять за пацієнтом». Як ви оцінюєте кроки міністерства?

Команда міністерства має розроблену концепцію та правові документи, необхідні для внесення змін на первинній ланці та обігу медикаментів. Ми побачили, що відбувається багато реально живих та цікавих обговорень між громадськими організаціями, асоціаціями. Це дає розуміння, що процес реформування відбувається у відкритий демократичний спосіб.

Старша економістка у сфері охорони здоров’я офісу Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Мелітта Якаб Фото: Міністерство охорони здоров'я України

Є проблеми з комунікацією між МОЗ, профільним комітетом і парламентом в ухваленні необхідних законів. Які тут можуть бути ризики?

Я бачила, як здійснювалася медична реформа у багатьох країнах – Туреччині та деяких державах Східної Європи . У впровадженні реформи охорони здоров’я завжди є політична складова. Для міністра важливо працювати спільно з урядом, парламентом та комітетом. Нам у ВООЗ здається, що сьогодні — винятковий момент для всієї країни зробити реформу можливою, адже не робити нічого вже просто не можна. Ми закликаємо парламент ухвалити необхідний пакет законопроектів, аби реформа запрацювала.

Пацієнти помирають рано, очікувана тривалість життя — найнижча в Європі, медичну допомогу люди отримують у поганій якості, а за послуги потрібно неофіційно та багато платити

В Україні потрібно зробити дуже багато. Пацієнти помирають рано, очікувана тривалість життя — найнижча в Європі, медичну допомогу люди отримують у поганій якості, а за послуги потрібно неофіційно та багато платити. Ми знаємо про певні спроби змін на місцевому рівні, але вважаємо, що на національному реформа проведена не була.

Лідерство, хороші експерти, план, побудований на доказовій медицині, а також розуміння місцевого контексту та умов, які склалися в Україні — ось що потрібно для успішного здійснення реформ.

Багато пострадянських країн провели реформи та змінили фінансування системи охорони здоров’я. Це балтійські країни, країни Центральної Азії – Казахстан, Киргизстан, а також Молдова. Вони змінили систему закупівель, рух коштів у цій системі. Країни Балтії загалом мають значний прогрес, ці зміни неідеальні, але вони є. Ми не кажемо, що всі країни позбулися неофіційних платежів, але вони значно знизилися.

МОЗ планує створювати Національну агенцію, яка контролюватиме надання медичних послуг. Як це працює в інших країнах? Хто має контроль над цією агенцією?

Ця агенція називатиметься Національна служба здоров’я. Вона буде виконувати функцію закупівель послуг охорони здоров’я, підписуючи контракти з надавачами послуг на первинній ланці, у госпіталях та інших установах. Така агенція є майже у кожній країні. Закупівлі у сфері охорони здоров’я – складний процес, і він потребує сильної експертної підтримки.

Я з Угорщини. У нас така агенція була створена 25 років тому, у ранні 90-ті. Також, як приклад,  можу навести країни Східної Європи — Польща, Хорватія, Молдова, інші країни з колишнього радянського союзу — Казахстан, Киргизстан. І всюди є Національна агенція — фундамент системи охорони здоров’я.

Утім, немає однієї практики, як створити цю агенцію та як вона має функціонувати. У кожної країни свій досвід. Наприклад, в Естонії вона надзвичайно незалежна, підзвітна тільки парламенту, а також громадянському суспільству. У сусідній Латвії інший досвід. Там агенція перебуває в управлінні міністерства охорони здоров’я. Вона автономна у своїй діяльності, але керується наказами МОЗ.

Коли Міністерство охорони здоров’я України розробляло концепцію створення Нацагенції, вони дивилися на приклади різних країн та намагалися підлаштувати ці приклади під українські реалії, переглядаючи плюси і мінуси кожної моделі та обговорюючи їх можливе втілення у себе. В Україні ця Агенція буде повністю автономна у своїй діяльності, але підзвітна Кабінету Міністрів, Міністерству охорони здоров’я та громадськості.

Кошти у сфері охорони здоров’я зараз витрачаються не так, як треба: вони йдуть на лікарські засоби, які не допомагають пацієнтові, а також на підтримку застарілої інфраструктури

Pеформа первинної ланки в Україні передбачає, що за кожного пацієнта лікар отримуватиме 210 грн на рік. Як пояснити українському пацієнтові мало це чи багато?

Добре, що Нацагенція розпочне свою роботу саме з реформи первинної ланки медичної допомоги. Ми переглянули план змін фінансування в системі охорони здоров’я. Вони правильні, але можуть викликати певні труднощі під час впровадження.

Сьогодні на одну особу витрачається 150 гривень. Порівняно з тим, що ми маємо зараз, це зміни на краще. З іншого боку, це не кінцевий варіант, бо Міністерство охорони здоров’я переглядає цю суму. У будь-якому разі, як би не змінювалася сума, вона буде більшою, ніж та, яка витрачається на пацієнта зараз.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Pефopма системи охорони здоров'я: оцінка лікаpів, МОЗ, експертів та профільного комітету

Третій аспект, який треба враховувати — це те, що Україна перебуває у важкій економічній ситуації. Тому є серйозні обмеження щодо бюджету. Це стосується не тільки сфери охорони здоров’я. Звісно, можна рекомендувати Україні подвоїти або потроїти цю суму, але ми маємо бути реалістами.

