«Ми б давно попрощалися з Лукашенком, якби хоч раз за 25 років були вибори». Інтерв'ю з білоруським активістом Сівчиком

Третього серпня в одному зі столичних парків знайшли повішеним 26-річного білоруса Віталія Шишова, голову «Білоруського дому в Україні». Напередодні він пішов на ранкову пробіжку й не повернувся. У поліції розглядають кілька версій смерті, не відкидаючи ймовірності вбивства. Білоруси, яких ми опитали, схиляються до версії про те, що за цим стоять КДБ Білорусі та ФСБ РФ.

Ми поспілкувалися з лідером «Руху солідарності "Разам"», білоруським опозиціонером В'ячеславом Сівчиком про цей злочин і про ситуацію в Білорусі загалом.

Днями лідера «Білоруського дому в Україні» Віталія Шишова знайшли повішеним. Багато опитаних нами білорусів не вірять у версію самогубства й кажуть, що до цього причетні спецслужби Білорусі. Що ви про це думаєте?

Насамперед висловлюю співчуття близьким Віталія. Це жахлива новина. У версію суїциду навряд чи хтось повірить. З огляду на нинішню ситуацію з білорусами в Україні ми вимушені казати про лукашенківські та московські спецслужби.

Мені б дуже хотілося, щоб цей злочин було розкрито, хоча ми всі пам'ятаємо справу Павла Шеремета. Жахливо, що у 21 столітті таке стається.

Як давно ви в Україні? 

Я приїхав в Україну з Варшави два місяці тому. У Мінську востаннє був у грудні 2019 року.

Що зараз відбувається у Білорусі?

Якщо загалом — такого терору в Європі не було вже близько 50 років. Ми майже стоїмо на порозі тоталітаризму. Триває боротьба в ієрархії цієї лукашенко-путінської банди, ще й Москва однозначно ставить завдання: просунути свої війська на 750 кілометрів на захід до межі Білорусі. Це буде катастрофою для білоруського народу, це буде катастрофою і для всіх наших сусідів.

Зараз дві жахливі людини: Лукашенко та Путін — роблять усе можливе, щоб ситуація була страшною не тільки в Білорусі, а й по всій Європі. Ми бачимо, що Російська Федерація за підтримки Білорусі продовжує гібридну війну.

І на нашу думку, той виборчий фарс 2020 року, який відбувався під час гібридної війни Росії та Білорусі, під час пандемії, дуже тісно пов'язаний із діяльністю Михайла Бабича. Є такий професійний диверсант — його не прийняли в Україні як посла саме з цієї причини. Проте після цього прийняли в Лукашенка.

Ми тоді написали публічну заяву, взявши аргументацію, яку вже в Києві робили ваші державні органи. Менше з тим, Бабич отримав посаду і був спецпредставником Путіна. Відомий журналіст Денис Івашин, якого вже п'ятий місяць незаконно утримують у СІЗО, писав, що серед тих, хто займався анексією Криму, був і Михайло Бабич.

За цей час Бабич провів у Білорусі багато зустрічей — і не лише з представниками силових структур. Я не знаю жодного генерала, який би служив Лукашенку і не служив би Путіну. Усе це почалось після «іхтамнєт» в Криму та після того, як Путін розв'язав українсько-російську війну на Донбасі. Є публічні матеріали — скажімо, в того ж Дениса Івашина. Там ідеться й про те, звідки походять генерали, і про те, де вони отримують освіту, де проходять перепідготовку.

Щиро кажучи, інших союзників у Білорусі практично немає. Адже хто може бути союзником? Насамперед наші сусіди. Але вони так само зацікавлені в тому, щоб Білорусь була незалежною. Тому що білорусів може врятувати тільки незалежність. А те, що відбувається у Білорусі зараз, може призвести до катастрофи.

Ба більше: інформація жорстко цензурується. Зрозуміло, що ця банда вбила значно більше людей, ніж офіційно відомо. Але будь-який експерт із питань Білорусі скаже, що це лише вершина айсбергу. Страшна ситуація щодо політв'язнів: цифри серйозно занижені. Варто сказати, що Мінськом від вересня ходять об'єднані військово-міліцейські патрулі, чіпляються до громадян, перевіряють їхні мобільні телефони, щоб зрозуміти, хто на які канали підписаний. Є офіційні дані про те, що порушено 4 200 кримінальних справ політичного характеру. Але знову ж таки — це не повна інформація.

Які настрої зараз у білорусів?

Лукашенко вже давно набрид усім білорусам. І якби в нас були вибори хоч раз за останні 25 років — ми би давно з ним попрощалися. Просто в листопаді 1996 року було здійснено антиконституційний переворот, після якого народ вже не мав права обирати владу. Тоді Лукашенку малювали 80%. Минула чверть століття — і знову намалювали 80%.

І лише тому, що це все відбувалось в умовах гібридної війни та пандемії, люди повірили, що вибори в країні є. Насправді ж вони готові були голосувати за кого завгодно, окрім Лукашенка. Але людей зустріли кулями й дубинками — і вони піднялись. До речі, Івашин публікував розслідування про те, що українські беркутівці, які були на Майдані, тепер служать у білоруському ОМОНі.

Я думаю, що на виборах Росія ставила собі задачу не замінити Олександра Лукашенка, а перетворити його на такого собі білоруського Кадирова. І усі ці нові фігури в цьому виборчому фарсі — навряд чи серед них є хтось випадковий. Якщо так поглянути, то Сергія Тихановського представником опозиції інформаційно зробила Москва.

Розкажіть детальніше про «Рух солідарності», про його мету

Є такий термін 20-го сторіччя — поневолений народ. Жодних прав чи свобод ми як громадяни Республіки Білорусь не маємо. І мій приїзд до Києва пов'язаний з тим, що, як на мене, ваші люди, з огляду на історію України, можуть нас зрозуміти.

Білоруському народу зараз потрібні акції солідарності. В Білорусі тривають сталінські репресії, а тут, в Україні, журналісти питають мене, чому немає масових акцій. Ви всі знаєте, що довелося пережити пану Латипову, одному з героїв Білорусі. Коли його привезли на відкритий суд — він змушений був увігнати собі у горло ручку, тому що катували не тільки його, а ще й погрожували всій його родині. Ви знаєте про лист Вітольда Ашурка з колонії, у якому він зауважив: там так багато політв'язнів, що їх позначають жовтими бірками. Я думаю, за це його і вбили.

Ми, білоруси, нині переживаємо ту ж трагедію, яку ми разом з вами переживали у 20-му столітті. І зупинити цю КДБшну мерзоту можна тільки публічністю та висвітленням.

Ми оберігаємо нашу незалежність всіма силами, але маємо змогу боротися лише мирним шляхом — бодай тому, що ця банда давно взяла під контроль усе, що пов'язано зі зброєю. Будь-яка людина, яка має в кишені навіть перочинний ніж, стає в Білорусі терористом.

Чим займається «Рух солідарності» в Києві?

Ми зареєстровані не тільки в Україні, а ще й у Польщі та Литві. Мета наших акцій — не лише розповісти про те, що відбувається в Білорусі та підтримати політв'язнів. «Рух солідарності» на своєму четвертому з'їзді заявив, що його завдання — ще й боротьба з російським імперіалізмом.

Головними завданнями ми вважаємо оновлення національної пам'яті білоруського народу, а також співпрацю його з іншими країнами. Одна з них — Україна.

Третє завдання — припинення репресій і визволення політв'язнів. От, наприклад, 8 вересня буде десять років, як «Рух солідарності» влаштовує у Львові день білоруської військової слави. У Києві теж було організовано сотні акцій. Крім того, торік відбулася зустріч експертів із теми гібридної війни Росії в Білорусі.

Чи ви тут не відчуваєте певного тиску, спроб дискредитації?

Мені не подобається, що акції в Україні останнім часом стало робити складніше, ніж в інших країнах. Є серйозне блокування білорусів на акціях, які мають лише одну мету — підтримку білорусів зі сторони структури, що називає себе «Білоруським домом».

«Білоруський дім» пов'язують із діяльністю Сергія Коротких, до якого в Україні ставляться досить неоднозначно, зокрема через його минуле в Росії та Білорусі

Я з Коротких особисто не знайомий. Але ж у нас була така страшна структура, як РНЄ. Це відкриті російські нацисти. Вони намагалися поширювати свою діяльність і на Білорусь. Їх кришували в КГБ, їх ненавиділа білоруська міліція (яка на той час була ще не під таким контролем, як зараз). Трималося РНЄ на КГБ і ще на тому, що їм періодично надходила підтримка з Москви.

Коли я дізнався, що Коротких дали громадянство — публічно висловлював свій протест. Бо я вважаю, що російська імперська ідеологія — це злочинна ідеологія. І РНЄ — не проста організація, а злочинна, людожерна. Це звичайний нацизм, і вони цього ніколи не приховували.

То він мав відношення до «Білоруського дому»? Бачила, що він відвідував їхні акції ще взимку.

Є офіційні заяви, що Коротких нібито не має до нього ніякого відношення. Що я тут можу сказати?

Але мені просто не подобається та схема, яка зараз організовується у Києві щодо білорусів. Я кажу зараз не про прізвища, а про схему, яка зрозуміло кому вигідна. Дуже небезпечну схему, за якою білорусів відтягують від України: скажімо, заборона святкування дня незалежності біля пам'ятника Шевченка та організація альтернативного заходу в одному з клубів. Тобто не у відкритому місці, — хоча в нас там людей вбивають, катують, — а намагаються всіх загнати у клуб і сказати, що це класне святкування.

Вбитий у 2016 році Павло Шеремет також був білорусом. Чи стежите ви за перебігом розслідування? Як можете оцінити хід справи?

Я дуже добре знав не лише Павла Шеремета, а й Дмитра Завадського. Його мама теж є учасницею «Руху солідарності "Разам"».

Суду щодо справи Завадського я не довіряю. Бо знову-таки: це ситуація, в яку дуже глибоко замішані спецслужби, а справжнього суду в Білорусі немає.