Сьогодні основне наше завдання – створити систему, адже кошти у сфері охорони здоров’я зараз витрачаються не так, як треба: вони йдуть на лікарські засоби, які не допомагають пацієнтові, а також на підтримку застарілої інфраструктури. Ми звертаємо увагу на те, аби кошти витрачалися правильно.

Наразі існує чіткий план введення в дію рішень, створених МОЗ на найближчі роки. 210 грн — це тільки для первинної допомоги. Дуже швидко будуть  включені госпітальні послуги, а також будуть укладені контракти на надання цих послуг.

Старша економістка у сфері охорони здоров’я офісу Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Мелітта Якаб (ліворуч) Фото: Міністерство охорони здоров'я України

Наскільки суттєво відрізняється гарантований пакет послуг в Україні та за кордоном?

Коли ми говоримо про гарантований пакет послуг, думаємо не тільки про первинну ланку. Йдеться також про спеціальні послуги у госпіталях та надання ліків при амбулаторному лікуванні. Для первинної ланки буде повне покриття послуг, а для вторинної ланки чи спеціалізованого надання медичної допомоги — часткове.

Гарантований пакет медичних послуг в Україні та країнах Європи схожий. Наприклад, у Іспанії, де я живу, держава гарантує повне покриття для первинної ланки, а також пропонує субсидування амбулаторного лікування. Це доволі схожа система. Це дозволяє бачити прозорість внесків, які пацієнт робить для свого здоров’я. Але зважаймо на те, що бюджети України та Іспанії відрізняються і не можна порівнювати об’єм послуг, який можна покрити.

З 1 квітня в Україні ввели програму «Доступні ліки» на основі реімбурсації та референтні ціни. Наскільки це дієвий спосіб боротьби з корупцією?

Урядова програма «Доступні ліки» запрацювала з 1 квітня 2017 року. 

Передбачає отримання в аптеках ліків від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми безкоштовно або з незначною доплатою. Аптекам-учасникам програми держава повертатиме суму, яка дорівнює вартості найдешевшого препарату.

Наприклад, МОЗ встановив, що гранична вартість нітрогліцерину в таблетках в сусідніх країнах не перевищує 10 гривень за упаковку. Відповідно, учасниками програми можуть стати виробники, які запропонують нижчу ціну за препарат. Якщо найнижча ціна складе 6 гривень, то це і буде та сума, яку компенсуватиме держава. Якщо пацієнт захоче купити нітрогліцерин за 9 гривень, то буде змушений доплатити 3 гривні з власної кишені.

Це нелегка програма для впровадження, але з правильною комунікацією вона цілком реальна. Така система працює тому, що пацієнт у центрі: він обирає лікаря, який виписує йому рецепт, і сам обирає аптеку, де почувається найкомфортніше. Аптека отримує реімбурсацію (повернення) коштів від держави напряму. Ця практика існує у більшості європейських країн.

Така програма потребує постійного моніторингу аптек: треба стежити за рецептами, які видаватимуться. Ми вважаємо, що створення моніторингу та нагляду на рівні громад, гарячих ліній, куди люди зможуть зателефонувати, не є проблемою.

Для середньострокової перспективи будуть підписані контракти між агенцією та аптеками. Я багато років працювала у країні, яка мала набагато менші можливості, ніж Україна, — у Киргизстані. Там була система, за якої аптеки не довіряли уряду. Всі казали «ви занадто маленька країна, аби це зробити», але уряд вирішив ввести програму. Взаємодія була побудована напряму: міністерство зустрічалося з аптеками і говорило — «ви можете нам довіряти». Вони виконали цю програму. Якщо Киргизстан зміг, то і Україна зможе.

Завдяки чому ми можемо економити чи залучати додаткові кошти, направлені на пацієнта?

Кожна країна, з якою ми працюємо, запитує про це, аби зрозуміти, як можна заощадити більше, використовуючи менше ресурсів. Жодна країна не може  дозволити собі повністю покривати всі послуги і завжди виникає запитання — де знайти кошти, як і куди їх спрямувати. Не так давно минула дуже велика криза у Європі. Це означало, що країни зменшили фінансування системи охорони здоров’я. Вони використовували систему ефективного розподілу коштів. Ми проаналізували, де саме вирішили скоротити видатки і куди їх перенаправити.

Перша сфера — витрати на лікарські засоби. І саме програма реімбурсації в Україні — гарний приклад економії витрат, адже ви дивитеся на референтні ціни у найближчих європейських країнах, порівнюєте їх і зазначаєте середню ціну, яка є там, а не суму, яку диктують фармацевтичні компанії.

Другий момент, на якому країна може зекономити кошти  — це не вдаватися до госпіталізації без необхідності. Багато країн спрямували зусилля на те, аби пацієнт лікувався на первинній ланці. І госпіталізувалися тільки ті, кому це насправді було потрібно.